Рішення

від 18.09.2018 по справі 910/6775/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.09.2018Справа № 910/6775/18 За позовом Позашкільного навчального закладу "Центр технічної і художньо - естетичної творчості для дітей та юнацтва "Зміна" м. Києва"

до Громадської організації "За культурне відродження"

про стягнення 43268,71 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Позашкільний навчальний заклад "Центр технічної і художньо - естетичної творчості для дітей та юнацтва "Зміна" м. Києва" до Громадської організації "За культурне відродження" про стягнення 43268,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 128/3 від 14.07.2015 зобов'язання по компенсації земельного податку, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 30021,84 грн, також відповідачем не відшкодовано вартість комунальних послуг у розмірі 5642,66 грн, за прострочення сплати вказаних платежів позивачем додатково нараховані 3% річних у сумі 1418,76грн. та 6185,45 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2018 відкрито провадження у справі № 910/6775/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.06.2018 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрея Шептицького, 24-В.

20.06.2018 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103046159865 ухвала від 18.06.2018 була вручена особі за довіреністю.

02.07.2018 через канцелярію суду від заслуженого журналіста України ОСОБА_1 надійшов лист, в якому зазначено, що ухвала суду від 18.06.2018 була помилково отримана родичем громадянина ОСОБА_1, який вийшов з органів управління відповідача.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.06.2018 були внесені зміни щодо місцезнаходження Громадської організації "За культурне відродження". Отже станом на дату надходження ухвали суду від 18.06.2018 на адресу 02002, м. Київ, вул. Митрополита Андрея Шептицького, 24-В місцезнаходженням відповідача є: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, 4.

02.08.2018 ухвала суду від 18.06.2018 була направлена відповідачу за адресою його актуального місцезнаходження: 02218, м. Київ, вул. Райдужна, 4.

Станом на дату розгляду справи ухвала суду від 18.06.2018 була направлена відповідачу за адресою місцезнаходження та не була вручена під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "за закінчення терміну зберігання". Докази направлення поштових відправлень з довідками пошти наявні в матеріалах справи.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/6775/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що Громадська організація "За культурне відродження" так і не скористалось наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

14.07.2015 між Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією (орендодавець) та Громадською організацією "За культурне відродження" (орендар) та Позашкільним навчальним закладом "Центр технічної та художньо-естетичної творчості для дітей та юнацтва "Зміна" (підприємство) укладено договір оренди нерухомого майна № 128/3.

Відповідно до договору оренди від 14.07.2015 № 128/3 та акту приймання - передачі від 14.07.2015, Громадська організація "За культурне відродження" була орендарем нежитлового приміщення позашкільного навчального закладу по вул. Краківській, 20, площею 46,00 кв.м., яке закріплено на праві господарського відання за позивачем, як балансоутримувачем. Цільове призначення об'єкта оренди: розміщення громадської організації.

Пунктом 3.5. договору оренди визначено, що вартість комунальних послуг, витрати на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту та технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо не входять до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з підприємством або організаціями, що надають такі послуги.

Згідно п. 4.8 орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальникам таких послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями, за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання. Та пропорційну орендованій площі частки витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньо будинкових мереж.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами строком на 2 року 364 дні і діє з 14.07.2015 до 13.07.2018.

Майно за договором №128/3 відповідно до акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 20 отримано відповідачем в оренду 14.07.2015 року.

01.11.2015 між Позашкільним навчальним закладом "Центр технічної та художньо-естетичної творчості для дітей та юнацтва "Зміна" (балансоутримувача) та Громадською організацією "За культурне відродження" (орендар) укладено договір про надання комунальних послуг № 8 згідно п. 1.1, 1.2 якого балансоутримувача на підставі укладених договорів з постачальниками комунальних послуг зобов'язується надавати комунальні послуги нежилого приміщення площею 46, 00 кв.м за адресою: 02094, м. Київ, вул.. Краківська, 20, виставляти орендарю до оплати платіжні документи за договором, приймати на розрахунковий рахунок кошти від орендаря та перераховувати їх постачальникам комунальних послуг. Орендар у відповідності до даного договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

При виконанні умов цього договору сторони зобов'язується керуватись тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за комунальні послуги (п. 1.3 договору).

Облік споживання орендарем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом, а саме пропорційно до займаної площі. При цьому балансоутримувача не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальником комунальних послуг в табуляграмах та груп-рахунках (п. 2.1 договору).

Орендар повинен до 25 числа поточного місяця сплатити платежі за: гаряче та холодне водопостачання; центральне опалення; водовідведення; електроенергію поточного місяця в сумі, що визначається на рівні сум минулого місяця. Перерахунок за фактично спожиті комунальні послуги здійснюється на підставі розрахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг місяцем пізніше, шляхом добору або зарахування надмірно сплачених коштів в рахунок майбутніх платежів. Орендар отримує платіжні вимоги - доручення на сплату послуг під розпис відповідальної особи. Розмір компенсації (відшкодування) земельного податку сплачується згідно розрахунку (додаток до договору) (п. 2.2, 2.5. договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015, згідно ст. 631 Господарського кодексу України. (п. 5.5. договору).

В результаті несвоєчасної оплати вартості комунальних послуг орендарем, за ним перед позивачем утворилась заборгованість з відшкодування вартості комунальних послуг та компенсації плати за землю, яка станом на дату подання позову становить: вартість теплоенергія за лютий 2016 року у розмірі 867,90 грн, за березень 2016 року у розмірі 810,35 грн, за квітень 2016 року у розмірі 758,22 грн, за травень 2016 року у розмірі 298,34 грн, за жовтень 2016 року у розмірі 384,68 грн, за листопад 2016 року у розмірі 809,87 грн, за грудень 2016 року у розмірі 758,40 грн, за січень 2017 року у розмірі 954,90 грн (загальна сума 5642,66 грн); відшкодування плати за землю 2613,77 грн щомісячно за період з лютого 2016 року по грудень 2016 року та у сумі 1270,37 грн за січень 2017 року (загальна сума 30021,84 грн). Загальна сума заборгованості за договором оренди та договором про надання комунальних послуг за розрахунком позивача становить 35664,50 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Як вбачається із змісту повідомлення вих. № 15 від 31.01.2018 позивач звертався до відповідача в поточному році із вимогою про сплату заборгованості перед позивачем в розмірі 35664,50 грн.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 35664,50 грн. заборгованості за договором оренди та договором про надання комунальних послуг та 1418,76 грн 3 % річних за період прострочення з лютого 2017 по травень 2018 (484 днів), та втрати від інфляції у розмірі 6185,45 грн за період з лютого 2017 по квітень 2018.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив що спір між сторонами виник з орендних правовідносин, які регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та відповідними статтями Цивільного кодексу України (далі за тексом - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) та з відносин щодо надання комунальних послуг.

Внаслідок укладення договору оренди та договору про відшкодування витрат, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Пунктом 6.5. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 N 415/1280, крім орендної плати орендар сплачує: податки та збори у розмірах та порядку, визначених законодавством України; компенсацію витрат підприємств-балансоутримувачів за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, та плату за комунальні послуги відповідно до договору, який укладається між орендарем та підприємством-балансоутримувачем або відповідними особами, що надають такі послуги, а у разі встановлення орендної плати у розмірі 1 гривня на рік, експлуатаційні витрати підприємства-балансоутримувача відповідно до договору, який укладається між орендарем та підприємством-балансоутримувачем; послуги страховика.

Орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за використанням майна, переданого в оренду, та документальний контроль своєчасності надходження орендної плати до бюджету. Контроль здійснюється шляхом документальної або фактичної перевірки умов виконання договору оренди та використання орендованого майна. Орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за виконанням орендарями умов договору оренди і, у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів, вживають заходи щодо погашення заборгованості, в тому числі проводять відповідну претензійно-позовну роботу. (п. 14.1. Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва).

Враховуючи наведені положення чинного законодавства та умови укладених між сторонами договору оренди та договору про надання комунальних послуг відповідач був зобов'язаний сплачувати позивачу, як підприємству - балансоутримувачу орендну плату за фактичне користування орендованим майном, в розмірі визначеному договором та сплачувати (відшкодовувати) позивачу комунальні послуги, та був зобов'язаний здійснювати компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача (позивача) за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди.

