Постанова

від 17.09.2018 по справі 4-857/11

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

17 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 10/796/8/2017

провадження № 51-7655 ск18

Суддя Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши клопотання, яке по суті є касаційною скаргою (далі клопотання касаційна скарга), засудженого ОСОБА_2 , законного представника ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 , про відновлення строку на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2018 року та постанов Дніпровського районного суду м.Києва від 31серпня і 26 жовтня 2011року,

встановила:

До Касаційного кримінального суду Верховного Суду надійшло клопотання касаційна скарга засудженого ОСОБА_2 , законного представника ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 , у якому вони просять відновити строк для подачі касаційної скарги на зазначені судові рішення, що може бути пропущений з поважних причин через винесення постанови судді Верховного Суду від 27 липня 2018 року, та визнати касаційну скаргу від 20липня 2018 року такою, що підлягає розгляду. При цьому зазначають, що у вказаній касаційній скарзі вирок Дніпровського районного суду м.Києва від 29 червня 2016 року щодо ОСОБА_2 ними не оскаржувався, а строк оскарження в апеляційному порядку зазначених постанов місцевого суду ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 14травня 2018 року поновлено, тобто після постановлення вироку.

Крім того, вважають, що:

відновлення строку оскарження вироку сторона захисту не потребує і клопотань в касаційному порядку не заявляла;

касаційну скаргу подано вчасно на судові рішення, які відповідно до вимог статей 353, 383, 386 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі КПК 1960 року) можуть бути переглянуті в касаційному порядку, а зміст скарги відповідає вимогам ст. 350 КПК 1960 року, і Верховний Суд у постанові від 27 липня 2018 року щодо цього жодних зауважень не зазначив;

у результаті постановлення рішення суддею Верховного Суду від 27липня 2018року допущено неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України в редакції від 12лютого 2015 року (далі КПК в редакції від 12 лютого 2015року); невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, недотримання практики Європейського суду з прав людини у зв`язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикцію якої визнано Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом;

у рішенні судді Верховного Суду не враховано положень статей 8, 55 Конституції України та порушено вимоги, зазначені в положеннях статей 368, 369 КПК 1960року;

касаційний суд повинен скасувати вирок, керуючись вимогами ст. 57 Конституції України, ч.2 ст.15 КПК 1960 року, оскільки досудовим слідством не виконано вимог ст. 57 Конституції України та ч.1 ст.45 КПК 1960 року.

Доводи скаржників у клопотанні касаційній скарзі про те, що у скарзі від 20 липня 2018 року вирок щодо ОСОБА_2 ними не оскаржувався і цю скаргу було подано лише на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21червня 2018 року та постанови Дніпровського районного суду м.Києва від 31серпня і 26 жовтня 2011року, не є переконливими, оскільки з наданої до клопотання касаційної скарги засудженого ОСОБА_2 від 20 липня 2017 року та наявних у Верховному Суді матеріалів провадження вбачається, що до Верховного Суду було подано окремо касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 , законного представника ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 , в яких вони чітко у прохальних частинах зазначали вимогу про скасування вироку і закриття кримінальної справи, а в мотивувальних частинах скарг наводили мотиви його скасування, тому в постанові судді Верховного Суду за результатами перевірки касаційних скарг зазначено висновок про те, що касаційні скарги на вирок подано поза межами строку касаційного оскарження, визначеного ч.2 ст. 386 КПК 1960 року, та визнано скарги такими, що не підлягають розгляду.

Зазначені доводи клопотання касаційної скарги щодо неоскарження вироку водночас спростовуються мотивами, наведеними скаржниками у цьому ж клопотанні про те, що касаційний суд повинен скасувати вирок, керуючись вимогами ст.57Конституції України, ч.2 ст.15 КПК 1960 року, оскільки досудовим слідством не виконано вимог ст. 57 Конституції України та ч.1 ст.45 КПК 1960 року.

Що стосується вимоги у клопотанні касаційній скарзі про відновлення строку для подачі касаційної скарги на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2018року та постанови Дніпровського районного суду м.Києва від 31 серпня і 26жовтня 2011року, який може бути пропущено з поважних причин через винесення постанови судді Верховного Суду від 27 липня 2018 року, то вона є безпідставною, оскільки у цьому рішенні Верховного Суду не зазначено жодних висновків щодо пропуску скаржниками строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень.

Вказаною постановою судді Верховного Суду від 27 липня 2018 року було відмовлено засудженому ОСОБА_2 , законному представнику ОСОБА_3 та захиснику ОСОБА_4 у витребуванні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 для перевірки в касаційному порядку за їхніми касаційними скаргами на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21червня 2018 року та постанови Дніпровського районного суду м.Києва від 31 серпня і 26 жовтня 2011року, оскільки оскаржувані ними судові рішення не є предметом касаційного розгляду.

Враховуючи зазначене, подане клопотання касаційну скаргу не може бути прийнято до розгляду, а касаційну скаргу від 20 липня 2018 року не може бути визнано такою, що підлягає розгляду, оскільки до компетенції касаційного суду не відноситься питання з поновлення строку на касаційне оскарження. Питання щодо поновлення строку вирішується у випадках і в порядку, передбачених ч. 4 ст. 386 та ст. 353 КПК 1960 року, судом, який постановив судове рішення. До клопотання про поновлення строку слід долучити копію касаційної скарги та постанову судді касаційного суду про визнання касаційної скарги такою, що не підлягає розгляду на підставі пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення.

У випадку відмови скаржнику в поновленні строку на касаційне оскарження такі судові рішення підлягають окремому оскарженню в касаційному порядку.

Крім того, положення норм КПК 1960 року щодо порядку відновлення строку на касаційне оскарження вироку щодо ОСОБА_2 , було роз`яснено скаржникам у постанові судді Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 липня 2018року.

У разі пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у кримінальній справі засуджений ОСОБА_5 , законний представник ОСОБА_3 тазахисник ОСОБА_6 не позбавлені процесуальної можливості подати клопотання про відновлення такого строку на касаційне оскарження судових рішень в порядку ст.353КПК 1960 року до суду, який постановив вирок, ухвалу чи постанову.

Необґрунтованими є посилання у клопотанні на допущення Верховним Судом у постанові від 27 липня 2018 року порушень, визначених КПК в редакції від 12лютого 2015 року як підстави для перегляду судових рішень в порядку, передбаченому главою 33КПК, оскільки Законом України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року з тексту КПК 2012 року виключено главу 33, тому зазначені у клопотанні порушення з таких підстав не можуть бути предметом розгляду Верховного Суду.

Згідно із ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 350, ч. 2 ст. 383, ст. 384, ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 353, 384, 386, 388 КПК 1960року, п.15 Перехідних положень Закону України від 13 квітня 2012року №4651-VI, параграфу 3 розділу 4 Закону України від 3жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексуУкраїни,Кодексуадміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»,

постановила:

Клопотання касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 , законного представника ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 визнати такою, що не підлягає розгляду.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного кримінального суду ОСОБА_1

Верховного Суду