Рішення

від 12.09.2018 по справі 922/1788/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1788/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Харківський будівельний союз" м. Харків про стягнення 137871,23 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 08-11/3926/2-17 від 27.12.17 року;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський будівельний союз" (відповідач) про стягнення з відповідача 137871,22 грн. недоотриманого Харківською міською радою доходу за користування земельною ділянкою площею 0,1789 га по вул. Малом`ясницькій, 2 у м. Харкові. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2068,07 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що різниця між розміром орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Малом`ясницькій, 2 у м. Харкові площею 0,1789 га відповідно до розміру нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 2013 рік та фактично сплаченою орендною платою з урахуванням строку позовної давності складає 137871,22 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.07.2018 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання в порядку загального позовного провадження на 23.07.2018 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.08.2018 року було закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по сіті на 05.09.2018 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 03.09.2018 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 25500), в якому проти позову заперечував, посилаючись по-перше на те, що позивачем не доведено ігнорування з боку відповідача вимог ХМР, по-друге відповідач не погоджується із застосуванням позивачем норм ст. 22 ЦК України для стягнення недоотриманого доходу та по-третє позивачем не доведено порушення відповідачем зобов`язань за договором у період з 01.07.2015 року по 16.03.2016 року, оскільки позовні вимоги позивача про внесення змін до договору оренди землі були предметом судового розгляду, а зобов`язання відповідача зі сплати орендної плати у відповідному розмірі відповідали розміру, визначеному умовами укладеного між сторонами договору оренди землі від 11.10.2007 року.

В судовому засіданні 05.09.2018 року було оголошено перерву до 12.09.2018 року.

Представник відповідача 3.09.2018 року подав відзив на позовну заяву разом з клопотанням про поновлення строку, відповідне клопотання було задоволено судом про що постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 05.09.2018 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.09.2018 року представник позивача надав відповідь на відзив (вх. № 26454).

Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2018 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на недоотримання Харківською міською радою доходу за користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,1789 га по вул. Малом`ясницькій, 2 у м. Харкові.

Представник відповідача в судове засідання 12.09.2018 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка від 05.09.2018 про дату, час та місце наступного судового засідання.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 216 ГПК України, про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні.

Враховуючи те, що позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить розписка від 05.09.2018 року, суд дійшов висновку про те, що його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши вступне слово представника позивача та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

Рішенням 17 сесії Харківської міської ради 4 скликання № 61/06 від-06.03.2006 року Про припинення та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Закритому акціонерному товариству Харківський будівельний союз (на даний час Приватне акціонерне товариство Харківський будівельний союз , відповідач) надано в оренду земельну ділянку площею 0,1789 га по вул. Малом'ясницькій, 2 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі строком до 01.03.2031.

На підставі вказаного рішення між Харківською міською радою (позивач) та відповідачем укладено договір оренди землі від 27.08.2007, зареєстрований у Харківській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 1826.

Пунктом 5 цього договору ( в редакції відповідно до додаткової угоди до договору від 11.10.2007) встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2207127 грн.

Згідно з п. 9 договору розмір орендної плати за земельну ділянку становить

- в рік 90492,24 грн.;

- в місяць 7541,02 грн.

Відповідно до п. 13 договору розмір орендної плати переглядається у числі в інших випадках, передбачених законом .

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 та базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку встановленому законодавством України (п.1.1 рішення).

Пунктом 2 цього рішення передбачено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01 січня 2014 року.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013 встановлено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (п.п. 2, 3 рішення).

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.09.2015 у справі №922/3534/14, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2016, позовну заяву Харківської міської ради задоволено частково, внесено зміни до договору оренди землі від 11.10.2007 №940767100073, зокрема, в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Малом'ясницькій, 2 у м. Харкові площею 0,1789 га в зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013.

Відповідно до вказаного рішення розмір орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою по вул. Малом'ясницькій, 2 у м. Харкові площею 0.1789 га згідно з розрахунком від № 667/14 на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 251389,71 грн., або в місяць - 20949,14 грн.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, різниця між розміром орендної плати за користування ПрАТ Харківський будівельний союз земельною ділянкою по вул. Малом'ясницька, 2 у м. Харкові площею 0,1789 та відповідно до розміру нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 2013 рік та фактично сплаченою орендною платою за період з 01.07.2015 по 16.03.2016 (до дати набрання законної сили рішенням суду про внесення змін до договору в оренди землі в частині зміни розміру орендної платні складає 137871,22 грн.

На думку позивача, зазначена сума є розміром плати за землю, яку позивач недоотримав за визначений період, але повинен був отримати, у разі, якщо б відповідач вчасно підписав додаткову угоду до договору оренди, а тому є збитками у формі недоотриманого доходу, як то передбачено ст. 22 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківською міською радою було вжито заходи, необхідні для внесення змін до договору оренди та отримання від відповідача плати за користування земельною ділянкою по вул. Малом'ясницькій, 2 у м. Харкові, у розмірі, який базується на новій нормативній грошовій оцінці земель м. Харкова станом на 01.01.2013, а саме - направлення відповідачу листа-пропозиції щодо внесення змін до договору оренди землі від 10.12.2013 року № 4620/0/225-13.

Відповідач в свою чергу відповіді на вимогу Харківської міської ради не надав, додаткову угоду до договору оренди не підписав, та продовжував сплачувати плату за землю без урахування нормативної грошової оцінки станом на 2013 рік, що призвело до завдання позивачу збитків у вигляді недоотриманого доходу в розмірі 137871,22 грн. за період з 01.07.2015 року по 16.03.2016 року, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись по-перше на те, що позивачем не доведено ігнорування з боку відповідача вимог ХМР, по-друге відповідач не погоджується із застосуванням позивачем норм ст. 22 ЦК України для стягнення недоотриманого доходу та по-третє позивачем не доведено порушення відповідачем зобов`язань за договором у період з 01.07.2015 року по 16.03.2016 року, оскільки позовні вимоги позивача про внесення змін до договору оренди землі були предметом судового розгляду, а зобов`язання відповідача зі сплати орендної плати у відповідному розмірі відповідали розміру, визначеному умовами укладеного між сторонами договору оренди землі від 11.10.2007 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Зазначені вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини першої статті 225 Господарського кодексу України, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Відтак, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України унормовано, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Аналогічні положення містяться в ст. 22 Цивільного кодексу України відповідно до яких особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є в тому числі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За статтями 2, 3 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки); земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Орендою землі у відповідності до статті 1 Закону України Про оренду землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; за статтею 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Як визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата.

Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до статті 288 якого підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. У відповідності зі статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Стаття 1 Закону України "Про оцінку земель" визначає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. За приписами статей 13, 15 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років. Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, враховуючи положення частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України щодо співвідношення договору з актами цивільного законодавства у випадку, коли обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає із їх змісту, право орендодавця отримувати платіж за землю у встановленому розмірі відповідає вимогам статті 3 Цивільного кодексу України щодо існування, зокрема, таких загальних засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність, натомість ухилення (зволікання) орендаря від вчинення дій, які є обов'язковими для сторін, суперечить принципам, закріпленим частиною 1 та 3 статті 13 Цивільного кодексу України щодо меж здійснення цивільних прав та неможливості зловживання правом у будь-якій формі.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог. що звичайно славляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Підставою для виникнення зобов'язання є зокрема, договори та інші правочини (статті 11, 509 Цивільного кодекс України). Згідно з статтею 632 цього Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються повноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Статтею 286.2. Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плані за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подасться у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як було встановлено під час розгляду справи, відповідачу ще 10.12.2013 року Харківською міською радою було направлено лист-пропозицію щодо внесення змін до договору оренди землі, але будь-яких дій щодо сплати орендної плати відповідно до оновленого розрахунку - не було вчинено. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею. Зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок є передумовою зміни розміру орендної плати. Не внесення сторонами договору оренди землі змін до його умов в частині, що встановлюються у законодавчому порядку, не звільняє сторін від обов'язку їх виконання, оскільки відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Вищезазначене спростовує твердження відповідача щодо неможливості зміни розміру орендної плати, у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки землі.

