Рішення

від 18.09.2018 по справі 826/4610/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2018 року № 826/4610/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Рудика Віталія Валерійовича від 21.03.2017 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №45280033.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.04.2017 відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не встановив майновий стан боржника, не викликав боржника та не виходив за адресою проживання боржника з метою встановлення та опису коштів та майна боржника, не вийшов за адресою проживання боржника з метою встановлення місцезнаходження транспортного засобу, перш ніж оголошувати його у розшук. На думку позивача, оскільки державний виконавець не вчинив перелічені дії, він не мав правових підстав для винесення оскаржуваної постанови, а тому вона підлягає скасуванню.

Відповідач направив до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, в якому, зокрема, вказав, що заперечує проти задоволення позовних вимог.

Від позивача також надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача і його представника.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали), суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві здійснювалось примусове виконання виконавчого листа №757/8067/13-ц від 08.09.2014, виданого Печерським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АКБ Аркада суми в розмірі 2009756,03 грн. у виконавчому провадженні №44697685.

31.10.2014 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову ВП №44697685 про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 8 частини 1 статті 49, статті 50 Закону України Про виконавче провадження від 21.04.1999 №606-XIV (чинного на момент винесення постанови) у зв'язку зі сплатою боргу боржником.

04.11.2014 відкрито виконавче провадження №45280033 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 200975,60 грн. на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 19.09.2014 №44697685.

20.02.2017 відповідачем винесено постанову ВП №45280033 про арешт майна боржника, якою у межах суми 200975,60 грн. накладено арешт на майно ОСОБА_1

21.03.2017 відповідачем винесено постанову ВП №45280033 про розшук майна боржника, згідно якої оголошено в розшук майно позивача: транспортний засіб AUDI Q7, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2, днз НОМЕР_3.

Вважаючи постанову про розшук майна боржника протиправною, позивач оскаржив її до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України Про виконавче провадження №1404-VIII від 02.06.2016.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 названого Закону передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно із пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

У відповідності до положень частин 2, 5, 8 статті 48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Пунктом 21 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

ОСОБА_1 посилався на те, що відповідач в першу чергу зобов'язаний був встановити належні боржнику грошові кошти та звернути на них стягнення, а лише у випадку відсутності таких коштів звернути стягнення на інше майно боржника. Однак в порушення законодавства державний виконавець не встановив належних боржнику коштів чи іншого майна, що призвело до передчасного та протиправного винесення постанови про розшук майна боржника від 21.03.2017 ВП №45280033.

Суд відхиляє наведені доводи позивача з огляду на наступне.

Дослідивши надані відповідачем матеріали виконавчого провадження №45280033, суд встановив, що державним виконавцем в день відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору (04.11.2014) було направлено запити до Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах боржниками юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, а також до Пенсійного фонду України про осіб - боржників, які отримують пенсії, про осіб - боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи.

Згідно відповідей, отриманих відповідачем на вказані запити, інформація про відкриті номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах України боржниками юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями не надходила; ОСОБА_1 не отримує пенсію; місцем роботи позивача є приватне підприємство Юридична агенція Фінлекс Контсалтинг (код ЄДРПОУ 30635955) та товариство з обмеженою відповідальністю Фінлекс Консалтинг (код ЄДРПОУ 25661286); позивач отримує дохід у вигляді заробітної плати від вказаних юридичних осіб. Також в матеріалах справи наявна відповідь Пенсійного фонду України №1023672735 від 17.02.2017 на запит відповідача, згідно якої позивач працює на ПП Юридична агенція Фінлекс Контсалтинг (код ЄДРПОУ 30635955).

Крім того, державним виконавцем направлено запити щодо будь-якого майна, зареєстрованого за боржником і щодо наявності транспортних засобів. Та встановлено, що ОСОБА_1 має у власності транспортний засіб AUDI Q7, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2, днз НОМЕР_3.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України Про виконавче провадження стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Частиною 3 статті 36 Закону України Про виконавче провадження у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.

Таким чином, оскільки державний виконавець не отримав інформації про наявність у ОСОБА_1 коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні правові підстави для винесення оскаржуваної постанови про розшук майна боржника від 21.03.2017 ВП№45280033.

Посилання позивача на те, що державний виконавець протиправно не здійснив вихід за адресою проживання боржника для встановлення місцезнаходження транспортного засобу суд відхиляє, оскільки положеннями частини 3 статті 36 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що розшук транспортного засобу здійснюється поліцією, а не державним виконавцем.

Також суд відхиляє посилання позивача на те, що відповідач зобов'язаний був викликати його, оскільки відповідно до положень пункту 14 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виклик фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні є правом державного виконавця, а не обов'язком.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова від 21.03.2017 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №45280033 є правомірною та підстави для її скасування відстуні.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частинами 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками справи докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 6, 8, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 01015, АДРЕСА_1) до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 34979022, адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 11-Б) про визнання протиправною та скасування постанови від 21.03.2017 про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №45280033 відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій