Ухвала

від 14.09.2018 по справі 908/1813/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.09.2018 Справа № 908/1813/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Проскуряков Кирило Валеріанович розглянувши заяву Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК від 27.07.2018 р. про видачу судового наказу

Заявник: Акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСАВТО СП (69067, м.Запоріжжя, вул. Республіканська, буд. 104, код ЄДРПОУ 38626005)

про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування №б/н від 25.03.2013 р. у розмірі 22 634,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

10.09.2018 р. до господарського суду Запорізької області звернулось Акціонерне товариство комерційний банк ПРИВАТБАНК із заявою від 27.07.2018 р. про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСАВТО СП заборгованості за договором банківського обслуговування №б/н від 25.03.2013 р. у розмірі 22 634,48 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2018 р. вказану заяву передано для розгляду судді Проскурякову К.В.

Як вбачається з цієї заяви, заявник зазначає, що 25.03.2013 р. ТОВ ТРАНСАВТО СП було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Відповідно до цієї заяви Боржник приєднався до Умов та правил надання банківських послуг , Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 25.03.2013 р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до вказаного договору Боржнику було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № 26005055706818 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг . Заявник свої зобов'язання за вказаним договором виконав в повному обсязі надавши Боржнику кредитний ліміт в розмірі 22 000,00 грн. Однак, у зв'язку з порушенням Боржником зобов'язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку станом на 15.05.2018 р. у ТОВ ТРАНСАВТО СП виникла заборгованість у розмірі 22 634,48 грн., яка складається з: 3 507,36 грн. - заборгованість за кредитом; 6 383,14 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 686,05 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 9 057,93 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

В обґрунтування вказаних вимог заявник надав наступні документи: копію заяви ТОВ ТРАНСАВТО СП №б/н від 25.03.2013 р. на відкриття банківського рахунку, копію витягу з Умов та Правил надання банківських послуг , копію Тарифів Банку , копію довідки від 27.07.2018 р. №08.7.0.0.0/180727151317 про розміри встановлених кредитних лімітів, розрахунок заборгованості, обґрунтування та пояснення до розрахунку заборгованості, копії виписок по рахунках.

Згідно з ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У пунктів 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

З вказаної заяви вбачається, що заявник обґрунтовує свої вимоги посилаючись на договір банківського обслуговування №б/н від 25.03.2013 р., та судом встановлено, що фактично вказаний договір складається з заяви ТОВ ТРАНСАВТО СП №б/н від 25.03.2013р. про відкриття поточного рахунку та Умов та правил надання банківських послуг , Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua.

Суд зазначає, що заявником не надано належних та допустимих доказів видачі боржнику коштів за договором банківського обслуговування б/н від 25.03.2013 р., оскільки такі документи, як письмова заява від 25.03.2013 р. за підписом директора ТОВ ТРАНСАВТО СП ОСОБА_2 про відкриття банківського рахунку, "Умови та правила надання банківських послуг" та "Тарифи банку" не підтверджують наявність у ТОВ ТРАНСАВТО СП заборгованості перед Банком станом на 15.05.2018 р. саме на загальну суму в розмірі 22 634,48 грн.

Вказані документи лише складають договір банківського обслуговування б/н від 25.03.2013 р., однак не підтверджують наявність боргу перед Банком.

Також судом було досліджено довідку ПАТ "КБ "Приватбанк" від 27.07.2018 р. №08.7.0.0.0/180727151317 про розміри встановлених кредитних лімітів по поточному рахунку боржника №26005055706818, та встановлено, що вказаний доказ підтверджує лише розмір ліміту кредитних коштів, проте не свідчить ані про наявність боргу, ані про періоди прострочення.

Крім того, заявником не надано належних та допустимих доказів повідомлення боржника у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта про розмір встановленого кредитного ліміту відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов.

Суд зазначає, що розрахунок заборгованості за договором б/н від 25.03.2013 р. станом на 15.05.2018 р. не є документом, що підтверджує наявність у ТОВ ТРАНСАВТО СП заборгованості перед АТ КБ "ПРИВАТБАНК", а є за своїм юридичним значенням лише односторонніми арифметичним розрахунком працівників Банку, який не відображає фактичних і правових підстав для стягнення відповідних сум.

Більш того, з банківської виписки по поточному рахунку №26005055706818 за період з 06.09.2013 р. по 01.01.2014 р. вбачається, що вхідний залишок 0,00 грн., вихідний залишок 19 603,48 грн., здійснювались оплати комісії та процентів за користування кредитним лімітом, тобто з вказаної виписки не вбачається, який кредитний ліміт було надано позичальнику.

Відповідно до банківської виписки за період з 02.01.2014 р. по 27.07.2018 р. вхідний залишок 19 603,48 грн., також вбачається, що позичальником здійснювалось погашення суми боргу, пені по договору, комісії та процентів за користування кредитним лімітом, та за вказаний період зазначено вихідний залишок 5,00 грн.

Також, відповідно до банківської виписки за період з 02.01.2014 р. по 27.07.2018 р. вбачається, що сума в розмірі 19 603,48 винесена на прострочку кредиту згідно кредитного договору №б/н від 25.03.2013 р., однак позичальником було здійснено погашення заборгованості по договору банківського обслуговування про, що вказано в графі Обороти кредит на суму 19 603,48 грн. та вхідний залишок зазначено - 0,00 грн.

Разом з тим, заявником надано суду банківську виписку за період з 02.01.2014 р. по 27.07.2018 р. в якій зазначено про перенесення сальдо у зв'язку зі зміною Плану рахунків та вихідний залишок становить 3 507,36 грн., однак заявником не обґрунтовано підстави такого перенесення, враховуючи, що у вказаній вище виписці зазначено, що вхідний залишок - 0,00 грн., тому надані банківські виписки не підтверджують наявність будь-якої заборгованості у боржника станом на 27.07.2018 р.

Разом з тим, заявником не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 76 - 79 ГПК України, а саме первинних документів на підтвердження дати отримання позичальником вказаних у заяві суми коштів, отримання ним будь-яких інших грошових сум, доказів сплати або несплати боржником Банку платежів у період з моменту укладення договору і до 15.05.2018 р.

Отже, суд приходить до висновку, що вказаний договір, на підставі якого заявник обґрунтовує свої вимоги не містить жодних вказівок на розмір кредитних коштів, отриманих боржником.

Крім того, суд зазначає, що вказані вимоги взагалі є безпідставними, оскільки заявником не доведено належними та допустимими доказами існування заборгованості в розмірі 3 507,36 грн. ТОВ ТРАНСАВТО СП перед АТ КБ ПРИВАТБАНК за договором банківського обслуговування №б/н від 25.03.2013 р., яким обґрунтовує свої грошові вимоги.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявником надано договір, з якого не вбачається виникнення у ТОВ ТРАНСАВТО СП заборгованості перед Акціонерним товариством комерційний банк ПРИВАТБАНК в розмірі 3 507,36 грн., отже в цій частині заявлених вимог суд вважає за необхідне відмовити на підставі п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Щодо видачі судового наказу в частині вимог про стягнення з боржника заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 6 383,14 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 3 686,05 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в розмірі 9 057,93 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 198 ГК України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Статтею 625 ЦК України передбачено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нормами ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, пеня за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а є видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань та у випадку, якщо відповідальність у вигляді пені була передбачена договором.

Відтак, оскільки пеня не є заборгованістю за договором, а є штрафною санкцією, то вимоги про сплату пені у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер але за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

На підставі викладеного, суд зазначає, що оскільки стягнення пені є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, правовим наслідком порушення зобов'язання у разі прострочення його виконання, а також, враховуючи можливість стягнення виключно неоспорюваної заборгованості в порядку наказного провадження, тому заявлена до боржника вимога щодо стягнення пені в сумі 9 057,93 грн. не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, тобто вказана вимога в цій частині не відповідає ч. 1 ст. 148 ГПК України.

Крім того суд зазначає, що оскільки відсутні підстави для задоволення вимоги щодо стягнення з боржника суми основного боргу в розмірі 3 507,36 грн., то відсутні і підстави для стягнення з ТОВ ТРАНСАВТО СП заборгованості за процентами та комісією за користування кредитом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Приписами ч. ч. 2, 3 ст. 152 ГПК України визначено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Згідно ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Також, суд звертає увагу заявника на те, що до поданої заяви про видачу судового наказу не додано її копію (примірник) з доданими до неї документами для боржника.

З огляду на викладене, враховуючи, що розгляд вимог про стягнення пені, заборгованості по процентам та по комісії за користування кредитом можливий окремо у спрощеному позовному провадженні, за наявності належного доведення заявником існування заборгованості за договором банківського обслуговування №б/н від 25.03.2013 р., з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, підстав таких нарахувань, періодів, тощо, та враховуючи. що відповідно до розрахунку, наданого заявником пеня, заборгованість по процентам та по комісії за користування кредитом розраховані за невиконання боржником умов договору банківського обслуговування №б/н від 25.03.2013 р., не надання заявником відповідного клопотання про розгляд вказаних вимог в порядку спрощеного позовного провадження, суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника суми основного боргу в розмірі 3 507,36 грн., пені в сумі 9 057,93 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 6 383,14 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 3 686,05 грн. на підставі п.п. 3, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Разом з тим частиною 2 ст. 153 ГПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись ч. 1 ст. 148, п.п. 3, 8 ч. 1, ч.ч. 2, 3 ст. 152, ст.ст. 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Акціонерному товариству комерційний банк ПРИВАТБАНК у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСАВТО СП суми основного боргу в розмірі 3 507,36 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 9 057,93 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 6 383,14 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 3 686,05 грн.

2. Звернути увагу учасників судового процесу, що з судовим рішенням можливо ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади: http://court.gov.ua/fair/sud5009/. Електронна адреса господарського суду Запорізької області: inbох@zp.arbitr.gov.ua.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її підписання (ст.ст. 235, 255 ГПК України).

Повний текст ухвали складено та підписано: 14.09.2018 р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.