Рішення

від 22.08.2018 по справі 826/9108/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2018 року № 826/9108/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю СИНЕРГІЯ-ПОДІЛ доДержавного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського округу Мазарчука Н.В., третя особа:Підприємство Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів провизнання протиправними та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю СИНЕРГІЯ-ПОДІЛ звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського округу Мазарчука Н.В., третя особа - Підприємство Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталії Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29460139 від 28.04.2016 13:50:20 (запис про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 14365551 від 28.04.2016 12:36:37) щодо державної реєстрації за Підприємством Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів права власності на нежитлову будівлю (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 75298680000) літ. П , загальною площею 916,9 кв. м., що знаходиться у м. Києві, вулиця Кирилівська, будинок 60.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мазарчук Н.В., прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29460139 від 28.04.2016 13:50:20 про державну реєстрацію права власності нежитлової будівлі у літ. П загальною площею 916,9 кв. м., що знаходиться у м. Києві, вул. Фрунзе, будинок 60 за третьою особою - Підприємством Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів на підставі: рішення Господарського суду міста Києві від 11.06.2014 по справі №910/5761/14; постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 по справі № 910/5761/14; постанови Вищого господарського суду України від 31.07.2015 по справі №910/26688/14: постанови Київського апеляційного Господарського суду від 05.04.2016 №910/26688/14; наказ Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі №910/26688/14. Позивач вважає рішення відповідача таким, що порушує права та інтереси позивача, є протиправним та підлягає скасуванню з тих підстав, що: Жодне з судових рішень вказаних відповідачем, як підстава для державної реєстрації права власності, не є судовим рішенням щодо права власності на нежитлову будівлю; удові рішення у справі №910/5761/14 не встановлюють жодних прав та обтяжень, щодо нежитлової будівлі, а рішення господарського суду м. Києва від 31.07.2015 у справі №910/26688/14 про витребування нежитлової будівлі на користь третьої особи не є тотожним судовому рішенню щодо права власності на нежитлову будівлі, оскільки в ньому взагалі не вказано які саме права витребуюються: користування, володіння чи розпорядження; рішення відповідача про реєстрацію права власності прийняте з порушенням вимог ч.3 ст.10, ч.3 ст.24 та ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

17.06.2016 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі.

В своїх письмових запереченнях на позовну заяву від 16.08.2016, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити та наголосив на тому, що права позивача жодним чином не порушені. Зокрема, представник відповідача вказує на те, що адміністративна будівля в літері П , загальною площею 916,9 м., що знаходить у м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60 була незаконно відчужена у Підприємства Київський центр професійної, медичної трудової та соціальної реабілітації інвалідів і дане порушення усунуто постановою Вищого господарського суду України у справі №910/5761/14 від 28.07.2015 та рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 у справі №910/26688/14. При цьому, у відповідності до підпункту 2.16 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними №11 від 29.05.2013, що судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за позивачем (ст.19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Також, представником відповідача вказується на те, що у ТОВ СИНЕРГІЯ-ПОДІЛ відсутні жодні підстави для звернення до суду, оскільки права позивача не були порушені у зв'язку з тим, що Підприємство Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів повернуло у свою власність незаконно відчужене майно, а підпунктом 3.4.2 пункту 3.5 Договору управління майном, укладеного Компанією Спліт Груп Лімітед (Split Group Ltd.) з Товариством з обмеженою відповідальністю СИНЕРГІЯ-ПОДІЛ від 25.07.2014 вказується про те, що Управитель (ТОВ СИНЕРГІЯ-ПОДІЛ ) не має права володіти майном, відчужувати майно будь-яким способом, укладати договори застави, представляти інтереси Установника управління, у тому числі в судах, державних органах, тощо.

Третьою особою - Підприємством Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів 16.08.2016 подані письмові пояснення по суті в яких уповноважений представник також вказує на відсутність порушеного права позивача та неможливість звернення до суду із даним позовом.

12.10.2016 представником позивача подані письмові пояснення в яких наголошується на протиправності дій відповідача.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 10.10.2017 за №6906 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/108/16 та вказану справу передано 17.10.2017 на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою від 21.11.2017 справа прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В призначені на 15.01.2018, 21.03.2018,06.06.2018 і 22.08.20018 судові засідання позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, заяв/клопотань до суду не направляв, причини неявки суду не повідомив.

Представники відповідача і третьої особи в судових засіданнях проти позову заперечили і просили відмовити у його задоволені з підстав, викладених у запереченнях і поясненнях відповідно.

Згідно частини 5 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до частини 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі наведених положень Кодексу, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи у відсутність представника позивача.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд враховує наступне.

07.04.2011 укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна - адміністративної будівлі в літері П загальною площею 916,9 кв.м. між Підприємством Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів в особі його ліквідатора Телитченка А.О. та ТОВ Цифрова типографія Гринвич .

28.07.2015 постановою Вищого господарського суду України у справі №910/5761/14 постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 в частині залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 07.04.2011 року (Договір купівлі-продажу нерухомого майна був визнаний недійсним та витребувано у компанії Split Group Ltd. об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ. П загальною площею 916,9 кв.м. з реєстраційним номером 75298680000, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60 на користь Підприємства Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів ) залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2015 у справі №910/26688/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2016, витребувано у компанії Split Group Ltd. (Спліт Групп Лімітед) (іноземна держава, країна реєстрації: Британські Віргінські острови, адреса: Британські Віргінські острови) об'єкт нерухомого майна, а саме нежитлову будівлю літ. П заг.пл. 916,9 кв.м. з реєстраційним номером 75298680000, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 60 на користь підприємства Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд.21, код ЄДРПОУ 32209626).

Вказані судові рішення на день вчинення оскаржуваних позивачем у даному провадженні дій реєстратора набрали законної сили.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, матеріалам справи, встановленим у справі обставинам з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулюються Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01.07.2004 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №1952-IV під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із п.1 ч.1 ст.4 Закону №1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст.10 Закону України №1952-IV державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно ст.18 Закону України №1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Отже, обов'язковою передумовою для внесення запису до Державного реєстру прав є перевірка державним реєстратором/нотаріусом документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Як вбачається з матеріалів справи державний реєстратор приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мазарчук Наталія Володимирівна відповідно до чинного законодавства України на підставі рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/5761/14 від 11.06.2014; постанови Київського апеляційного господарського суду по справі №910/5761/14 від 18.11.2014; постанови Вищого господарського суду України по справі №910/5761/14 від 28.07.2015; рішення Господарського суду міста Києва по справі №910/26688/14 від 31.07.2015; постанови Київського апеляційного господарського суду по справі №910/26688/14 від 05.04.2015; наказу Господарського суду міста Києва по справі №910/26688/14 від 20.04.2016 здійснила державну реєстрацію права власності на нерухоме спірне майно.

Відповідно до 2.16 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними №11 від 29.05.2013 зазначає, що судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за власником та скасування попередньої реєстрації. (ст.19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакції на день вчинення реєстраційних дій).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач мала законні підстави для вчинення реєстраційних дій.

При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для задоволення вимог позивача судом враховується, що відповідно до умов Договору управління майном (т.1 а.с.15-18), укладеного 25.07.2014 між Компанією Спліт Груп Лімітед (Установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю СИНЕРГІЯ-ПОДІЛ (Управитель), в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Установник управління передає Управителю, а Управитель приймає наступне майно: адміністративну будівлю (літ. П), загальною площею 916,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 60 (далі - майно) в управління, без права довірчої власності, на строк, визначений цим Договором, та здійснює управління цим майном виключно в інтересах Установника управління. Зазначена нежитлова будівлі у літ П загальною площею 916,9 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 75298680000, номер запису про право власності 6389546 яке згідно Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером №24463050 від 18.07.2014, виданого реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу, знаходиться в м. Києві, вулиця Фрунзе (Обол., Поділ., Шевч. р-ни) будинок 60, та належить Компанії Спліт Груп Лімітед (Split Group Ltd.), на підставі Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі з відстроченням платежу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Колядою Т.Г 18.07.2014 за реєстровим номером 5561.2 Передання майна в управління не тягне за собою переходу права власності на таке майно до Управителя. Власником майна залишається Установник управління (п.1.1 Договору).

Управитель має право від свого імені здійснювати щодо майна будь-які юридичні та фактичні дії щодо користування та розпорядження майном, з урахуванням обмежень, встановлених у п.1.4 цього Договору, в інтересах Установника управління (п.1.3 Договору).

Управитель не може здійснювати такі юридичні дії щодо майна: відчужувати майно будь-яким способом; укладати щодо майна договори застави (іпотеки) (п.1.4 Договору).

Управитель не має право володіти майном, відчужувати майно будь-яким способом, укладати щодо нього договори застави, представляти інтереси установника управління, у тому числі у судах, державних органах тощо (п.3.5 Договору).

Згідно з ч.1 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У абзаці 1 частини 2 свого рішення від 25.12.1997 №9-зп, Конституційний суд України зазначає, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Водночас, відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на день звернення позивача до суду із даним позовом), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частини перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, чинного на день розгляду справи по суті визначає завдання адміністративного судочинства як справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Приписами пункту 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції як до 15.12.2017, так і в чинній редакції передбачено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що діяла на день звернення позивача до суду, гарантувала кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 5 цього ж Кодексу в чинній редакції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи права позивача не були порушені у зв'язку з тим, що Підприємство Київський центр професійної, медичної, трудової та соціальної реабілітації інвалідів повернуло у свою власність незаконно відчужене майно. А позивачем не наведено підстав та не надано суду доказів яким чином та у який спосіб його права порушені.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що в даній адміністративній справі позивачем не доведено існування станом на момент розгляду справи факту порушення його законних прав та інтересів, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.3, 5, 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю СИНЕРГІЯ-ПОДІЛ відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська