Рішення

від 13.09.2018 по справі 816/1655/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1655/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

секретаря судового засідання - Лисака С.В.,

представника позивача - Крамаренко О.П.,

представника відповідача - Руденка В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №816/1655/18 за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто-Полтава" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

18 травня 2018 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - відповідач, Фонд) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто-Полтава" (надалі - відповідач, ТОВ "Інтеравто-Полтава") , в якій просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 33 489,47 грн та пеню в розмірі 642,88 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в порушення вимог ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач у 2017 році не виконав нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робочого місця, що є підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 33 489,47 грн та пені у розмірі 642,88 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. Згідно відзиву на позов від 30.05.2018 відповідач вказує, що наказом від 10.01.2017 №2 на підприємстві створено робоче місце для працевлаштування інваліда. Пояснював, що підприємство чемно виконує норми Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", неодноразово по телефону зверталося до Фонду та до Полтавського обласного центру зайнятості щодо надання інформації необхідної для організації працевлаштування інвалідів. Крім того, відповідач власними силами знайшов працівника ОСОБА_3, який працював у період з 02.02.2017 по 11.05.2017 та працівника ОСОБА_4, який працював з 21.11.2017 і дотепер (а.с. 21-23).

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Приписами статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" видно, що на підприємстві лежить обов'язок щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 та наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 (у редакції наказу Мінсоцполітики від 05.12.2016 №1476) затверджена форма статистичної звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік форма №10-ПІ ТОВ "Інтеравто-Полтава" (а.с. 29-30), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача за цей період становила 19 осіб. З них, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, відповідачем визначена у кількості 1 особа згідно вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Відповідно до вказаного звіту особи з інвалідністю ОСОБА_3 прийнятий на роботу згідно з наказом №6-к від 02.02.2017 та звільнений відповідно до наказу №8-к від 11.05.2017 та ОСОБА_4 прийнятий на роботу згідно з наказом №10-к від 21.11.2017, не звільнений.

При цьому, за відомостями Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості протягом 2017 року звіт за формою №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з метою працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем не подавався, відповідно інваліди для працевлаштування до вищезазначеного підприємства не направлялися (а.с. 41).

Отже, фактично на підприємстві у 2017 році не дотримано нормативу працевлаштування осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність за 6 місяців.

Тож за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування і не зайняте особами з інвалідністю, у період січень, червень - жовтень 2017 року відповідач повинен був звітувати до центру зайнятості.

Як пояснив у відзиві відповідач та в судовому засіданні представник відповідача, на ТОВ "Інтеравто-Полтава" працювало 2 особи з інвалідністю:

- ОСОБА_3 з другою групою інвалідності, якого прийнято на постійну роботу на посаду менеджера з постачання на підставі наказу №6-к від 02.02.2017 та звільнено з посади наказом №8-к від 11.05.2017 за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України (а.с. 24-26);

- ОСОБА_4 з третьою групою інвалідності, якого прийнято на постійну роботу на посаду інженера по гарантії наказом №10-к від 21.11.2017 (а.с. 27-28).

Отже відповідач виконав свій обов'язок щодо працевлаштування інвалідів та обов'язок щодо подачі до державної служби зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів за період лютий - травень, листопад - грудень 2017 року, тобто за 6 місяців 2017 року.

Частина перша статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначає, що обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

З матеріалів справи, а саме - з розрахунку суми позову адміністративно-господарських санкцій та пені за нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда (а.с. 8) суд встановив, що сума адміністративно-господарських санкцій, яка підлягає стягненню з відповідача за 6 місяців 2017 року становить 16 744,73 грн, сума пені - 321,50 грн.

Таким чином загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за 7 непрозвітованих місяців становить 17 066,23 грн.

Оскільки вказана сума адміністративно-господарських санкцій та пені не була сплачена відповідачем самостійно, то, відповідно до частини п'ятої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ця сума підлягає стягненню у примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

В той же час суд визнає безпідставними вимоги позивача, що ґрунтуються на розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій та пені за період лютий - травень та листопад - грудень 2017 року з огляду на встановлені судовим розглядом факти виконання відповідачем вимог закону з приводу фактичного працевлаштування осіб з інвалідністю у зазначений період господарської діяльності.

Таким чином позов належить задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто-Полтава" (вул. Київське Шосе, 29, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 24824020) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеравто-Полтава" (вул. Київське Шосе, 29, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 24824020) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 16 744 (шістнадцять тисяч сімсот сорок чотири) грн 73 коп. та пені в розмірі 321 (триста двадцять одна) грн 50 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 18.09.2018.

Суддя Є.Б. Супрун