Рішення

від 12.09.2018 по справі 910/3861/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2018Справа № 910/3861/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Афродіта" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон" простягнення 10 969, 43 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Ярмоленко С.М. Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Шевченко А.В. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Афродіта" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон" (далі - відповідач) про стягнення 10 969, 43 грн, з яких:

- 6 606, 50 грн сума основного боргу;

- 1 854, 85 грн сума нарахованої пені;

- 2 118, 08 грн сума збитків у вигляді інфляції;

- 390, 00 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, починаючи з липня 2017 року систематично порушував порядок оплати вартості отриманого товару - сплачуючи лише частково та несвоєчасно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Афродіта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон" про стягнення 10 969, 43 грн. залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

02.05.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли документи про усунення недоліків.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 07.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/3861/18, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

25.05.2018 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого він заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні.

29.05.2018 позивачем було подано заяву, в якій повідомлено, що представник позивача не мав можливості здійснити звірку розрахунків із відповідачем.

18.06.2018 позивачем також було подано відповідь на відзив, а 25.06.2018 відповідач по справі надав суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2018 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження в справі, а підготовче судове засідання призначено на 03.08.2018.

Судове засідання 03.08.2018 не відбулося в зв'язку з перебуванням судді Підченка Ю.О. на лікарняному. З огляду на це, судом було винесено ухвалу від 07.08.2018 та призначено підготовче судове засідання на 15.08.2018.

З огляду на те, що у судовому засіданні 15.08.2018 здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що представник відповідача у даному судовому засіданні зазначив, що повідомлений про наслідки закриття підготовчого засідання, судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

10.09.2018 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача безпосередньо в судовому засіданні 12.09.2018 представник відповідача заперечував проти заявленого позову посилаючись, зокрема, й на обставини викладені у письмовому відзиві на позов.

Судом було завершено з'ясування обставин та перевірку їх доказами, проведено судові дебати відповідно до вимог процесуального законодавства.

Наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Суд також враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркасон" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Афродіта" було укладено договір поставки № 71/03-16 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність) товар, обраний (замовлений) покупцем, відповідно до Остаточного замовлення, а покупець зобов'язується приймати такий товар і оплачувати його вартість.

Кількість, асортимент, ціна й інші показники й характеристики товару, що може бути замовлений покупцем в постачальника, вказуються в списку, визначаються в остаточному замовленні й відображаються в накладних, за якими здійснюється передача окремих партій товару від постачальника покупцю.

Постачальник здійснює поставку товару протягом 5 банківських днів з моменту отримання остаточного замовлення, на умовах DDP - склад за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 201-203, корп. 1 АТГ літ. "У", відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року), якщо інше не буде зазначено в додатках до договору. Постачальник зобов'язаний здійснювати поставку вказаної у відповідному остаточному замовленні кількості товару виключно однією партією (п.п. 3.1, 3.2 договору).

Перехід права власності на товар до покупця здійснюється після підписання сторонами документу, що посвідчує прийом-передачу такого товару (п. 3.14 договору).

Згідно з п. 4.1 договору ціна товару визначається окремо по кожній партії, зазначається в списку та відображається у супровідних накладних на товар. Строк оплати за товар визначається у комерційних умовах (п. 4.5 договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками і діє до 31 грудня 2016 р. (п. 8.1 договору).

Додатком № 2 до договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за товар не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання товару, за умови поставки товару постачальником у строк, що не перевищує 30 "бізнес-годин" з моменту отримання остаточного замовлення та не пізніше 25 календарних днів з моменту отримання товару від постачальника, за умови поставки товару постачальником у строк від 31 до 120 "бізнес-годин" з моменту отримання остаточного замовлення.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, як вказує позивач, що відповідно до умов вказаного договору відповідач отримував від позивача товар, який відпускався партіями з наданням видаткових накладних та в установлені договором строки. Зауважень від відповідача щодо кількості, комплектності якості тощо поставленого товару в установлені п. 3.11. договору строки не поступало, що свідчить про прийняття відповідачем товару та належного виконання з боку позивача зобов'язань за поставкою.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

На обґрунтування позовних вимог позивачем долучено до справи видаткову накладну № РН-0002400 від 10.06.2016 на суму 24 788, 08 грн, видаткову накладну № РН-0002458 від 15.06.2016 на суму 13 842, 54 грн, видаткову накладну № РН-0002784 від 19.07.2016 на суму 11 537, 27 грн, видаткову накладну № РН-0002890 від 28.07.2016 на суму 10 312, 24 грн, видаткову накладну № РН-0003173 від 20.08.2016 на суму 8 794, 70 грн.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався на наступні обставини:

- грошові кошти у розмірі 6 606, 50 грн, що ідентифіковані позивачем як борг за поставлений товар, являються не боргом, а неустойкою (штрафом) стягнутим з позивача за неодноразове порушення ним зобов'язань з поставки товару на умовах договору;

- по факту порушення позивачем умов договору відповідач нарахував штрафні санкції та утримав їх з належних до виплати позивачу сум шляхом заліку зустрічних вимог.

Так, дійсно, пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення постачальником зобов'язань щодо своєчасної поставки товару в повному обсязі, визначеному остаточним замовленням (порушення умов щодо резерву товару), постачальник зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 50 грн. за кожну одиницю недопоставленого товару.

При цьому згідно з п. 5.3 договору покупець у разі порушення постачальником умов даного договору, має право самостійно застосувати до постачальника санкції у вигляді штрафу, зазначеного у п. 5.2 договору, в порядку, встановленому у п. 4.6 договору.

У той же час, пунктом 3.11 договору сторони погодили, що якщо покупець протягом 3 календарних днів від дня приймання товару відповідно до п. 3.8 - 3.10 договору, виявить його невідповідність (кількість, асортимент, якість, тощо) даним, зазначеним в остаточному замовленні та товаро-супровідних документах, покупець самостійно складає акт про виявлення браку/псування/недостачі та повідомляє про це постачальника шляхом направлення відповідного повідомлення та акту про виявлення браку/псування/недостачі електронною поштою та наступним (протягом 3 робочих днів) направленням оригіналу такого акту на адресу постачальника, вказану в цьому договорі. Постачальник зобов'язаний підписати наданий йому акт та повернути один екземпляр покупцю протягом 3 робочих днів з моменту отримання такого акту.

Акт про виявлення браку/псування/недостачі, складений у відповідності до п. 3.11 договору, є підставою для коригування інформації щодо доставленого покупцю товару та податкової накладної постачальника (п. 3.12 договору).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні акти про виявлення недостачі товару, обов'язок складання яких покладений на відповідача, та як пояснив представник ТОВ "Маркасон", такі акти не складались, а тому суд вважає, що нарахування штрафних санкцій на підставі п. 5.2 договору відповідачем здійснено не в порядку, встановленому договором, а на власний розсуд без належного їх оформлення.

При цьому, відповідно до п. 3.6 договору у разі відсутності акту про виявлення браку/псування/недостачі, складеного у відповідно до п. 3.11 даного договору, підписані покупцем супровідні накладні на товар, є належними доказами приймання товару.

Також згідно з п. 3.7 договору сторони погодили, що приймання-передача товару за якістю та кількістю здійснюється відповідно до умов договору та, зокрема, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6.

Відповідно до п. 16 Інструкції якщо при прийманні продукції буде виявлена недостача товару, то одержувач зобов'язаний припинити подальше приймання, забезпечити зберігання продукції, а також вжити заходи щодо запобігання її змішування з іншою однорідною продукцією. Про виявлену недостачу продукції складається акт за підписами осіб, які здійснювали приймання продукції.

Згідно з п. 17 Інструкції одночасно з припиненням приймання товару одержувач зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акту, представника відправника.

Відповідно до п. 25 Інструкції якщо при прийманні продукції за участю представника, вказаного в пункті 17 або пункті 18 цій Інструкції, буде виявлена недостача продукції проти даних, вказаних у транспортних і супровідних документах (рахунку-фактурі, специфікації, описі, в пакувальних ярликах та ін.), то результати приймання продукції по кількості оформляються актом. Акт має бути складений того ж дня, коли недостача виявлена.

Утім, як вбачається з матеріалів справи, прийняття товару було здійснено відповідачем без дотримання вимог, викладених у вказаній Інструкції, тобто відповідачем не було призупинено приймання продукції та не було складено акт, в якому повинна вказуватись кількість оглянутої продукції. Також позивачем не було направлено повідомлення про виклик представника позивача для участі в прийманні поставленої ним продукції та підписання двостороннього акту. А повідомлення, направлені відповідачем електронною поштою, на які посилався представник ТОВ "Маркасон", не відповідають умовам договору щодо порядку оформлення неналежної поставки.

За таких обставин суд вважає, що ТОВ "Маркасон" не дотримало вимог договору та Інструкції щодо порядку вчинених ним дій при виявленні невідповідності поставленого відповідачем товару щодо його кількості, а тому факт поставки товару у неналежній кількості суд вважає не доведеним належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 73, 74, 76 ГПК України.

За таких обставин, враховуючи, що порушень договору з боку позивача не встановлено, а доказів належної оплати поставленої продукції відповідачем суду не надано, позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 6 606, 50 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 390,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 118,08 грн та пеню в розмірі 1 854,85 грн за наступні періоди:

- по остаточному замовленню товару № 0000-031600 від 09.06.2016 з 26.06.2016 по 06.07.2016;

- по остаточному замовленню товару № 0000-032335 від 14.06.2016 з 30.06.2016 по 06.07.2016;

- по остаточному замовленню товару № 0000-038865 від 18.07.2016 з 04.08.2016 по 01.09.2016;

- по остаточному замовленню товару № 0000-040861 від 27.07.2016 з 13.08.2016 по 01.09.2016;

- по остаточному замовленню товару № 0000-044892 від 17.08.2016 з15.09.2016 по 19.09.2016.

Розрахунок здійснено позивачем у тому числі з урахуванням часткового повернення товару постачальнику.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до висновку, що він не є арифметично вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком суду, в межах визначених позивачем періодів, а саме - 3% річних у розмірі 388,02 грн та інфляційниїх втрат у розмірі 2 015, 02 грн.

Щодо заявленої до стягнення суми пені суд вважає за необхідне звернути увагу на такі обставини.

Згідно зі ст. 230 ГК України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 5.4. договору передбачено, що за порушення покупцем строків розрахунків за поставлений товар, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої вартості партії товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що сума пені нарахована не вірно, а тому суд визнає обґрунтованою до стягнення суми пені у розмірі 1 846, 35 грн, яка не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з огляду на наведені вище обставини, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Афродіта" є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладають на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 46, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Афродіта" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркасон" (02121, м. Київ, Харківське шосе, 201-203; код ЄДРПОУ 37118680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Афродіта" (м. Одеса, вул. Новосельського, 91, кв. 17; код ЄДРПОУ 39488383) основний борг в розмірі 6 606, 50 грн, пеню в розмірі 1 846, 35 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 015, 02 грн, 3% річних в розмірі 388, 02 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 743, 76 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено та підписано 17.09.2018 року

Суддя Ю.О.Підченко