Рішення

від 10.09.2018 по справі 908/1167/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/86/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2018 Справа № 908/1167/18

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Інфра» (04116, м. Київ, вул.Довнар-Запольського, 5, код ЄДРПОУ 38322162)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (72310, Запорізька область, м.Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного (Фрунзе), 31, код ЄДРПОУ 39376884)

про стягнення 38518,38 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ордер серія ЗП № 084558 від 19.06.2018;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 19.06.2018 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Інфра» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» , про стягнення суми 38518,38 грн., яка складається з: суми 29559,36 грн. заборгованості за поставлений товар згідно з видатковою накладною № 288 від 12.10.2016, суми 1489,30 грн. 3% річних, суми 7469,72 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою суду від 12.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1167/18, присвоєно номер провадження справи 9/86/18, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.08.2018. Ухвалою суду від 07.08.2018 розгляд справи відкладено на 30.08.2018. В судовому засіданні 30.08.2018 оголошено перерву до 10.09.2018.

В судовому засіданні 10.09.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги, які підтримані позивачем, мотивовані наступним. 12.10.2016 за видатковою накладною №288 позивач передав відповідачу товар - трубу РРR d 63 мм, скловолокно PN20 (сіра), вартістю 29 559,36 грн. Однак відповідач товар не оплатив. 10.08.2017 позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу про сплату заборгованості, але вимога залишена відповідачем без відповіді, оплата товару не здійснена. У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 29 559,36 грн., а також 1 489,30 грн. - 3 % річних та 7 469,72 грн. інфляційних втрат за порушення строків оплати товару. Вимоги позивача обґрунтовані ст. ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 207, 525, 526, 610, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав. Про час та місце судових засідань відповідача повідомлено належним чином. Ухвали суду направлялись на адресу, вказану в позовній заяві, а саме: 72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного (Фрунзе), 31.

У судовому засіданні 07.08.2018 представник відповідача був присутній.

Враховуючи вищенаведене, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань у даній справі, про розгляд даної справи судом обізнаний.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 2 ч 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.10.2016 за видатковою накладною № 288 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК Інфра» (позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (відповідач) трубу РРR d 63 мм скловолокно PN20 (сіра), в кількості 80 шт., на суму 29 559,36 грн. (далі - товар).Товар отримано представником ВАТ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» на підставі довіреності від 11.10.2016 № Д-001275.

На оплату поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 735 від 11.10.2016 на суму 29 559,36 грн. Однак вказані кошти відповідачем сплачені не були.

14.08.2017 позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості вих. № 0022 підписану 10.08.2017, проте вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі двосторонньо підписаної накладної між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов'язки, а саме: обов'язок позивача - у поставці товару відповідачеві, а обов'язок відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

У видатковій накладній № 288 від 12.10.2016 міститься назва товару, кількість, ціна та вартість товару, тобто всі відомості, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу є оплатним - при набуванні речі у власність покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором; двосторонньо зобов'язуючим - це обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов'язків: продавець зобов'язаний передати покупцеві певну річ, але вправі вимагати за це сплати певної ціни, а покупець, в свою чергу, зобов'язаний сплатити ціну, але вправі вимагати передачі йому проданої речі; а також консенсуальним, оскільки права та обов'язки сторін виникають вже в момент досягнення ними згоди за всіма істотними умовами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, виходячи з правової природи договору купівлі-продажу, з моменту отримання товару у покупця одночасно виникає зустрічне зобов'язання по оплаті переданого товару.

Отже, з моменту підписання відповідачем вищезазначеної накладної та отримання вказаного в ній товару, у нього виникло зобов'язання по сплаті вартості переданого товару.

Факт отримання товару за видактовою накладною підтверджується підписом покупця, який також скріплений печаткою підприємства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар не здійснив. Таким чином позовні вимоги ТОВ «ТВК Інфра» про стягнення з ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» суми 29 559,36 грн. заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 7469,72 грн. втрат від інфляції, нарахованих за період з жовтня 2016 по травень 2018, а також суму 1 489,30 грн. - 3% річних, нарахованих за період з 14.10.2016 по 19.06.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що він є вірним, і тому 3% річних в розмірі 1 489,30 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума інфляційних втрат в розмірі 7 469,72 є необґрунтованою у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (яка наразі є чинною), розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З розрахунку позивача вбачається, що нарахування суми інфляційних втрат здійснено за період з жовтня 2016 по травень 2018 на суму простроченого платежу в розмірі 29 559,36 грн.

Як встановлено судом, відповідач отримав від позивача товар 12.10.2016, і в силу приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України мав одразу сплатити його вартість.

Таким чином нарахування інфляційних втрат має починатись з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з листопада 2016 року. Отже, обґрунтованою сумою інфляційних втрат є сума в розмірі 6 460,66 грн., що розрахована за період з листопада 2016 по травень 2018 року.

Таким чином, позовні вимоги в цілому підлягають частковому задоволенню.

Крім того, в позовній заяві позивачем ставиться питання про стягнення з відповідача витрат з оплати професійної правничої допомоги у розмірі 700,00 грн. 06.09.2018 позивачем до господарського суду подано детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, згідно якого розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката склав 2100,00 грн. У судовому засіданні позивач підтримав вимогу про стягнення з відповідача витрат з оплати професійної правничої допомоги в сумі 2100 грн.

Згідно ч. 1-4 ст. 129 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування заявленого клопотання, позивач надав Ордер на надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_1 серія ЗП № 084558 від 19.06.2018, копію угоди № 57 про надання правничої допомоги від 12.06.2018 та копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

На підтвердження надання послуг та їх оплати, позивачем надано: копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № 00003 від 14.06.2018, № 00004 від 07.08.2018, №00006 від 30.08.2018, копії рахунків-фактур на оплату наданих послуг: № СФ-000004 від 13.06.2018, № СФ-000006 від 07.08.2018, № СФ-000008 від 30.08.2018, та копії платіжних доручень про оплату адвокатських послуг згідно рахунків: №4457 від 13.06.2018 на суму 700,00 грн., № 4857 від 08.08.2018 на суму 700,00 грн. та №5034 від 30.08.2018 на суму 700,00 грн., разом на суму 2 100,00 грн.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи обсяг наданих послуг та ціну позову, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 2100,00 грн. є співрозмірним наданому об'єму адвокатських послуг.

При цьому, оскільки позовні вимоги задоволені частково, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, судові витрати, які складаються з відшкодування суми судового збору та адвокатських послуг, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (72310, Запорізька область, м.Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного (Фрунзе), 31, код ЄДРПОУ 39376884) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВК Інфра» (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 5, код ЄДРПОУ 38322162) суму 29559 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 36 коп. основного боргу, суму 1489 (одна тисяча чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 30 коп. - 3 % річних, суму 6460 (шість тисяч чотириста шістдесят) грн. 66 коп. - інфляційних витрат, суму 1715 (одна тисяча сімсот п'ятнадцять) грн. 84 коп. витрат зі сплати судового збору, суму 2044 (дві тисячі сорок чотири) грн. 99 коп. витрат з оплати професійної правничої допомоги.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Повне рішення підписано 18.09.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України, за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Боєва