Постанова

від 10.09.2018 по справі 915/1286/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/1286/17 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Ярош А.І.

суддів: Принцевської Н.М., Діброви Г.І.,

секретар судового засідання: Іванов І.В.,

за участю представників учасників процесу:

Від прокуратури - ОСОБА_1, посвідчення № 048039, дата видачі : 27.09.17;

Від ПП «Меркурій-5 ОСОБА_2» - ОСОБА_3, довіреність № б/н, дата видачі : 10.04.18;

Представники Миколаївської обласної державної адміністрації, Березанської районної державної адміністрації та Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» в судове засідання не з'явились. Про час, дату і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від „23» квітня 2018 року, повний текст якого складено та підписано „27» квітня 2018 року

у справі № 915/1286/17 (суддя Коваль С.М.)

за позовом Заступника прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації

до відповідачів:

1) Березанської районної державної адміністрації,

2) Приватного підприємства «Меркурій-5 ОСОБА_2»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача : Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство»

про визнання розпорядження № 1597 від 28.12.2007 р. незаконним, визнання недійсним на майбутнє договору оренди зобов'язання повернути орендовану земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Заступником прокурора Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації пред'явлено позов до Березанської районної державної адміністрації та Приватного підприємства «Меркурій-5 ОСОБА_2» , третя особа Державне підприємство «Очаківське лісомисливське господарство» з вимогами:

« 1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації №1597 від 28.12.2007 про затвердження проекту землеустрою та надання приватному підприємству «Меркурій-5 ОСОБА_2» в оренду терміном на 49 років для рекреаційного призначення під розміщення кемпінгу земельну ділянку площею 0,99 га, з них 0,5378 га пасовища за рахунок земель ДП «Очаківське лісомисливське господарство» та 0,4522 га пасовищ за рахунок земель державної власності (запас) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

2. Визнати недійсним на майбутнє укладений 28.12.2007 між Березанською районною державною адміністрацією та приватним підприємством «Меркурій-5 ОСОБА_2» договір оренди щодо земельної ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0352 за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, який 29.12.2007 зареєстрований в Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру за №040700700085.

3. Приватному підприємству «Меркурій-5 ОСОБА_2» повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку з правом постійного користування ДП «Очаківське лісомисливське господарство» , площею 0,99 га нормативною грошовою оцінкою 546579,00 грн. з кадастровим номером 4820983900:09:000:0352 за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

4. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір за подачу позову» .

В обґрунтування своїх вимог прокурор у позовній заяві зазначає наступне:

- розпорядження Березанської районної адміністрації № 1597 від 28.12.2007 прийняте з порушенням вимог законодавства, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель державної власності та знаходиться за межами населеного пункту, тому повноваження щодо розпорядження вказаною земельної ділянкою, в силу приписів ч.ч. 3, 4 ст. 122 Земельного кодексу України, на той час, мала виключно Миколаївська обласна державна адміністрація. Тобто, при прийнятті спірного розпорядження Березанська районна державна адміністрація перевищила надані їй законом повноваження та незаконно передала в оренду Приватному підприємству «Меркурій-5 ОСОБА_2» спірну земельну ділянку, чим порушила приписи вказаних нормативних актів;

- під час передачі в оренду спірної земельної ділянки відповідачем-1 не було взято до уваги її місцезнаходження, а саме перебування у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, яка у відповідності до приписів ст.88 Водного кодексу України та ст.60 Земельного кодексу України становить два кілометри від узрізу води. Згідно ст.ст.85, 90 Водного кодексу України та ст.62 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить в зону санітарної охорони моря і може використовуватись лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих заходів з обов'язковим централізованим водопостачанням та каналізацією. У тимчасове користування земельні ділянки прибережної захисної смуги можуть надаватись за погодженням з постійними землекористувачами для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт. Спірним розпорядженням перший відповідач передав земельну ділянку товариству під розміщення торгово-розважального та готельного комплексів, що суперечить приписам вказаних нормативних актів;

- враховуючи, що на підставі незаконного розпорядження № 1597 від 28.12.2007 між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки, останній відповідно до ст.ст.16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 207 Господарського кодексу України та ст.152 Земельного кодексу України підлягає визнанню недійсним;

- згідно ч.5 ст.122 Земельного кодексу України саме Миколаївська обласна державна адміністрація у даному випадку є уповноваженим державою органом, який розпоряджається землями зазначеної категорії, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення відповідного позову;

- обставини незаконної передачі земель державної власності за межами населеного пункту викликають необхідність повернення спірної земельної ділянки державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації;

- про вказані в позові порушення органам прокуратури стало відомо під час прийняття Березанською райдержадміністрацією розпорядження із земельних питань.