Згідно статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Харківською міською радою було вжито всіх заходів для отримання від відповідача плати за користування земельною ділянкою по вул. Малом`ясницькій, 2 у м. Харкові, яка базується на новій нормативній грошовій оцінці земель м. Харкова станом на 01.01.2013 р., а саме - направлення відповідачу листа-пропозиції щодо внесення змін до договору оренди землі від 28.08.2007 року, зареєстрованого у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 1826. Але не отримавши жодної відповіді, Харківська міська рада вимушена була звернутися з позовом до суду про внесення змін до договору в частині розміру орендної плати, в судовому порядку. Вказані обставини підтверджують факт вини у формі бездіяльності відповідача щодо приведення орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Малом`ясницькій, 2 у м. Харкові у відповідність до вимог чинного законодавства.

Отже вищенаведене свідчить про безпідставність тверджень відповідача щодо того, що останнім не було проігноровано вимоги Харківської міської ради, оскільки позивач звертався до відповідача з листами про укладення додаткової угоди, в той час як відповідач ухилявся від її підписання.

Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Водночас необхідно враховувати, що можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого пору пісного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі. якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вини. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до статті 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розмір), а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу них суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Господарське правопорушення - це протиправна дія або бездіяльність учасника господарських відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського права, не узгоджується з юридичними обов'язками зазначеного учасника, порушує суб'єктивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб.

Дослідивши обставини справи, суд прийшов до висновку, що у випадку з заподіянням відповідачем збитків у розмірі 137871,22 грн., у вигляді недоотриманого доходу (упущеної вигоди), наявні всі елементи господарського правопорушення.

Отже наведене спростовує твердження відповідача щодо відсутності вини останнього у заподіянні збитків Харківській міській раді у вигляді недоотриманого доходу.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що позивачем не доведено порушення відповідачем зобов`язань за договором у період з 01.07.2015 року по 16.03.2016 року, оскільки позовні вимоги позивача про внесення змін до договору оренди землі були предметом судового розгляду, а зобов`язання відповідача зі сплати орендної плати у відповідному розмірі відповідали розміру, визначеному умовами укладеного між сторонами договору оренди землі від 11.10.2007 року, суд зазначає наступне.

Підставою для перегляду розміру орендної плати слугувало винесення Рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013 , яким було встановлено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 вводиться в дію з 01.01.2014.

Отже відповідач мав здійснювати перерахунок орендної плати з моменту винесення відповідного рішення, оскільки він самостійно здійснює її розрахунок.

Таким чином, посилання відповідача на те, що останній мав сплачувати орендну плату в сумі, передбаченій договором оренди від 11.10.2007 року є безпідставними.

Згідно практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, дохід або інше благо, які не отримані особою внаслідок порушення її права невиконанням зобов'язань іншою фізичною або юридичною особою, є упущеною вигодою. У цивільному праві упущена вигода - це неотриманий прибуток, який підлягає відшкодуванню. Матеріальний аспект захисту охоплює й положення глави 3 Цивільного кодексу України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів. До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Таким чином, внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань, що прямо встановлені Законом, Харківській міській раді заподіяно збитків у вигляді неодержаних доходів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у разі задоволення позову в сумі 2068,07 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 191, 194, 195, 196, 201, 207, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Харківської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Харківський будівельний союз" про стягнення недоотриманого доходу у розмірі 137871,22 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Харківський будівельний союз (майдан ОСОБА_1, 8, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 33203929) на користь УДКСУ у м. Харкові Харківської області (код платежу 24062200 р/р 31419611020002 Казначейство України код банку 899998 код ЄДРПОУ 37999649) 137871,22 грн. недоотриманого доходу за користування земельною ділянкою.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський будівельний союз" (майдан ОСОБА_1, 8, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 33203929) на користь Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003, рахунок 35417005032986, Банк: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО банку 851011, код ЄДРПОУ 04059243) 2068,07 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено 17.09.2018 р.

Суддя ОСОБА_2

922/1788/18