Постанова

від 17.09.2018 по справі 371/452/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 371/452/17 Головуючий у І інстанції Капшук Л. О. Провадження № 22-ц/780/3530/18 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А. Категорія 58 17.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі

головуючого Голуб С.А.,

суддів: Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області в м. Києві апеляційну скаргу приватного підприємства Коритищанське , яке не брало участі у справі, на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 20 лютого 2018 року про забезпечення позову регіонального ландшафтного парку Трахтемирів до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Київській області Юзика Олександра Миколайовича, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент екології та природних ресурсів при Київській обласній державній адміністрації, про визнання незаконним наказу про затвердження документації із землеустрою, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року РЛП Трахтемирів звернувся до суду першої інстанції із позовом про визнання незаконними наказу про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та наказу про затвердження документації із землеустрою, скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, яку було відведено та передано ОСОБА_3 у власність для ведення особистого селянського господарства, та яка розташована на території Регіонального ландшафтного парку Трахтемирів , що набув статусу об'єкта природно-заповідного фонду місцевого значення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірна земельна ділянка розташована на тертої РЛП Трахтемирів та була передана у приватну власність з порушенням вимог чинного земельного законодавства.

У лютому 2018 року РЛП Трахтемирів звернулося до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову у даній цивільній справі, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову зможе утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки існує ризик відчуження земельної ділянки, або передачі її в оренду до вирішення спору. Додатково звертав увагу суду на те, що у вересні та листопаді 2017 року сусідні земельні ділянки, які є предметами позову у тотожних спорах, були продані, а в грудні здані в оренду ПП Коритищанське .

Окрім того, в заяві про забезпечення позову, РЛП Трахтемрів зазначав, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 була передана у власність ОСОБА_3, який у листопаді 2017 року продав вказану земельну ділянку ОСОБА_4, який в свою чергу передав в оренду цю ж земельну ділянку ПП Коритищанське .

На підставі викладеного в заяві про забезпечення позову, РЛП Трахтемирів просив суд першої інстанції накласти арешт на майно у виді земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, призначеної для ведення особистого селянського господарства, належної ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 23276408, шляхом заборони відчуження та здійснення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі переоформлення земельної ділянки, передачі в оренду, реєстрація права оренди, об'єднання, поділ, зміни кадастрових номерів, оформлення технічної документації відповідними органами.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 20 лютого 2018 року заяву про вжиття забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на нерухоме майно у виді земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, належної до 09 листопада 2017 року ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку, номер запису про право (в державному реєстрі прав) 5263196, з 09 листопада 2017 року - ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 2166, виданого 09 листопада 2017 року приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Писаним В.Г., номер запису про право (в державному реєстрі прав) 23276408, який полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та користування такою земельною ділянкою.

Роз'яснено представнику позивача положення статті 159 ЦПК України, за якими у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, ПП Коритищанське , яке не брало участі у справі, подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині заборони користування спірною земельною ділянкою порушує право скаржника на ведення господарської діяльності на орендованій земельній ділянці, так як судом першої інстанції при вирішенні питання вжиття заходів забезпечення позову не були враховані роз'яснення Верховного Суду України, які містяться в Постанові Пленуму № 9 від 22 грудня 2006 року Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову .

Так, відповідно до Статуту та довідки ЄДРПОУ основними видами діяльності ПП Коритищанське є: вирощування зернових культур, крім рису, бобових культур, насіння олійних культур; вирощування овочів, баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; вирощування інших однорічних і дворічних культур; вирощування пряних, ароматичних і лікарських культур; допоміжна діяльність у рослинництві; після урожайна діяльність; надання ландшафтних послуг та інші.

Таким чином, оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції було порушено право скаржника на здійснення господарської діяльності на орендованій земельній ділянці, унеможливлено проведення догляду за посіяними культурами.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ПП Коритищанське просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині заборони користуватися такою земельною ділянкою.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від РЛП Трахтемирів .

У відзиві на апеляційну скаргу зазначається, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права натомість подана ПП Коритищанське апеляційна скарга не відповідає вимогам діючого цивільного процесуального законодавства, а зазначені в ній обставини не відповідають дійсності та вводять суд апеляційної інстанції в оману.

На підставі викладеного у відзиві, РЛП Трахтемирів просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційна скарга ПП Коритищанське підлягає до задоволення враховуючи таке.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову та накладаючи арешт, який полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та користування спірною земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір з приводу об'єкта нерухомості у вигляді земельної ділянки, та існує ризик перетворення чи відчуження спірної земельної ділянки, що може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи таке.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні враховувати роз'яснення Верховного Суду України, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову .

Так, відповідно до п. 4 зазначеної Постанови Пленуму, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи, змісту апеляційної скарги та доданих до неї документів, ПП Коритищанське є зареєстрованою у визначеному законодавством порядку юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та орендує земельну ділянку на підставі договору, який зареєстрований також у відповідності до вимог чинного законодавства.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині заборони користуватися спірною земельною ділянкою суперечить інтересам тих осіб, які користуються такою земельною ділянкою на правових підставах.

Окрім того, договір оренди спірної земельної ділянки, якою користується ПП Коритищанське , ніким не оспорювався, а тому оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції, якою було накладено арешт із тимчасовим позбавленням права користування земельною ділянкою порушує права скаржника, який користується спірною земельною ділянкою для ведення сільського господарства.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо заборони користуватися земельною ділянкою є помилковим, так як користування земельною ділянкою не тягне за собою її знищення або зменшення цінності майна.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги щодо незаконності оскаржуваної ухвали суду в частині заборони користування спірною земельною ділянкою є обґрунтованими, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Коритищанське , яке не брало участі у справі, задовольнити .

Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 20 лютого 2018 року про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, призначеної для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Малобукринської сільської ради Миронівського району Київської області, належної на праві власності ОСОБА_4 скасувати в частині тимчасової заборони користування цією земельною ділянкою .

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2018 року.

Головуючий

Судді: