Рішення

від 18.09.2018 по справі 910/7861/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 18.09.2018Справа №  910/7861/18 За позовом           Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулон-груп" про               стягнення  33087,35 грн.                                                                                                            Суддя Усатенко І.В. Без виклику учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулась з позовом Макарівська квартирно-експлуатаційна частина району до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулон-груп" про стягнення 33087,35  грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої  зобов"язання за договором № 445 від 13.12.2016, в зв"язку з чим позивача нарахував відповідачу пеню у розмірі 33087,35 грн, яку позивач просить стягнути у судовому порядку. Ухвалою суду від 13.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/7861/18, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи. Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.07.2018 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, 28. Станом на дату розгляду справи ухвала суду від 13.07.2018 була направлена відповідачу за адресою місцезнаходження та не була вручена під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "не повна адреса". Докази направлення поштового відправлення відповідачу за адресою, вказано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з довідкою пошти наявні в матеріалах справи. Згідно з ч. 6  ст. 242 Господарського процесуального кодексу України     днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України     ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень"  усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.  Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі  № 910/7861/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України  у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. 13 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Кулон-Груп” (постачальник) та Макарівською квартирно-експлуатаційною частиною району (замовник) укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 445. Постачальник зобов'язується у 2016 році поставити Макарівській квартирно-експлуатаційній частині району мазут наливний 100 зольний (Далі - Товар), а Замовник забезпечити приймання та оплату Товару в асортименті, кількості, у строки (терміни) і виключно за цінами згідно положень Договору (п. 1.1 договору). Відповідно до п. 2.2 договору приймання Товару за кількістю і якісно оформляється актом, який складає представник Замовника (одержувач) в останній день приймання товару. Належним чином оформлений акт є підтвердженням приймання товару. Товар вважається поставленим Постачальником: - по кількості, у відповідності з фактично одержаною представником Замовника (одержувачем) вагою; - по якості, у відповідності з якістю, вказаною у посвідченні (паспорті) якості, відправника з урахуванням вимог н. 2.1 Договору. Пунктами 5.1-5.3 договору сторони визначили, Товар постачається на умовах DDP відповідно: до Міжнародних правил по тлумаченню термінів “Інкотермс” у редакції 2010 року згідно, положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Строк поставки Товару визначено в специфікації Договору ( п. 1.2). Місце поставки Товару: згідно реквізитів Замовника (одержувача), з обов'язковим, дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості та адреси Замовника. Доставка Товару здійснюється Постачальником., або за його договорами визначеними Постачальником перевізниками (відправниками) залізничним або автомобільним транспортом до адреси розташування Замовника. Доставка Товару до місця постачання, вказаного у п.5.2 здійснюється Постачальником повністю за його рахунок ( з врахуванням маркування товару, вартості тари, вантажних робіт). Всі зобов'язання, по укладанню транспортних договорів з перевізниками (відправниками), по найму транспортних, засобів тощо покладено виключно на Постачальника. 22.12.2016 сторони уклали додаткову угоду до договору № 1, якою передбачено, що У відповідності до підпункту 2 пункту 4 статті 36 Закону України від 25.12.2015 №922-У11І «Про публічні закупівлі» додати до розділу 1 “Предмет договору” пункт 1.6. Ціна за одиницю товару може бути зменшена або збільшена не більш ніж на 10%, у разі коливання ціни такого товару на ринку, без збільшення ціни договору. Підставою для зміни ціни може бути довідки видані регіональними відділеннями торгово-промислової, палати, ДП “Держзовнішінформ” або іншим уповноваженим органом з питань ціноутворення. Пункт 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 передбачає, що ціна договору становить 3080437,22 грн. Крім того, сторони погодили поставку товар у кількості 365,85 грн у строк не пізніше 25.12.2016. Строк дії договору додатковою угодою № 1 був визначений з дати його підписання сторонами до 30.12.2016. За взаємною згодою сторін договір може бути пролонгований на 2017 рік для повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Позивач надав до матеріалів справи товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів на підтвердження обставин щодо поставки товару відповідачем: № Р671 від 13.12.2016 кількість товару – 21860 кг; № Р676 від 18.12.2016 кількість товару – 19920 кг; № Р682 від 27.12.2016 кількість товару – 21160 кг; № Р683 від 27.12.2016 кількість товару – 21140 кг; № Д283 від 28.12.2016 кількість товару – 21240 кг; № Д281 від 28.12.2016 кількість товару – 21540 кг; № Д282 від 28.12.2016 кількість товару – 29040 кг; № Д284 від 29.12.2016 кількість товару – 17720 кг; № Д285 від 29.12.2016 кількість товару – 22540 кг; № Д287 від 29.12.2016 кількість товару – 19500 кг; № Д286 від 29.12.2016 кількість товару – 19440 кг; № Д288 від 30.12.2016 кількість товару – 22220 кг; № Д289 від 30.12.2016 кількість товару – 27400 кг; № Д290 від 30.12.2016 кількість товару – 27120 кг;  № Д291 від 31.12.2016 кількість товару – 19800 кг; № Д292 від 06.01.2017 кількість товару – 21920 кг; № Д293 від 11.01.2017 кількість товару – 12290 кг. Згідно долучених ТТН відповідачем було поставлено позивачу товар кількістю 355850 кг. Товар був прийнятий за кількістю та якістю позивачем, що підтверджується поданими до матеріалів справи актами приймання: № 21 від 19.12.2016 на кількість товару – 41,78 тон;  № 29 від 29.12.2016 на кількість товару – 154,38 тон; № 30 від 30.12.2016 на кількість товару – 115,68 тон; № 32 від 03.01.2017 на кількість товару – 19,8 тон; № 5 від 06.01.2017 на кількість товару – 21,92 тон; № 8 від 11.01.2017 на кількість товару – 12,29 тон. Загальна кількість прийнятого позивачем від відповідача товару (мазуту) складає 365,85 тон. З поданих до матеріалів справи  документів вбачається належне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо кількості та якості поставленого товару. Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Приписами ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Згідно ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Сторони погодили поставку товару на умовах DDR Інкотермс 2010, що передбачає "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення. Продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки. Тобто товар є поставленим покупцю з моменту його доставки до місця призначення. Однак в товарно-транспортних накладних не вказано дату прибуття товару в місце призначення. Відповідач з цього приводу не надав жодних доказів чи пояснень, в зв'язку з чим суд вважає датою поставки товару дату, вказану в актах приймання по кожній ТТН. Отже, відповідач поставив товар з порушенням строків поставки, встановлених договором. Частина товару була поставлена після 25.12.2016, в зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню. Позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату штрафних санкцій за невиконання умов договору, в якій просив сплатити пеню у розмірі 33087,35 грн. Докази направлення претензії в матеріалах справи відсутні. Відповідач відповіді на претензію не надав, суму пені не сплатив. Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України). Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові наслідки, встановлені договором або законом. Умовами п.7.1, 7.3.2 договору визначено, що у разі невиконання або ненадежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену Договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі Товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірах передбачених пунктом 7.3 Договору. За порушення строків виконання умов договору з вини Постачальника, він сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від: вартості недопоставленого товару. Частиною другою статті 231 ГК України, передбачено відповідальність за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Згідно Положення про Макарівську квартирно-експлуатаційну частину району від 19.12.2012 вона є державною установою, яка заснована згідно директиви Міністерства оборони України від 19.08.1997 № Д-07 та створена Міністерством оборони України. Закупівля товару за договором здійснювалась з бюджетних асигнувань. Матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару за договором від 13.12.2016 № 445, тому нарахування позивачем пені за ставкою 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару є правомірним та обґрунтованим. Проте суд перевірив розрахунок пені, здійснений позивачем та вважає його невірним, здійсненим з помилками. В розрахунку позивач вказує дату з якої починається нарахування штрафних санкцій та кількість днів прострочення, однак не враховано дати поставки товару та дійсну кількість днів прострочення поставки. Зокрема, у п. 6 розрахунку позивачем зазначено період розрахунку з 01.01.2017 по 11.01.2017, а кількість днів прострочення - 17 днів. Позивачем не враховано реальну кількість днів прострочення поставки. Поставка товару у кількості 281,77 тон прострочена з 27.12.2016 по 27.12.2016, поставка товару у кількості 209,95 тон прострочена з 28.12.2016 по 28.12.2016, поставка товару у кількості 130,75 тон прострочена з 29.12.2016 по 29.12.2016, поставка товару у кількості 54,01 тони прострочена з 30.12.2016 по 30.12.2016, поставка товару у кількості 34,21 тони прострочена з 31.12.2016 по 31.12.2016, поставка товару у кількості 21,92 тони прострочена з 01.01.2017 по 05.01.2017, поставка товару у кількості 12.29. тон прострочена з 06.01.2017 по 10.01.2017. Суд здійснив перерахунок пені за період з 27.12.2016 по 10.01.2017 з урахуванням дат поставки товару та кількості недопоставленого товару. Згідно розрахунку суду сума пені складає 7494,81 грн та підлягає стягненню з відповідачу у зазначеному обсязі. Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Отже, обставини визнані позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, відповідач не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів. Відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву та доказів у спростування обставин щодо наявності підстав для стягнення з нього пені за прострочення виконання зобов'язань з поставки. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом – ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Таким чином, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають  частковому   задоволенню у розмірі 7494,81 грн. Відповідно до статті 123 ГПК України, удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог. На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2.  Стягнути з    Товариства з обмеженою відповідальністю “Кулон-Груп” (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 28, код ЄДРПОУ 39980639) на користь Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району (12265, Житомирська область, смт. Городок, вул. Поштова, 23, код ЄДРПОУ 24964524) пеню за несвоєчасне виконання поставки у розмірі 7494 (сім тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 81 коп., 399 (триста дев'яносто дев'ять) грн. 12 коп. судового збору. 3. В частині позовних вимог Макарівської квартирно-експлуатаційної частини району до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кулон-Груп” про стягнення пені у розмірі 25592,54 грн відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ. Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України). Суддя                                                                                          І.В. Усатенко