Рішення

від 13.09.2018 по справі 917/963/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2018 Справа № 917/963/18

за позовною заявою ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Авто-комфорт" вул. Верхня, 2-а, м. Дніпро,49045

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТПК" Євро-Оіл" вул. Кагамлика, 35-В, м. Полтава, Полтавська область,36002

про стягнення 68821,39 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Стельмах А.С.

Представники учасників справи:

від позивача: відсутні

від відповідача: відсутні

Обставини справи: 13.08.2018 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Авто-комфорт" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТПК" Євро-Оіл" про стягнення 68821,39 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №8/12/17-1 від 08.12.2017 року, яка складається з 56000,00 грн. основного боргу, 6533,19 грн. пені, 4703,40 грн. 24% річних, 1584,80 грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.08.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №917/963/18 і справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Судове засідання у справі призначено на 13.09.2018 року.

Позивач в судове засідання призначене на 13.09.2018 року не з'явився про місце, дату та час його проведення був повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали суду в матеріалах справи).

03.09.2018 року від позивача до суду надійшло клопотання, до якого позивачем додано оригінали додатків доданих до позовної заяви для їх дослідження судом. Після їх дослідження позивач просив суд повернути йому перелічені в клопотанні оригінали документів.

Відповідач також в судове засідання 13.09.2018 року не з'явився. Ухвала суду від 15.08.2018 року, яка направлялася відповідачу на юридичну адресу: вул. Кагамлика, 35-В, м. Полтава, Полтавська область,36002, повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "адресат вибув".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зробленого судом станом на 13.09.2018 року відповідач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто за адресою на яку направлялася ухвала суду.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та про дату, час і місце проведення судового засідання.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.08.2018 року була своєчасно направлена для розміщення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.08.2018 року у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

У судовому засіданні 13.09.2018 року судом прийнято рішення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

08.12.2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Авто-комфорт" (продавець, позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТПК" Євро-Оіл" (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №8/12/17-1 (арк. с. 18-22).

Даним договором сторони погодили наступне:

- продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору товар (партію товару) у кількості, асортименті та за цінами, що визначені у накладних на товар (далі за текстом товарна накладна), які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1. договору);

- право власності на товар (партію товару), що постачається за цим договором, переходить від продавця до покупця у момент передання товару (партії товару), що підтверджується підписом покупця у товарній накладній (п.1.3. договору);

- ціна за одиницю товару та вартість партії товару встановлюються при постачанні кожної партії товару та зазначаються у товарній накладній, яка підписується представниками обох сторін (п.3.1. договору);

- умови оплати: 30 календарних днів з дати поставки продукції (п. 5.1. договору);

- у випадку невиконання та/або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті по даному договору, він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару (партії товару), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування, за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. У випадку прострочення оплати товару більш, ніж на 3 (три) календарних дні, покупець зобов'язаний оплатити продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24% відсотків річних від вартості неоплаченого в установлений термін товару (партії товару) з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати (п. 7.3. договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі вказаного Договору здійснив поставку відповідачу товару.

За накладною №179 від 11.01.2018 року відповідач отримав товару на суму 40 320,00 грн. (арк. с. 23). Як вказує позивач відповідач лише частково розрахувався за товар отриманий по накладній №179 і до теперішнього часу за ним рахується заборгованість в сумі 15301,80 грн.

За накладною №180 від 11.01.2018 року відповідач отримав товар на суму 1 740,0 грн.

16.02.2018 року у зв'язку із скрутним фінансовим становищем відповідача сторони дійшли згоди щодо повного повернення відповідачем товару позивачу, у зв'язку з чим відповідач на підставі зворотної накладної №58 від 16.02.2017 року повністю повернув товар на суму 1740,0 грн.

За накладною №432 від 19.01.2018 р. відповідач отримав товар на суму 34095,0 грн. (арк. с. 25).

16.02.2018 року у зв'язку із скрутним фінансовим становищем відповідача сторони дійшли згоди щодо часткового повернення відповідачем товару позивачу, у зв'язку з чим відповідач на підставі зворотної накладної №57 від 16.02.2017 р. частково повернув товар на суму 3645,00грн. (арк. с. 26). Як вказує позивач до теперішнього часу за відповідачем рахується заборгованість по даній накладній в сумі 30450,00 грн.

