Рішення

від 17.09.2018 по справі 0640/4091/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року м. Житомир справа № 0640/4091/18

категорія 11.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попова О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Управління Державної казначейської служби України у Баранівському районі Житомирської області, третя особа: Новоград-Волинське об'єднане управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання незаконними і протиправними дії, стягнення 81833,00 грн.,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом, в якому просить визнати незаконними і протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо утримання в період з 01.07.2014 по 27.02.2018 із суми призначеного довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці податку з доходів фізичних осіб, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області матеріальну шкоду в розмірі 81 833,00 грн та витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 530,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що з січня 2011 року отримує за рахунок державного бюджету довічне щомісячне грошове утримання судді та перебуває на обліку в Новоград-Волинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області. Відповідачем за період з 01.07.2014 по 27.02.2018 утримано з його грошового утримання судді у відставці податок з доходів фізичних осіб в сумі 81 833,00 грн. Позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення утриманих сум, однак відповідач листом від 12.04.2018 №940/03.2 відмовив йому у такому поверненні.

Позивач вважає утримання податків незаконним, оскільки Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, на підставі якого відбувались відрахування.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 17.08.2018 відкрито провадженні у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надіслав до відділу документального забезпечення суду відзив на позовну заяву від 22.08.2018 №10727/08, відповідно до змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю (а.с. 15-20).

Новоград-Волинське об'єднане управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області на офіційну електронну пошту суду направило пояснення по справі №0640/4091/18 №3216/07 від 28.08.2018 в яких просить відмовити в задоволенні вказаного позову, оскільки положення Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсій не були визнанні такими, що не відповідають Конституції України на момент виникнення спірних правовідносин, а тому відрахування податків з доходів фізичних осіб здійснювались у відповідності законодавства (а.с.28-29).

Від Управління Державної казначейської служби України у Баранівському районі Житомирської області 03.09.2018 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі (а.с.33-35).

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 із січня 2011 року отримує довічне щомісячне грошове утримання судді та перебуває на обліку в Новоград-Волинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.

У березні позивач звернувся до Новоград-Волинського об'єднаного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, в якій просив повернути суму утриманого з довічного грошового податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2014 по 27.02.2018.

Баранівський відділ з питань призначення та перерахунку пенсій Новоград-Волинського об'єднаного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області листом № 940/03.2 від 12.04.2018 надав відповідь про те, що на виконання рішення Конституційного Суду України № 1-р 2018 від 28.02.2018 оподаткування щомісячного грошового утримання позивача припинено з 01.03.2018. Нарахувати та виплати відраховані суми з довічного грошового забезпечення за період з 01 липня 2014 року по 28 лютого 2018 року немає підстав, оскільки рішенням суду положення абзацу першого пункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 податкового кодексу України визнане неконституційним і втратило чинність з дня ухвалення даного рішення (а.с.12).

Не погоджуючись з такими діями пенсійного фонду, ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 4 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Згідно пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України (далі - ПК України) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту. 164.1.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Податковим Кодексом України та Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIIІ від 28.12.2014 (далі - Закон №71-VIIІ) встановлено, що особи, з яких удержується податок на доходи фізичних осіб, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України, тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об'єктом оподаткування збору є доходи, визначені пунктом 162.1 статті 163 Податкового кодексу України, тобто доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України та Закону №71-VIIІ,до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Як зазначалось раніше, ОСОБА_1 із січня 2011 року перебуває на обліку в Новоград-Волинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Даний факт також підтверджено листом Новоград-Волинського об'єднаного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області № 940/03.2 від 12.04.2018.

Суд зазначає, що Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, що зареєстрована Міністерством юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486, затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління (далі - Положення).

Відповідно до пункту 1 Положення, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Згідно з пунктом 3 Положення, основними завданнями управління Фонду є:

- реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення;

- ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;

- виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до підпункту 7 пункту 4 Положення, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Завданням адміністративного судочинства, згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У пункті 8 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законних інтересі, і просити про їх захист.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Із аналізу наведених норм та висновку Конституційного Суду України випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивач не надав суду доказів того, чим саме Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області порушило його права, свободи чи законні інтереси в сфері публічно-правових відносин при здійсненні відповідачем владних управлінських функцій.

А тому, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає критерію захисту порушеного права в порядку позовного провадження, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відсутні,

Суд звертає увагу позивача на те, що саме до компетенції Новоград-Волинського об'єднаного управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке є третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, відноситься утримання із сум довічного щомісячного грошового утримання суддя у відставці податку з доходів фізичних осіб.

Що стосується вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 81833,00 грн., то суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Ураховуючи те, що суд не встановив протиправності дій відповідачів, то позовна вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258-263 КАС України, суд,

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Управління Державної казначейської служби України у Баранівському районі Житомирської області (вул. Соборна, 8, м.Баранівка, Житомирська область, 12701, код ЄДРПОУ 37573026), третя особа: Новоград-Волинське об'єднане управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Єрьоменка, 16, м.Новоград-Волинський, Житомирська область, 11708, код ЄДРПОУ 37808338) про визнання незаконними і протиправними дії, стягнення 81833,00 грн. - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене: 17 вересня 2018 року.

Головуючий суддя О.Г. Попова