Початок перебігу строку позовної давності пов'язано з моментом, коли саме повноважному органу, право якого порушено стало відомо про таке порушення. За інформацією Миколаївської облдержадміністрації від 26.10.2017, про незаконний характер розпоряджень першого відповідача про відведення спірної земельної ділянки відомо не було, у зв'язку з чим заходи реагування не вживались. З урахуванням викладеного, строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом не пропущено.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від „23» квітня 2018 року у справі № 915/1286/17 (суддя Коваль С.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду вмотивоване наступним. Суд першої інстанції встановив, що розпорядження Березанської районною державною адміністрацією № 1597 від 28.12.2007 прийнято із суттєвим порушенням вимог закону, то, в силу приписів ст.ст.203, 215 ЦК України Договір оренди землі від 28.12.2007, укладений на підставі вищевказаного розпорядження, підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, зазначаючи про наявність справедливої рівноваги між інтересами держави та однієї юридичної особи - ПП «Меркурій-5 ОСОБА_2» при позбавленні права, набутого останнім за незаконним розпорядженням Березанської РДА та укладеним на його підставі договором оренди землі, який автоматично визнається недійсним, з тих підстав, що звернення Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 до суду із позовом на захист інтересів держави спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання стосовно розпорядження землями, що належать державі, прокурор не зазначив, в чому саме полягає шкода державі, завдана спірним розпорядженням та укладеним договором оренди: чи має місце ненадходження чи невідповідне надходження плати за користування земельною ділянкою, чи було позбавлено права на неї іншого потенційного землекористувача, чи передана в оренду земельна ділянка відповідно до закону не може використовуватися з метою, наведеною в договорі оренди, а також яким чином буде змінено наявну ситуацію в бік державних/суспільних інтересів щодо використання земельної ділянки в разі задоволення позовних вимог.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення прокурором та позивачем строку позовної давності для звернення до суду, оскільки позивач, в силу наданої йому Законом №586-XIV компетенції та повноважень, мав бути обізнаний щодо існування розпорядження №1597 від 28.12.2007 Березанської РДА та укладеного на його виконання Договору оренди землі від 28.12.2007, і в разі, якщо вважав свої права порушеними, мав можливість оскаржити договір до суду у межах визначених законодавством строків позовної давності.

Таким чином, на підставі досліджених під час судового розгляду справи доказів судом встановлено, що право позивача, про захист якого він просить, порушене; строк звернення до суду з позовом пропущено без поважних причин; другим відповідачем до винесення рішення було заявлено про застосування позовної давності, у зв'язку з чим, суд на підставі ст.267 ЦК України вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити за спливом позовної давності.

Не погодившись з прийнятим рішенням, перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 23.04.2018 року у справі №915/1286/17 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги позицію Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Спірна земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду та повністю розміщена у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, тому не може надаватися в оренду під розміщення кемпінгу.

Апелянт вважає, що судом помилково застосовано до спірних правовідносин позицію Європейського суду з прав людини, оскільки обставини справ, на які послався суд, є відмінними від даної справи.

На думку прокурора, оскаржуване судове рішення призведе до тривалого незаконного використання особливо цінної земельної ділянки для рекреаційного використання під розміщення кемпінгу усупереч законодавчо визначених цілей.

Також прокурор вважає необгрунтованим твердження суду про пропуск прокурором та Миколаївською ОДА строків позовної давності, оскільки відлік строку починається з моменту коли позивач міг дізнатись про порушене право а не прокурора.

