Рішення

від 11.09.2018 по справі 571/327/18

РОКИТНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 571/327/18

Провадження №2/571/198/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2018 року. смт. Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області у складі: судді одноособово ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання Качановської О.Ф., позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до директора Товариства з обмеженою відповідальністю Рокитнівська виробнича компанія ОСОБА_4 про стягнення шкоди за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до Рокитнівського районного суду із позовом до директора Товариства з обмеженою відповідальністю Рокитнівська виробнича компанія ОСОБА_4 про стягнення шкоди за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 03 січня 2017 року була прийнята на посаду головного бухгалтера в ТзОВ "Рокитнівська виробнича компанія". Керівником підприємства було видано наказ (розпорядження) від 03.01.2017 року №1 про прийняття її на роботу. 03.11.2017 року звільнилася з посади головного бухгалтера даного підприємства і це було оформлено наказом №10 від 03.11.2017 року. В день звільнення, 03 листопада 2017 року, виплата належних їй сум власником здійснена не була. При невиплаті розрахункових, бухгалтер повинен був нараховувати середню заробітну плату за кожен день затримки виплати. Дані нарахування не були проведені. Виплата розрахункових була здійснена 20.12.2017 року. У зв'язку із вказаною затримкою та відповідно до ст. 117 КЗпП роботодавець зобов'язаний сплатити середній заробіток за час невиплати в сумі 3933 грн. 60 коп. (розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні), а на момент направлення вказаної позовної заяви до суду невиплата компенсації за несвоєчасну виплату розрахункових (розрахунок невиплати середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні ) становить 7271.20 грн..

Стверджує, що дії роботодавця щодо невиплати заробітної плати у період її роботи на підприємстві та не проведення розрахунків при звільненні поставили її у скрутне матеріальне становище, унеможливили забезпечення нормального існування її та членів сім'ї, що мало наслідком виникнення тяжкого психологічного стану. Тому розмір завданої моральної шкоди оцінює в 5 000 гривень.

Посилаючись на ст.ст.24, 47, 83, 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 34 Закону України Про оплату праці , Закон України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати , Постанову пленуму Верховного Суду України від 24.12,99 № 13 просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 3933 гривні 60 копійок, невиплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 7271 гривню 20 копійок та моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень.

Під час судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримала з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що позивач працювала на підприємстві головним бухгалтером, а відповідно мала провести повний розрахунок при звільненні сама. Крім того, умисної невиплати розрахункових коштів не було, оскільки мало місце тяжкого матеріального становища. Позивачу були виплачені розрахункові кошти одночасно з іншими працівниками підприємства. Крім того, після звільнення позивач стала на облік у районний центр зайнятості де їй була призначена допомога по безробіттю, тобто, позивач була забезпечена соціальною гарантією з боку держави на період непрацездатності. Крім того, наведений позивачем розрахунок піддає сумніву, водночас, надати свій розрахунок не готовий. Вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки при звільненні у розмірі 7271,20 гривень є безпідставною, оскільки жодною нормою закону не передбачена. Щодо моральної шкоди, вважає такі вимоги необґрунтованими. Крім того, вважає, що позивач пропустила строк звернення до суду , визначений ст.233 КЗпП України. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши письмові докази, оцінивши їх в сукупності, приходить до наступного.

Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 Постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 № 13 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Встановлено, що на час звільнення ОСОБА_2 з роботи (03.11.2017), їй не було виплачено всіх сум, що їй належать до виплати від підприємства. Остаточна виплата розрахункових була здійснена 20.12.2017 року, тобто із затримкою в 33 робочі дні (з 06.11.2017 по 20.12.2017).

Враховуючи норми статтей 116, 117 КЗпП України позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки на день фактичного розрахунку за період з 03 листопада 2017 року по 20 грудня 2017 року.

Розрахунок заборгованості зроблено позивачем відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Згідно розрахунку позивача, середньомісячний заробіток за час затримки розрахункових коштів при звільненні з роботи ОСОБА_2 становить 3933,6 гривні (119,2 грн. х 33 роб. днів).

Відповідно до довідки про доходи №26 від 03.09.2018 року заробітна плата ОСОБА_2 за вересень та жовтень місяці 2017 року становить 6367,37 гривень (3176,42 + 3190,95) (а.с.60).

Отже розмір середньоденної заробітної становить 148,08 гривень (6367,37 : (21+22 роб. дні у вересні та жовтні 2017 року)) .

Період затримки виплати розрахункових складає 33 робочих дні, з 06 листопада по 20 грудня 2017 року. Тоді 148,08 грн. (середньоденний заробіток) х 33 робочі дні = 4886,64 гривень. За вказаних обставин, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 4886,64 гривень.

Не заслуговує на увагу суду посилання представника відповідача на те, що позивач пропустила тримісячний строк звернення до суду, оскільки в силу ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Не заслуговує на увагу суду вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації за несвоєчасну виплату розрахункових, тобто по 20 березня 2018 року (день звернення до суду), оскільки позивачу 20.12.2017 було здійснено виплату розрахункових, а тому дана вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.9 Постанови ПВС України від 31.03.95 р. №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , із змінами, внесеними постановою від 25.05.2001 року №5, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Оскільки виплата розрахункових коштів при звільненні ОСОБА_2 проведена із затримкою, на вказані кошти позивач розраховувала та мала намір витратити на потреби сім'ї, однак, отримала їх із запізненням, що поставили позивача у скрутне матеріальне становище, унеможливили забезпечення нормального існування її та членів її сім'ї, суд приходить до висновку, що такими діями відповідача було завдано моральної шкоди позивачу. При цьому, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в 5000,00 гривень є завищеним, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, завдану моральну шкоду оцінює в 1000,00 гривень.

Відповідно до ст.141 ЦПК України та п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , витрати по спраті судового збору суд покладає на відповідача .

Керуючись ст.ст.116,117,233,237-1 КЗпП України, ст.ст.258,264,279 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рокитнівська виробнича компанія (34200, смт.Рокитне, вул.Нова -1Б, код 32124794), на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с.Рокитне, вул.Чайковського,88, Рокитнівського району Рівненської області, РНОКПП НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 листопада 2017 року по 20 грудня 2017 року в сумі 4886,64 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість гривень 64 копійки), моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень та витрати по сплаті судового збору у розмірі 704(сімсот чотири) гривні 80 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рокитнівська виробнича компанія (34200, смт.Рокитне, вул.Нова -1Б, код 32124794), на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Рокитнівський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя (підпис) Згідно з оригіналом.

Суддя Рокитнівського районнного суду

Рівненської області ОСОБА_1

Повний текст рішення виготовлено 14.09.2018 р.