Ухвала

від 12.09.2018 по справі 527/1053/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1053/17 Номер провадження 11-кп/786/917/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія: ч. 2 ст. 286; т.з.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 04 червня 2018 року по кримінальному провадженню № 12015170140000743 за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Градизьк Глобинського району Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні двоє малолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

у с т а н о в и л а:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 04 червня 2018 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 286 КК Українита призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Цивільний позов Прокурора Кобеляцької місцевої прокуратури задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави в особі фінансового управління Глобинської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 02315392, МФО 831019, ГУДКСУ у Полтавській області) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_9 в сумі 1837,92 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять сім грн. 92 коп.).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 2168,85 грн. (дві тисячі сто шістдесят вісім гривень 85 копійок), в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.).

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення експертиз в розмірі 6630,36грн. (шість тисяч шістсот тридцять грн. 36 коп.).

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду, 07 серпня 2015 року, близько 21год. 30 хв., в темний час доби, ОСОБА_8 керуючи мотоциклом із електродвигуном без державного номерного знаку, кустарним способом перероблений із мотоцикла «ІЖ Юпітер 5» з пасажирами ОСОБА_10 та малолітнім ОСОБА_11 по сухому асфальтобетонному покриттю вул. Героїв Дніпра в смт. Градизьк Глобинського району зі сторони вул. Київська в напрямку вул. Старокиївської при наближенні до перехрестя вул. Нова (колишня назва Фрунзе) Героїв Дніпра в смт. Градизьк, Глобинського району, порушуючи вимоги п.11.3.«Правил дорожнього руху України» виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення передньою частиною керованого ним мотоцикла з лівою частиною велосипеда типу «Україна» під керуванням велосипедиста ОСОБА_9 , який рухався в зустрічному напрямку, по вул. Героїв Дніпра в смт.Градизьк по своїй смузі руху. Допустивши наїзд на велосипедиста ОСОБА_9 , водій ОСОБА_8 , не зупинив свій транспортний засіб на місці пригоди, не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду працівників поліції, не вжив заходів до надання потерпілому першої медичної допомоги, не записав прізвища та адресу очевидців, не вжив всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди та зник з місця пригоди, тим самим порушив вимоги п. п. 2.10. (а, б, в, г, ґ, д, е) «Правил дорожнього руху України».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до Глобинської центральної районної лікарні.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 141 від 07.09.2015 ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритих переломів лобної кістки зліва, шилоподібного відростку правої променевої та правої човноподібної кісток, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, ран на обличчі та лівому стегні, саден на голові та обличчі, верхніх та нижніх кінцівках, синця на обличчі, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи , яка її подали

У принесеній апеляції захисник адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить у задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_8 відмовити в повному обсязі.

Апеляцію обґрунтовує тим, що під час розгляду кримінального провадження, судом не було проведено розгляду цивільного позову з дослідженням всіх доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги та не було встановлено обґрунтованості суми моральної шкоди. Крім того, відповідно до документації, доданої до позовної заяви, якою обґрунтовується матеріальна шкода, позивач не довів доцільності витрат на пальне в сумі- 850, 19 грн. та на ліки , в сумі 1438, 85 грн.

Позиції учасників судового провадження

Адвокат та обвинувачений в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час , день та місце розгляду справи, що, відповідно до положень ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає проведенню розгляду.

Прокурор в судовому засіданні заперечувала з приводу задоволення апеляції, вважаючи вирок суду законним і обґрунтованим.

Мотиви суду

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.

Ні фактичні обставини по справі, ні призначене обвинуваченому покарання та звільнення від його відбування на підставі Закону України «Про амністію в 2016 році» в апеляційному порядку не оскаржуються, а тому відповідно до положень ст. 404 КПК України не переглядаються і апеляційним судом.

Що стосується доводів адвоката обвинуваченого щодо необґрунтованості цивільного позову, заявленого потерпілим у кримінальному провадженні, колегія суддів вважає їх безпідставними виходячи з такого.

Відповідно до ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.128КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. 5 вказаної статті, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Також, положеннями даної статті передбачено, що форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження (а.м.к.п. 19-24), потерпілий ОСОБА_9 пред`явив до обвинуваченого ОСОБА_8 цивільний позов про відшкодування завданої злочином майнової та моральної шкоди.

В позовній заяві, як того вимагає Закон, викладено зміст позовних вимог з викладенням обставин, яким позивач їх обґрунтовує та до неї приєднані конкретні докази , що підтверджують вказані обставини, зокрема понесену, на думку позивача (потерпілого), майнову шкоду.

До такоїшкоди ОСОБА_9 віднесено витратина пальне та на лікування , що позивач підтверджує копіями квитанцій про купівлю ліків та пального ( а.м.к.п. 22-24).

Місцевим судом, під час вирішення цивільного позову, детально проаналізовано виклад позовних вимог та надані на їх підтвердження докази, зокрема з точки зору належності, допустимості і повноти підтвердження заявлених вимог та прийнято рішення про відмову у стягненні витрат на пальне та про часткове стягнення витрат на лікування.

При цьому , таке рішення у повній мірі обґрунтовано , з посиланням на те , що потерпілим не надано доказів на підтвердження витрат на пальне саме на його транспортування , а розмір коштів, реально витрачених на лікування, визначено шляхом складання сум фіскальних чеків, наданих потерпілим додатком до позовної заяви.

З вказаними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційного суду, а тому доводи апеляції сторони захисту про неповноту судового розгляду під час вирішення цивільного позову та недослідження всіх доказів , спростовуються як матеріалами кримінального провадження так і мотивами суду, наведеними в оскарженому вироку.

Що стосується позиції адвоката , висловленої ним в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості цивільного позову і в частині вимог стягнення моральної шкоди, спричиненої злочином, колегія суддів вважає їх також неспроможними та такими, що не підлягають до задоволення.

Так, заявлена ОСОБА_9 моральна шкода у розмірі 50000 грн., місцевим судом задоволена частково у розмірі 10000 грн.

При цьому, суд керувався положенням процесуального законодавства та рекомендаціями, наданими у постанові Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», виходив з принципу розумності і справедливості та обґрунтував розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_8 глибиною фізичних та душевних страждань потерпілого, строком перебування його на лікуванні, рівнем погіршення здоров`я та впливом цього погіршення на звичний спосіб життя, поведінкою обвинуваченого та іншими обставинами справи , які мають істотне значення.

Такий розмір моральної шкоди колегія суддів вважає співмірним із моральними стражданнями, спричиненими потерпілому ОСОБА_9 кримінальним правопорушенням та повністю доведеною доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження і надані стороною захисту.

З урахуванням наведеного колегія суддів підстав вважати заявлений по кримінальному провадженню цивільний позов повністю необґрунтованим, не знаходить, а тому оскаржений вирок слід залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства судом першої інстанції допущено не було, вирок суду є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376, 404,405,407,419 КПК України , колегія суддів апеляційного суду,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 04 червня 2018 року щодо ОСОБА_8 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3 місяців з моменту проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3