Березанська РДА є окремою юридичною особою, яка у відповідності зі ст. 13 Конституції України та ст. 319, 321 ЦК України уповноважена від імені Українського народу на здійснення прав власника державних земель. Отже, ураховуючи положення ст.ст. 319, 321 ЦК України, втручання Миколаївської обласної державної адміністрації у діяльність Березанської райдержадміністрації при використанні наданих їй законом правомочностей власника є неприпустимим. Крім того, чинним законодавством не передбачено порядку здійснення контролю за діяльністю райдержадміністрації з боку облдержадміністрації.

Вказане свідчить що лише з 26.10.2017 року у Миколаївської ОДА виникла об'єктивна можливість виявити зазначені у позові порушення закону, у тому числі шляхом звернення до ДП Центр Державного земельного кадастру зі запитом та вжити необхідних заходів.

Також, прокурор зазначає, що висновок суду стосовно сумлінного виконання Підприємством обов'язків орендаря не лише суперечить принципу змагальності сторін, а й зроблений на припущеннях та, відповідно, спрямований на надання переваги відповідачу по справі. Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд не звернув увагу на необхідність досягнення законної мети - інтересів суспільства у спірних правовідносинах.

07.06.2018 до суду апеляційної інстанції від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає апеляційну скаргу безпідставною, незаконною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки у своєму рішенні суд ретельно обґрунтував свою правову позицію.

05.07.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від Миколаївської обласної державної адміністрації надійшли пояснення щодо апеляційної скарги, в яких зазначено, що апеляційна скарга цілком обґрунтована, викладені в ній доводи переконливі, відповідають вимогам законодавства, підтверджені належними та допустимими доказами, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В додаткових письмових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу від 30.07.2018 року ПП Меркурій-5 ОСОБА_2 зазначає, що матеріали справи містять копію вимоги про надання інформації від 15.05.2008 року №914 прокуратури Березанського району Миколаївської області щодо надання втрат сільськогосподарського та лісогосподарського призначення , у тому числі стосовно земельних ділянок , які розташовані у Рибаківській сільраді; судом правомірно враховано приписи Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини; підприємство щомісячно сплачує орендну плату за земельну ділянку до державного бюджету.

Представники Миколаївської обласної державної адміністрації, Березанської районної державної адміністрації та Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» в судове засідання не з'явились.

Зазначені учасники процесу не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлялись належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Проте, така неявка представників сторін не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні 10.09.2018 прокурор надала пояснення, якими підтримала доводи апеляційної скарги та просила задовольнити останню.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні 10.09.2018р. надав пояснення, в яких заперечував щодо апеляційної скарги та просив останню залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2007 Березанською районною державною адміністрацією прийняте розпорядженням № 1597 (а.с.29), яким:

- затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному підприємству «Меркурій-5 ОСОБА_2» в довгострокову оренду терміном на 49 років для рекреаційного призначення під розміщення кемпінгу із земель державної власності (запасу) в межах території Рибаківської сільської ради (за межами населеного пункту) Березанського району Миколаївської області;

- надано Приватному підприємству «Меркурій-5 ОСОБА_2» земельну ділянку для комерційного використання під розміщення кемпінгу терміном на 49 років загальною площею 0,9900 га, із них 0,5378 га пасовищ за рахунок земель ДП Очаківське ЛМГ та 0,4522 га пасовищ, із земель державної власності (запасу) в межах території Рибаківської сільської ради (за межами населеного пункту) Березанського району Миколаївської області;

- запропоновано землевпорядній організації здійснити встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки у відповідності з проектом землеустрою;

- рекомендовано ПП «Меркурій-5 ОСОБА_2» укласти договір оренди земельної ділянки відповідно до чинного законодавства.

На виконання розпорядження № 1597 від 28.12.2007 між Березанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ПП «Меркурій-5 ОСОБА_2» (орендар) укладено Договір оренди землі від 28.12.2007 (надалі - Договір) (а.с.30-33), згідно якого орендодавець, відповідно до розпорядження № 1597 від 28.12.2007 надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку (кадастровий номер 4820983900:09:000:0352) із земель державної власності (запасу) за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області загальною площею 0,99 га з них: 0,5378 га пасовищ та 0,4522 га пасовищ для рекреаційного призначення під розміщення кемпінгу.

Відповідно до п.16 Договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк три доби після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Як вбачається з відмітки реєстратора на Договорі, його державна реєстрація відбулась 29.12.2007 в Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» за № 040700700085.

28.12.2007 сторонами Договору підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.38). Факт передання земельної ділянки сторонами не оспорюється.

Представником ТОВ «Обласний земельно-кадастровий центр» , начальником відділу земельних ресурсів у Березанському районі, директором ДП Очаківське ЛМГ та директором ПП «Меркурій-5 ОСОБА_2» підписано акт про передачу межевих знаків під охорону та зберігання (а.с. 39), в якому зафіксовано встановлення в натурі меж земельної ділянки, відведеної ПП «Меркурій-5 ОСОБА_2» для рекреаційного призначення під розміщення кемпінгу в довгострокову оренду терміном на 49 років загальною площею 0,99 га із земель державної власності (запасу) в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області за межами населеного пункту.

Пунктом 7 Договору сторони визначили, що розмір орендної плати за земельну ділянку становить 9059,40 грн. за рік, а після введення в експлуатацію, а також після функціонування кемпінгу на протязі повного календарного року слід перерахувати розмір орендної плати згідно затвердженої нормативно грошової оцінки земельної ділянки, враховуючи фактичне функціональне використання.

30.11.2017 Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, в якому зазначає, що органам прокуратури про існування спірного розпорядження стало відомо під час прийняття розпорядження Березанської райдержадміністрації із земельних питань. Уповноваженому державою органу, який розпоряджається землями державної власності - Миколаївській обласній державній адміністрації про порушення її прав стало відомо лише під час подання органами прокуратури відповідної позовної заяви до суду.

В обґрунтування своїх вимог прокурор у позовній заяві зазначає про те, що розпорядження Березанської районної адміністрації № 1597 від 28.12.2007 прийняте з порушенням вимог законодавства, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель державної власності та знаходиться за межами населеного пункту, тому повноваження щодо розпорядження вказаною земельної ділянкою, в силу приписів ч.ч. 3, 4 ст. 122 Земельного кодексу України, на той час, мала виключно Миколаївська обласна державна адміністрація. Тобто, при прийнятті спірного розпорядження Березанська районна державна адміністрація перевищила надані їй законом повноваження та незаконно передала в оренду Приватному підприємству «Меркурій-5 ОСОБА_2» спірну земельну ділянку, чим порушила приписи вказаних нормативних актів.

Під час передачі в оренду спірної земельної ділянки відповідачем-1 не було взято до уваги її місцезнаходження, а саме перебування у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, яка у відповідності до приписів ст.88 Водного кодексу України та ст.60 Земельного кодексу України становить два кілометри від узрізу води. Згідно ст.ст.85, 90 Водного кодексу України та ст.62 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить в зону санітарної охорони моря і може використовуватись лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих заходів з обов'язковим централізованим водопостачанням та каналізацією.

У тимчасове користування земельні ділянки прибережної захисної смуги можуть надаватись за погодженням з постійними землекористувачами для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Спірним розпорядженням перший відповідач передав земельну ділянку товариству під розміщення готельного комплексу, що суперечить приписам вказаних нормативних актів.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 ЦК України - відновлення становища, яке існувало до порушення, а згідно із пунктом 10 частини 2 цієї ж статті - визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 393 цього кодексу передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 394 ЦК України власник земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель має право на компенсацію у зв'язку із зниженням цінності цих об'єктів у результаті діяльності, що призвела до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із пунктами "б", "в", "г", "д" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначені способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу приписів пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, зокрема, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно приписів ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Одночасно, згідно п.6 ч.1 ст.31 Лісового кодексу України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного та республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До повноважень районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин п.4 ч.1 ст. 32 Лісового кодексу України відносить прийняття рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення.

Судова колегія зазначає, що дійсно, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, знаходиться за межами населеного пункту та була надана другому відповідачу в довгострокову оренду для комерційного використання під розміщення торгово-розважального та готельного комплексів, а відтак, повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належали виключно до компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації.

Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня, в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

З позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи,

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи розпорядження № 1597 від 28.12.2007 та укладаючи на його підставі Договір оренди землі від 28.12.2007, Березанська районна державна адміністрація діяла з перевищенням наданих їй Земельним кодексом України повноважень та порушила приписи ст.ст.85, 88 Водного кодексу України та ст.60, ч.ч.3, 5 ст.122 Земельного кодексу України.

Разом з тим, судовою колегією при апеляційному перегляді не встановлено, а скаржником не наведено обставин чинення відповідачами всупереч вимогам законодавства перешкод у здійсненні власником права користування або розпоряджання відповідною земельною ділянкою внаслідок винесення оскаржуваного розпорядження та укладення Договору оренди, порушення оскаржуваним Розпорядженням або Договором прав власника, від імені якого виступає Позивач, обставин зниження цінності земельної ділянки у результаті її передачі в оренду Відповідачу 2, вчинення відповідачами дій, що призвели до зниження рівня екологічної, шумової захищеності території, погіршення природних властивостей землі.

Отже судовою колегією не було встановлено обставин, а скаржником не зазначено, яким саме чином порушено права власника на земельну ділянку через передання її в оренду Відповідачу 2, чи завдано власнику у зв'язку із цим збитків, не встановлено вчинення, зокрема, Відповідачем 2 дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав власника.

При цьому, судова колегія також бере до уваги те, що вилучення з власності держави спірної земельної ділянки не мало місце, при цьому з матеріалів справи вбачається, що розроблення проекту землеустрою, затвердженого у подальшому оскаржуваним Розпорядженням, передача в оренду Відповідачу 2 спірної земельної ділянки погоджувалось державними органами (в тому числі обласного рівня) , за участі яких відбувалось формування переданої в оренду земельної ділянки.

За таких обставин судова колегія відхиляє аргументи скаржника щодо недобросовісності Відповідача 2 під час набуття земельної ділянки в оренду.

Поряд з цим, колегія суддів враховує, що звертаючись із позовом у цій справі, Прокурор перш за все оспорює законність дій Відповідача 1 з надання в оренду земельної ділянки, повноваження з розпорядження якою належить Позивачу, тобто спір по суті виник між державними органами та стосується розподілу/розмежування повноважень між державними органами - органами місцевого самоврядування, однак не має на меті захисту прав власника цієї земельної ділянки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення ЄСПЛ у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатись "правом власності", а відтак і "майном". До таких активів може відноситись право оренди (рішення у справі Ятрідіс проти Греції" від 25.03.1999).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбулось порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що задоволення позовної вимоги про скасування Розпорядження №1597 від 28.12.2007 року, визнання недійсним на майбутнє Договору оренди землі від 28.12.2007 року та повернення земельної ділянки Позивачу за наведених вище обставин - відсутності заперечень щодо її передачі, як з боку власника (через надання органами обласного рівня погоджень надання земельної ділянки Відповідачу 2), так і з боку постійного землекористувача - становило б таке непропорційне втручання у мирне володіння та користування Відповідачем 2 переданим йому в оренду майном - земельною ділянкою.

У зв'язку із викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час прийняття Розпорядження Відповідачем 1 були перевищенні повноваження у сфері розпорядження земельними ділянками, однак поряд з цим дійшов висновку, що у Прокурора відсутні підстави заявляти про порушення прав Позивача та Третьої особи на земельну ділянку та відсутні підстави завертатись за захистом цих прав шляхом оскарження Розпорядження, оспорювання Договору та відновлення становища, яке існувало до порушення - шляхом повернення Позивачу земельної ділянки, яка з власності держави не вибувала.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 04 вересня 2018 року у справах № 915/1284/17, №915/1279/17, №915/1283/17, №915/1287/17.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що мотивування суду першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні про відсутність підстав для скасування Розпорядження, визнання недійсним Договору та повернення у власність держави в особі Позивача спірної земельної ділянки, та відповідно відсутність підстав для задоволення позовних вимог зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права, а також відповідно до встановлених обставин справи.

У зв'язку з недоведеністю порушеного права позивача, позовна давність по справі не застосовується.

На підставі вищевикладеного, оскільки доводи апеляційної скарги висновків місцевого господарського суду не спростовують, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Першого заступника прокурора Миколаївської області підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст.232, 233, 240, 269, 270, п.1 ч.1 ст.275, 276, 281-284

ГПК України,

колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 23 квітня 2018 року у справі № 915/1286/17 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст. 284 ГПК України та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до приписів ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17 вересня 2018 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді Г.І. Діброва

ОСОБА_4