Ухвала

від 18.09.2018 по справі 922/2451/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91          E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18 вересня 2018 року                                                  Справа № 922/2451/18

Суддя Господарського суду Кіровоградської області Тимошевська В.В. розглянувши заяву Приватного підприємства "Рекорд-Мотор-Сервіс" (61016, м. Харків, вул. Революції 1905 року, буд. 1, ідентифікаційний код 21204014) від 04.09.2018 про видачу судового наказу в порядку наказного провадження,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Рекорд-Мотор-Сервіс" звернулось до Господарського суду Харківської області з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Кар" заборгованості в розмірі 150524,92 грн, з якої: 113299,10 грн попередньої оплати, 34890,54 грн штрафу та 2335,28 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Вказана заява обґрунтована неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец Кар" умов договору поставки № СТ22061801 від 22.06.2018, в частині своєчасної поставки оплаченого товару.

Ухвалою Господарського суду Харківської області заяву Приватного підприємства "Рекорд-Мотор-Сервіс" про видачу судового наказу передано за встановленою підсудністю до Господарського суду Кіровоградської області.

13.09.2018 матеріали вказаної заяви надійшли до Господарського суду Кіровоградської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до частини першої статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Згідно ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Розглянувши подану Приватним підприємством "Рекорд-Мотор-Сервіс" заяву про видачу судового наказу, суд вважає вказану заяву такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, за поданими заявником документами вбачається, що 22.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец Кар" (Постачальник) та Приватним підприємством "Рекорд-Мотор-Сервіс" (Покупець) укладено договір поставки № СТ22061801, відповідно до п. 1.1. якого сторони домовились в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, Постачальник зобов'язується в обумовлений строк, передати у власність (поставити) Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити, бувший в експлуатації Екскаватор.

Відповідно до п. 2.3.1. Договору, Покупець здійснює передоплату у розмірі 10% від загальної суми даного Договору, яка становить 113299,10 грн.

Постачальник зобов'язаний поставити Екскаватор Покупцеві протягом 15 робочих днів з моменту здійснення Покупцем передоплати за Екскаватор, відповідно до умов цього Договору (п. 3.1. Договору).

Заявник вказує, що згідно платіжного доручення № 5334 від 25.06.2018 ним здійснено попередню оплату у розмірі 113299,10 грн, однак ТОВ "Спец Кар" в порушення умов Договору не поставлено обумовлений товар.

Як вбачається з платіжного доручення № 5334 від 25.06.2018, яке надано на підтвердження сплати попередньої оплати, в графі "Підпис банку" не містить будь-якої відмітки банку (штамп, підпис відповідального) про виконання такого платіжного доручення, з чого суд вважає, що наданий документ не підтверджує фактичне здійснення оплати.

Частиною 8 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо, зокрема, із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Стосовно вимог про стягнення штрафних санкцій та відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд зазначає наступне.

Так, нарахування та стягнення відсотків мотивовано посиланням на ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України та на ст. 536 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Договором поставки № СТ22061801 від 22.06.2018, укладеним між сторонами, такий розмір процентів не встановлено, а посилання заявника на розмір визначений ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки вказана норма встановлює розмір штрафних санкцій, а не відсотків за користування грошовими коштами.

Таким чином, заявник не доводить розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до пункту 5.2. Договору поставки № СТ22061801 від 22.06.2018, сторони передбачили, що у разі несвоєчасної передачі (доставки) Екскаватора Постачальник виплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно частин 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пеня - неустойка, що обчислюється у відсотках суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Заявник обраховує штраф за кожен день прострочення за ставкою НБУ, що відповідає визначенню пені. При цьому, в наведеному розрахунку заявник вживає слова "пеня", "штраф".

Разом з цим, згідно правової позиції Верховного суду, викладеної в постанові від 07.03.2018 у справі № 910/23585/16, суд не встановив підстав для застосування законодавства України, яким встановлюється відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а тому у задоволенні заяви ПП "Рекорд-Мотор-Сервіс" в частині стягнення пені за порушення строків поставки слід відмовити.

Крім того, згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Вимога про сплату пені хоча й має грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань (п. 1.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

За приписами пунктів 3 та 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України cуддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Розглянувши подані Приватним підприємством "Рекорд-Мотор-Сервіс" матеріали, суд зазначає, що в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами та пені, які за своєю правовою природою не є вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором та не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

За приписами пунктів 3, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України cуддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Згідно з частиною другою статті 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.

Керуючись статтями 148, 152, 153, 154 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному піжприємству "Рекорд-Мотор-Сервіс" у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец Кар" заборгованості в розмірі 150524,92 грн, з якої: 113299,10 грн попередньої оплати, 34890,54 грн штрафу та 2335,28 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 Господарським процесуальним кодексом України.

Копії ухвали направити Приватному піжприємству "Рекорд-Мотор-Сервіс" за адресою: 61016, м. Харків, вул. Революції 1905 року, буд. 1 та за адресою: 61093, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 79 разом з матеріалами заяви про видачу судового наказу; Товариству з обмеженою відповідальністю "Спец Кар" за адресою: 25014, м. Кропивницький, вул. Ярослава Мудрого, 182.

Ухвалу підписано 18.09.2018.

Суддя                                                                       В.В.Тимошевська