При цьому в силу договору оренди та договору відповідач був зобов'язаний сплачувати платежі за теплопостачання до 25 числа поточного місяця. Строк оплати компенсації витрат за користування земельною ділянкою ні в договорі оренди, ні в договорі про надання комунальних послуг обумовлений сторонами не був. Не містить норм щодо строків сплати компенсації витрат за користування земельною ділянкою і Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач направляв відповідачу повідомлення вих. № 15 від 31.01.2018, в якому позивач просив відповідача до 28.02.2018 сплатити 35665,50 грн., до яких зокрема входила компенсація витрат за користування земельною ділянкою.

Відповідач, як стверджує позивач, і такі твердження не спростовані відповідачем, не сплатив своєчасно вартість теплопостачання у розмірі 5642,66 грн за період з лютого 2016 року по січень 2017 року та відшкодування плати за землю 20021,84 грн. за період з лютого 2016 по січень 2017 року, які на дату подання позову не сплачені.

Доказів на спростування тверджень позивача щодо відсутності заборгованості за договором оренди та договором та/або про інший розмір такої заборгованості відповідачем суду не надано. Не надано відповідачем суду доказів і того, що він не отримував від позивача повідомлення вих. № 15 від 31.01.2018, в якому позивач просив відповідача сплатити 35665,50 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 35664,50 грн. (5642,66 + 30021,84 = 35664,50) відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 35664,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати вказаної заборгованості, з огляду положення п. 2.2. договору та ч. 2 ст. 530 ЦК України, в розмірі 35664,50 грн. боргу, є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 35664,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1418,76 грн. трьох відсотків річних нарахованих на суму боргу за період прострочення з лютого 2017 по травень 2018 років (484 днів) та 6185,45 грн втрат від інфляції за період з лютого 2017 по квітень 2018.

Згідно ст. 229 ГК України та ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та втрат від інфляції ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та втрат від інфляції нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду. Оскільки при здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним неправильно здійснено вказаний розрахунок, так як 3 % та втрати від інфляції нараховані в тому числі на суму компенсації витрат за користування земельною ділянкою за період з лютого 2017 року по травень 2018 року включно, в той час, як з вимогою в порядку ст. 530 ЦК України про сплату такої компенсації позивач звернувся до відповідача тільки 31.01.2018 та визначив у вимозі строк оплати до 28.02.2018.

За розрахунком суду з відповідача на користь відповідача підлягають стягненню 3 % річних, за період прострочення оплат передбачених договором про надання комунальних послуг на загальну суму 449,02 грн, нараховані на суму боргу у розмірі 5642,66 грн за період з 01.02.2017 по 30.05.2018 та на суму 30021,84 грн за період з 01.03.2018 по 30.05.2018.

Згідно розрахунку суду сума втрат від інфляції, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1551,69 грн, нараховані на суму боргу у розмірі 5642,66 грн за період з лютого 2017 по квітень 2018 та на суму 30021,84 грн за період з березня 2018 по квітень 2018.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду доказів належного та повного виконання зобов'язань за договором оренди та договором, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 35664,50 грн., втрат від інфляції у розмірі 1551,69 грн та 3 % річних у розмірі 449,02 грн .

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації "За культурне об'єднання" (02218, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 4; ідентифікаційний код: 38196885) на користь Позашкільного навчального закладу "Центр технічної і художньо - естетичної творчості для дітей та юнацтва "Зміна" м.Києва (02094, м. Київ, вул. Краківська, буд. 20; ідентифікаційний код: 22933034) заборгованість з відшкодування вартості теплоенергії в розмірі 5642 (п'ять тисяч шістсот сорок дві) грн. 66 коп. за період з лютого 2016 - січень 2017 років, відшкодування плати за землю в розмірі 30021 (тридцять тисяч двадцять одна) грн. 84 коп за період з лютого 2016 - січень 2017 років, 449 (чотириста сорок дев'ять) грн. 02 коп. 3 % річних, 1551 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят одна) грн 69 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1533 (одна тисяча п'ятсот тридцять три) грн. 81 коп.

3. В задоволенні вимог Позашкільного навчального закладу "Центр технічної і художньо - естетичної творчості для дітей та юнацтва "Зміна" до Громадської організації "За культурне об'єднання" про стягнення 969,74 грн. 3 % річних, 4633,76 грн. - відмовити.

4. Після набранням рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко