Рішення

від 17.09.2018 по справі 539/1764/18

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/1764/18

Пров.№ 2/539/826/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року м.Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Даценко В.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ Автотехнікс Україна про визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в порядку захисту своїх прав відповідно до ЗУ Про захист прав споживачів , звернувся до суду з позовом до ТОВ Автотехнікс Україна про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів та стягнення коштів.

Позивач мотивує позов тим, що 07.06.2017 року між ним та ТОВ Автотехнікс Україна було укладеного договір № 170590 фінансового лізингу, за яким відповідач зобов'язався придбати автомобіль ЗАЗ Forza та передати його позивачу, який в свою чергу зобов'язався на умовах договору сплатити відповідні платежі. Після підписання договору позивач сплатив 22 599 грн.

В наступному, після більш детального вивчення договору, позивач виявив, що він укладений з численними порушеннями вимог законодавства. Так, п.1.1. договору не містить визначених індивідуальних ознак тз, що виступає предметом лізингу. Умовами договору передбачено сплату адміністративного платежу, який не передбачено ст.16 ЗУ Про фінансовий лізинг . До договору не надано підписаного сторонами додатку № 3 до договору, який є його невід'ємною частиною. В договорі включені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, звужені обов'язки лізингодавця, повністю виключена відповідальність відповідача за невиконання або неналежне виконання обов'язків передачі предмету лізингу, одночасно значно розширені права лізингодавця. Крім того, відповідач не входить до складу юридичних осіб, які мають ліцензію на здійснення фінансових операцій.

Просить визнати договір № 170590 фінансового лізингу від 07.06.2017 року, стягнути з відповідача 22 599 грн, сплачених в якості адміністративного платежу.

При відкритті провадження судом вирішено розглядати справу в спрощеному провадженні.

Відповідачу надано строк для подачі відзиву, однак останній своїм правом не скористався, відзиви до суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 07.06.2017 року між ним та ТОВ Автотехнікс Україна було укладено Договір, предметом якого є транспортний засіб ЗАЗ Forza.

В п.8.2 Договору зазначено, що вартість предмета лізингу на момент укладення даного Договору становить 8 592,78 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 225 990 грн.

Відповідно до п.4.1 Договору, лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізигоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця наступних платежів: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, оплатити різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених в п.9.6 ст. 9 Договору.

На виконання умов договору фінансового лізингу позивач сплатив на користь ТОВ Автотехнікс Україна грошові кошти в розмірі 22 599 грн.

В подальшому позивачу стало відомо, що грошові кошти в розмірі 22 599 грн., це адміністративний платіж за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору.

В розділі Визначення термінів Договору вказано, що адміністративний платіж це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення Договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату.

Відповідно до ст.6 Закону України Про фінансовий лізинг , договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (ч.1ст.806 ЦК України).

Отже, за договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Як передбачено чинним законодавством, послуги з фінансового лізингу можуть надаватися тільки юридичною особою, що має статус фінансової установи та має ліцензію на здійснення лізингових послуг.

Частиною 2 ст.16 Закону України Про фінансовий лізинг визначено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Отже, адміністративний платіж не відноситься до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до п.п. 2 п.6 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів , у разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України)

У п.12.1. спірного Договору вказано, що лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвати договір, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

Суд вважає, що п.12.1 спірного Договору обмежує права споживача передбачені Законами України Про захист прав споживачів , Про фінансовий лізинг та Цивільним кодексом України, не відповідає принципу добросовісності та рівності сторін договору.

Крім того, за змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Оскільки, вибір продавця предмета лізингу за Договором здійснює відповідач, так як в Договорі відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 Договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо суперечить положенням статті 808 ЦК України.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що положення спірного Договору, в цілому містять істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін договору, а тому на шкоду споживача, є несправедливими і порушують вимоги чинного законодавства.

Пунктами 4, 5 ст.11, частинами 1,2, пунктом 3 частини 3 ст.18 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати до договорів із споживачем умови, які є несправедливим, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, а також встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Крым того, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 11-1 ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Водночас, відповідачем не надано доказів наявності ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії) та що суперечить вимогам законодавства.

Разом з тим, договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

За договором найму (оренди) здійснюється передача майна наймачеві у користування.

Частинами першою та третьою ст. 760 ЦК України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Найм (оренда) транспортних засобів врегульовано параграфом 5 глави 58 ЦК України.

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Якщо стороною у цьому договорі виступає фізична особа, то згідно з ч. 2 ст. 799 ЦК України договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір не посвідчений нотаріально, а укладений у простій письмовій формі.

Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання недійсним Договору фінансового лізингу укладеного між ним та ТОВ Автотехнікс Україна , ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є обґрунтованими.

Оскільки, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання спірного Договору недійсним, підлягає задоволенню також вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача коштів у розмірі 22 599 грн, сплачених згідно Договору.

Керуючись ст. 182, 192, 197 СК України, ст. ст.10-13,141, 259,263-265,268,430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) до ТОВ Автотехнікс Україна (місцезнаходження: м.Київ, вул.Німанська, 10А, оф.29, ідентифікаційний код - 40085011 ) про визнання договору недійсним та стягнення коштів задовольнити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу №170590 від 07 червня 2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Автотехнікс Україна та ОСОБА_1.

Стягнути з Товариства з товариства з обмеженою відповідальністю Автотехнікс Україна на користь ОСОБА_1 22 599 грн, сплаченого останнім адміністративного платежу згідно договору фінансового лізингу №170590 від 07 червня 2017 року.

Стягнути з Товариства з товариства з обмеженою відповідальністю Автотехнікс Україна на користь держави 704 грн 80 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду В.М. Даценко