Ухвала

від 14.09.2018 по справі 910/12187/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

14.09.2018 Справа № 910/12187/18

Суддя господарського суду міста Києва Головіна К.І., розглянувши

заяву Фізичної особи-підприємця Артемчук Наталії Петрівни

про забезпечення позову до відкриття провадження у справі

за участю осіб, які можуть отримати статус учасника справи:

1) Публічне акціонерне товариство Державний ощадний банк України ;

2) Публічне акціонерне товариство Укрвторчормет ;

3) Державного підприємства Сетам

ВСТАНОВИВ:

12.09.2018 р. до господарського суду міста Києва надійшла заява Фізичної особи-підприємця Артемчук Наталії Петрівни (далі - ФОП Артемчук Н.П.) про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

Заява мотивована тим, що цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Каунаська, буд. 27, частина якого орендується заявником (ФОП Артемчук Н.П.) за договорами оренди № 63 від 01.09.2017 р. та № 4 від 01.02.2016 р., укладеними із ПАТ Укрвторчормет , був виставлений на продаж новим власником цього нерухомого майна - ПАТ Державний ощадний банк України . Право власності на вказане нерухоме майно останній набув на підставі укладеного із ПАТ Укрвторчормет договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.08.2018 р. Заявник вважає, що продаж зазначеного майна (приміщення), призведе до дострокового припинення відносин оренди ФОП Артемчук Н.П. з ПАТ Укрвторчормет , а також негативно позначиться на господарській діяльності заявника.

ФОП Артемчук Н.П. просить до подачі позову до господарського суду міста Києва про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.08.2018 р., укладеного між ПАТ Державний ощадний банк України та ПАТ Укрвторчормет , вжити заходів забезпечення цього позову шляхом зупинення продажу (релізації) майна, виставленого ДП Сетам на електронні торги (аукціон), які мають відбутися 18.09.2018 р., а саме - цілісного майнового комплексу загальною площею 31 198,1 кв.м. (з усіма його складовими частинами, що не можуть бути відокремлені без пошкодження, або відокремлення яких, призведе до зменшення ринкової вартості цих об'єктів нерухомого майна, разом з усіма приналежностями, що призначені для обслуговування цих об'єктів нерухомого майна та/або пов'язані з ними спільним призначенням), яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Каунаська, буд. 27, на земельних ділянках: кадастровий номер № 8000000000:63:113:0004, площею 0,5894 га; кадастровий номер № 8000000000:63:113:0001, площею 7, 7393 га; кадастровий номер № 8000000000:63:113:0002, площею 0,2927 га, а також заборонити ДП Сетам та ПАТ Державний ощадний банк України вчиняти будь-які дії щодо продажу (реалізації) вказаного цілісного майнового комплексу або його частини.

13.09.2018 р. від ПАТ Державний ощадний банк України надійшли заперечення на заяву ФОП Артемчук Н.П. про забезпечення позову, у яких банк вказував, що він є власником зазначеного майна, при цьому принцип права власності є непорушним, а тому заборона власнику (банку) розпоряджатись своїм майном, є неприпустимим. Також зазначив, що у разі продажу нерухомого майна права орендаря такого майна не порушаться. Просив відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову та заперечення до неї, дослідивши подані сторонами докази, прийшов до висновку, що заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. Позов забезпечується, зокрема, зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, забороною відповідачу вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета позову (ст.ст. 136, 137 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як на підставу зупинення продажу нерухомого майна, що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Каунаська, буд. 27, виставленого ДП Сетам на аукціоні, що має відбутися 18.09.2018 р., та заборони продажу зазначеного майна, ФОП Артемчук Н.П. вказує на наявність обставин, що утруднять або унеможливлять поновлення порушеного права заявника, за захистом якого він має намір звернутись до суду з позовом до ПАТ Державний ощадний банк України та ПАТ Укрвторчормет про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.08.2018 р. Так, у разі продажу майна на аукціоні права заявника, як орендаря частини цього нерухомого майна, будуть порушені.

Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд враховує, що предметом спору за майбутнім позовом, який заявник має намір подати до суду, буде немайнова вимога - визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 07.08.2018 р., за яким іпотекодавцем (ПАТ Укрвторчормет ) передано право власності на цілісний майновий комплекс за адресою: місто Київ, вул. Каунаська, буд. 27, на користь іпотекодержателя (ПАТ Державний ощадний банк України ). У той же час, заявник, який є орендарем частини вказаного майна, просить заборонити власнику цього майна - ПАТ Державний ощадний банк України його продаж, а також зупинити процедуру продажу майна. Проте, слід зазначити, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 137 ГПК України застосування заходів, про які просить заявник, можливе лише у разі подачі ним позову про визнання права власності на це майно.

Отже, інтерес, про захист якого просить заявник, якщо ним буде поданий позов про визнання недійсним договору, не можна вважати адекватним, оскільки враховуючи співвідношення порушеного права (права орендаря, який не є стороною спірного договору), з майновими наслідками заборони відповідачам вчиняти певні дії (заборони власнику розпоряджатись своїм майном та зупинення процедури аукціону) не відповідають одне одному, тобто є неспівмірними.

Крім того, суд враховує, що відповідно до статтей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. гарантує власнику право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном. При цьому відповідно до тлумачення та практики Європейського суду з прав людини (рішення в справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції , Джеймс та інші проти Сполученого Королівства , Іммобільяре Саффі проти Італії ) в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції слід виокремлювати три норми: перша норма (перше речення першого абзацу) - має загальний характер і закладає принцип мирного володіння майном; - друга норма (друге речення першого абзацу) - охоплює питання позбавлення права власності та визначає для цього певні критерії й умови; - третя норма (другий абзац) - визнає право договірних держав, зокрема, контролювати використання майна в загальних інтересах. А як підтверджується практикою Європейського Суду, друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Крім того, суд вважає, що права орендаря (заявника) не можуть бути порушені діями власника з продажу належного йому майна, оскільки у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця (ст.770 ЦК України). Одностороння відмова від договору оренди не допускається (ч. 1 ст. 291 ГК України).

За таких обставин, продаж ПАТ Державний ощадний банк України нерухомого майна не має правовим наслідком порушення прав ФОП Артемчук Н.П., який є орендарем частини цих приміщень.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що заявником не доведено співмірність заходу забезпечення позову, а наведені доводи ФОП Артемчук Н.П. про порушення його прав судом визнаються безпідставними, суд відмовляє у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у разі відмови у задоволенні такої заяви, покладається на заявника (позивача).

Окремо суд звертає увагу ПАТ Державний ощадний банк України , що повідомлення, вказане у його запереченнях до заяви про забезпечення позову, про наміри банку звернутись до Вищої ради правосуддя у разі постановлення судом рішення, яке його може не влаштовувати (тобто у разі задоволення заяви ФОП Артемчук Н.П. про забезпечення позову), є недопустимим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомірного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно, з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось, мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство.

При цьому відповідно до ст. 6 вказаного Закону втручання у здійснення правосуддя, зокрема, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, а також неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний звернутися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора.

У контексті вказаних норм дії сторін щодо незаконного впливу чи втручання у діяльність судді, зокрема, погрози банку про звернення до Вищої ради правосуддя, можуть бути розцінені судом як неправомірний тиск на суддю при прийнятті рішення, що тягне за собою обов'язок судді (не право) звернутись до Генерального прокурора із заявою про вчинення злочину, передбаченого ст. 376 Кримінального кодексу України, з метою вжиття заходів реагування, встановлених діючим законодавством України, а також до Вищої ради правосуддя для проведення перевірки в межах наданої компетенції.

Керуючись ст.ст. 129, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Артемчук Наталії Петрівни про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання до суду апеляційної інстанції.

Суддя Головіна К.І.