За накладною №433 від 19.01.2018 року відповідач отримав товар на суму 1423,20 грн. (арк. с. 27). Як вказує позивач, до теперішнього часу за відповідачем рахується заборгованість по даній накладній в сумі 1423,20 грн.

За накладною №591 від 26.01.2018 року відповідач отримав товар на суму 13595,00 грн. (арк. с. 28).16.02.2018 року у зв'язку із скрутним фінансовим становищем відповідача сторони дійшли згоди щодо часткового повернення відповідачем товару позивачу, у зв'язку з чим відповідач на підставі зворотної накладної №56 від 16.02.2017 року частково повернув товар на суму 7970,00 грн. (арк. с. 29). Як вказує позивач до теперішнього часу за відповідачем рахується заборгованість по даній накладній в сумі 5625,00 грн.

За накладною №592 від 26.01.2018 року відповідач отримав товар на суму 13919,00 грн. (арк. с. 30). 16.02.2018 року у зв'язку із скрутним фінансовим становищем відповідача сторони дійшли згоди щодо часткового повернення відповідачем товару позивачу, у зв'язку з чим відповідач на підставі зворотної накладної №55 від 16.02.2017 року частково повернув товар на суму 10719,0 грн. (арк. с. 31). Як вказує позивач до теперішнього часу за відповідачем рахується заборгованість по даній накладній в сумі 3200,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за вих. №06/04-пр від 06.04.2018 року про сплату заборгованості за договором купівлі-продажу № 8/12/17-1 від 08.12.2017 року на суму 66016,26 грн., до якої був доданий Акт звірки взаємних розрахунків за договором купівлі-продажу № 8/12/17-1 від 08 грудня 2017 року станом на 06.04.2018 р. (арк. с. 32-35).

Як зазначає позивач, відповідач повністю визнав претензію позивача, про що свідчить підписаний з боку відповідача ОСОБА_2 від 06.04.18 р. та лист від відповідача за вих.№0905-01 від 09.05.18 року, в якому відповідач повністю визнав заборгованість у розмірі 63016,26 грн. До листа відповідачем було додано графік погашення існуючої заборгованості (арк. с. 35-37).

Відповідно до графіка погашення заборгованості відповідачем були здійснені перші дві оплати боргу, а саме 11.05.2018 року у сумі 4016.26 грн. та 17.05.2018 року у сумі 3000,0 грн. Однак більше жодних проплат відповідачем не здійснено.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 68821,39 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №8/12/17-1 від 08.12.2017 року яка складується з 56000,00 грн. основного боргу, 6533,19 грн. пені, 4703,40 грн. 24% річних, 1584,80 грн. інфляційних (розрахунок арк. с. 17).

При прийнятті рішення зі спору суд керувався наступним.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що підписаними між сторонами видатковими накладними (арк. с. підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару в сумі 56000,00 грн.

Крім того, зазначена заборгованість підтверджується підписаним між сторонами актом звірки станом на 06.04.2018 року та визнається відповідачем в листі від 09.05.2018 року за вих. №0905-01 (арк. с. 35-36).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором в сумі 56000,00 грн. не виконав.

Отже, відповідач, підписавши договір купівлі-продажу №8/12/17-1 від 08.12.2017 року, видаткові накладні, взяв на себе зобов'язання з оплати товару.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 7.3. договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті по даному договору, він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару (партії товару), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період її нарахування, за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. У випадку прострочення оплати товару більш, ніж на 3 (три) календарних дні, покупець зобов'язаний оплатити продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 24% відсотків річних від вартості неоплаченого в установлений термін товару (партії товару) з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

На підставі вищевикладеного позивачем за порушення умов договору заявлено до стягнення з відповідача 6533,19 грн. пені, 1584,80 грн. втрат від інфляції, 4703,40 грн. 24% річних (розрахунки арк. с. 17).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, 24% річних та інфляційних суд дійшов висновку, що заявлений розмір пені, 24% річних та інфляційних є правомірним.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи), відповідачем не заперечуються та не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 129. ГПК України судовий збір покладається: 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 129. ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України сплата судового збору покладається. на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129,165,232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТПК" Євро-Оіл" (вул. Кагамлика, 35-В, м. Полтава, Полтавська область,36002, ідентифікаційний код 41163268) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Авто-комфорт" (вул. Верхня, 2-а, м. Дніпро,49045, ідентифікаційний код 39515516) 56000,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 6533,19 грн. пені, 1584,80 грн. втрат від інфляції, 4703,40 грн. 24% річних, 1762,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 18.09.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко