Рішення

від 18.09.2018 по справі 910/9865/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18.09.2018Справа №  910/9865/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Група «Полімерконсалтінг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКА-ПРО», м. Київ про стягнення грошових коштів Суддя Котков О.В. Секретар судового засідання Кукота О.Ю. Представники сторін: не викликались. СУТЬ СПОРУ: 25 липня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Група «Полімерконсалтінг» (позивач) надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКА-ПРО» про стягнення заборгованості за договором поставки № СО-06/12/05К від 06.12.2017 року в сумі 47 891,50 грн. з них: основного боргу – 39 210,24 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті десять гривень 24 копійки), пені – 6462,28 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят дві гривні 28 копійок), інфляційних втрат – 1631,15 грн. (одна тисяча шістсот тридцять одна гривня 15 копійок) та 3% річних за користування чужими грошовими коштами – 587,83 грн. (п'ятсот вісімдесят сім гривень 83 копійки). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання договором поставки № СО-06/12/05К від 06.12.2017 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не здійснив оплату вартості переданого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9865/18; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу. Станом на момент складення судом рішення будь-яких матеріалів від відповідача до суду не надходило. За ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України). Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 06.12.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова Група «Полімерконсалтінг» (надалі – позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІКА-ПРО» (надалі – відповідач, покупець) було укладено договір поставки № СО-06/12/05К (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, товар поставляється на умовах товарного кредиту з відстроченням платежу. Постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, іменовану у подальшому товар у кількості, асортименті та по цінам, вказаним у видаткових накладних постачальника або в актах прийому-передач. За умовами п. 4.1 договору, товар постачається на умовах товарного кредиту, оплачується покупцем з відстроченням платежу протягом 30-денного строку з дати відвантаження, якщо інше не передбачено додатковою угодою, специфікацією. На виконання умов договору поставки № СО-06/12/05К від 06.12.2017 року в період з 06.12.2017 року по 07.12.2017 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму – 39 210,24 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ 549 від 06.12.2017 року на суму 15 690,24 грн. та 568 від 07.12.2017 року на суму 23 520,00 грн. (копії містяться в матеріалах справи), при цьому, позивач вказує, що відповідач не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за договором в розмірі 39 210,24 грн. Судом встановлено, що позивач, внаслідок несплати покупцем вартості отриманого по видатковим накладним №№ 549 від 06.12.2017 року та 568 від 07.12.2017 року товару, звернувся до відповідача з вимогою № 3005 від 30.05.2018 року, в якій просив сплатити суму заборгованості за отриманий товар в сумі 39 210,24 грн. протягом 7 календарних днів із дати направлення даної вимоги (копія вимоги міститься в матеріалах справи). Факт надсилання позивачем 30.05.2018 року вказаної вимоги підтверджується фіскальним чеком від 11.06.2018 року та описом вкладення в цінний лист (копії містяться в матеріалах справи). Проте, відповідач залишив вимогу позивача про сплату заборгованості без відповіді та задоволення. Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару. Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України    зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України. Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму. Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). Як вже було встановлено судом, позивач на виконання умов договору поставки                   № СО-06/12/05К від 06.12.2017 року в період з 06.12.2017 року по 07.12.2017 року поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму – 39 210,24 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ 549 від 06.12.2017 року на суму 15 690,24 грн. та 568 від 07.12.2017 року на суму 23 520,00 грн. За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р.). Оскільки спірні видаткові накладні мають найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість, посилання на договір та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції. Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 39 210,24 грн. та настання строку виконання обов'язку щодо сплати підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем. Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки в розмірі                      39 210,24 грн. При зверненні до суду, позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню – 6462,28 грн., інфляційні втрати – 1631,15 грн. та 3% річних за користування чужими грошовими коштами – 587,83 грн. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник  повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. В п. 7.2. договору визначено, у випадку порушення покупцем терміну оплати, відповідно до умов договору він оплачує постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасної сплаченої суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати, по спеціальному строку нарахування – три роки, та позовної давності в той же термін. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розмір суми пені за видатковими накладними №№ 549 від 06.12.2017 року на суму 15 690,24 грн. та 568 від 07.12.2017 року на суму 23 520,00 грн., в межах заявленого позивачем періоду, який підлягає стягненню, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 6480,96 грн., у відповідності до наведеного нижче розрахунку: Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 39210.2409.01.2018 - 25.01.20181714.5000 %529.61 39210.2426.01.2018 - 01.03.20183516.0000 %1203.16 39210.2402.03.2018 - 12.04.20184217.0000 %1534.03 39210.2413.04.2018 - 24.05.20184217.0000 %1534.03 39210.2425.05.2018 - 09.07.20184617.0000 %1680.13 6480.96 Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми пені, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 6462,28 грн. Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України. Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, нарахованої позивачем за видатковими накладними №№ 549 від 06.12.2017 року на суму 15 690,24 грн. та 568 від 07.12.2017 року на суму 23 520,00 грн., в межах заявленого позивачем періоду, що заявлена сума інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, у відповідності до наведених нижче розрахунків: Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 09.01.2018 - 30.04.201815690.241.044685.41 Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 09.01.2018 - 30.04.201823520.001.0441027.44 Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення суми інфляційних втрат, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми втрат від інфляції підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 1631,15 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за користування чужими грошовими коштами, суд встановив, що позивач здійснив нарахування 3% річних за користування чужими грошовими коштами у відповідності до вимог чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за користування чужими грошовими коштами в межах визначеного позивачем періоду є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 587,83 грн., за розрахунками позивача. Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення 47 891,50 грн. з них: основного боргу – 39 210,24 грн., пені – 6462,28 грн., інфляційних втрат – 1631,15 грн. та 3% річних за користування чужими грошовими коштами – 587,83,10 грн. Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити повністю. 2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІКА-ПРО» (код ЄДРПОУ 37119019; адреса: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 33/162), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова Група «Полімерконсалтінг» (код ЄДРПОУ 38777439; 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 71), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу – 39 210,24 грн. (тридцять дев'ять тисяч двісті десять гривень 24 копійки), пені – 6462,28 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят дві гривні 28 копійок), інфляційних втрат – 1631,15 грн. (одна тисяча шістсот тридцять одна гривня 15 копійок), 3% річних за користування чужими грошовими коштами – 587,83 грн. (п'ятсот вісімдесят сім гривень 83 копійки). та судовий збір – 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні). 3. Копію даного рішення направити сторонам у справі № 910/9865/18. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 18.09.2018р. Суддя                                                                                                                                         О.В. Котков