Рішення

від 14.09.2018 по справі 908/1457/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/109/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2018 Справа № 908/1457/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі головуючий суддя - Горохов І.С.,

при секретарі судового засідання Чернетенко А.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Віджи Медікал , 49000, м. Дніпро, вул. Возз'єднання, буд. 25, оф. 7

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Технікс , 69041, м. Запоріжжя, вул. С. Синенка, буд. 63 А, кв. 311

про стягнення коштів,

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

26.07.2018 надійшла позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Віджи Медікал» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Технікс» про стягнення заборгованості внаслідок невиконання грошового зобов'язання на підставі договору поставки № 1-24012018 від 24.01.2018 в сумі 179 623,94 грн, з яких: основна заборгованість в сумі 153 890,50 грн, пеня в сумі 23 634,46 грн та 3% річних в сумі 2099,48 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2018, справу № 908/1457/18 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 27.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито підготовче провадження у справі № 908/1457/18, присвоєно справі номер провадження 15/109/18. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 20.08.2018.

Ухвалою суду підготовче провадження відкладалось на 05.09.2018.

Ухвалою суду від 05.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1457/18 до судового розгляду по суті на 14.09.2018.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наявністю невиконаних відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 1-24012018 від 24.01.2018, внаслідок чого у нього виник борг за поставлений товар в сумі 153 890,00 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на ст.ст. 193, 231, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 549, 550, 691, 692 Цивільного кодексу України, договір поставки від 24.01.2018 за № 1-24012018. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача не з'явився, надіслав клопотання від 10.09.2018 з проханням розглянути справу за відсутності представника ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Віджи Медікал .

Відповідач у призначені судові засідання 20.08.2018, 05.09.2018 та 14.09.2018 не з'явився, при причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідної ухвали. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду скарги на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу Оберіг . У зв'язку з неявкою сторін, в судовому засіданні 14.09.2018 звукозапис судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювався.

В судому засіданні 14.09.2018 судом прийнято рішення у справі.

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

24.01.2018 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Віджи Медікал (позивач, постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Технікс (відповідач, покупець) укладений договір поставки товару за № 1-24012018.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначеному цим договором, товар, згідно з рахунками-фактурами та накладними, які оформлюються на кожну окрему поставку товару, і які є невід'ємними частинами цього договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що асортимент та кількість товару, що постачається зазначається у рахунках та накладних.

Згідно з п. 3.1 договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у п. 1.1 даного договору на протязі 14 календарних днів.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.3. договору).

У відповідності до п. 4.6 договору у випадку виявлення невідповідності якості поставленого товару, покупець зобов'язаний невідкладно повідомити про це постачальника.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по даному договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Позивач в повному обсязі та у визначені строки виконав свої зобов'язання за договором, а саме, здійснив поставку товару відповідачу згідно їх попереднього замовлення від 24.01.2018 № 483 та від 08.02.2018 № 882.

Жодних заперечень, зауважень або повідомлень стосовно кількості або якості поставленого товару з боку покупця не надходило.

Факт поставки товару постачальником в повному обсязі та відповідної якості підтверджується видатковими накладними: від 06.02.2018 № 12670 на суму 152 190,00 грн з ПДВ, підписана представниками обох сторін і завірена печатками, та від 09.02.2018 № 12824 на суму 1710,00 грн. Загальна вартість по накладним становить 153 900,00 грн.

Листом № 1 від 27.02.2018 відповідач, в особі директора - ОСОБА_2, надав письмові гарантії позивачу щодо оплати відвантаженої продукції згідно рахунку на оплату по замовленню № 483 від 24.01.2018 відповідно до договору у термін до 08.03.2018.

Однак, відповідач не виконав умови договору в частині оплати вартості поставленого товару, не сплатив грошову суму коштів за товар, що призвело до невиконання грошового зобов'язання відповідачем, внаслідок чого у нього виник борг за поставлений товар в сумі 153 890,00 грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 10.05.2018 позивачем на адресу відповідача спрямовано претензію № 34 з вимогою сплатити заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору № 1-24012018 від 24.01.2018.

Зазначена претензія залишена без задоволення.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання в строки та в розмірі, передбачені п. 3.1 договору позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на договорі поставки, який за своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов'язком відповідача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з приписами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як встановлено матеріалами справи, позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки товару відповідачу на загальну суму 153 890,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними повноважними представниками та скріпленими печатками сторін.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості 153 890,00 грн. за договором поставки № 1-24012018 від 24.01.2018 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 23 634,46 за період з 07.02.2018 по 23.07.2018.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку порушення умов договору, стороною - порушником сплачується неустойка у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовились про те, що неустойка за порушення умов договору нараховується та оплачується за весь період невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань.

Перерахувавши заявлену до стягнення суму пені з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд відзначає, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 21 853,52 грн. за період 20.02.2018 по 23.07.2018.

Суд дійшов такого висновку враховуючи положення п. 3.1. договору, яким сторонами було узгоджено, що оплата здійснюється впродовж 14 днів з моменту поставки товару. Оскільки поставка товару відбулася 06.02.2018, то відповідно строк оплати починається з 07.02.2018. Приймаючи до уваги наведене, прострочення оплати починається з 20.02.2018, що не було взято позивачем до уваги під час нарахування штрафних санкцій.

В частині стягнення пені в розмірі 1780,94 грн слід відмовити внаслідок безпідставності нарахування.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2099,48 грн за період з 07.02.2018 по 23.07.2018.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перерахувавши заявлені до стягнення суму 3% річних враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд відзначає, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 1934,18 грн у зв'язку з помилковістю розрахунку наведеного позивачем, в іншій частині, щодо стягнення 164,56 грн (сто шістдесят чотири гривні 56 коп.) 3% річних у позові відмовляється.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Доказів оплати наявної заборгованості, штрафних та компенсаційних санкцій відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Технікс (69041, м. Запоріжжя, вул. С. Синенка, буд. 63 А, кв. 311; ідентифікаційний код 33960995) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Віджи Медікал (49000, м. Дніпро, вул. Возз'єднання, буд. 25, оф. 7; ідентифікаційний код 39190161) суму основного боргу за договором поставки від 24.01.2018 № 1-24012018 в розмірі 153 890,00 грн (сто п'ятдесят три тисячі вісімсот дев'яносто гривень 00 коп.), пеню в розмірі 21 853,52 грн (двадцять одна тисяча вісімсот п'ятдесят три гривні 52 коп.), 3% річних в розмірі 1 934,92 грн (одна тисяча дев'ятсот тридцять чотири гривні 92 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2665,19 грн (дві тисячі шістсот шістдесят гривень 19 коп.). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 1 780,94 грн та суми 3% річних в розмірі 164,56 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 вересня 2018 року.

Суддя І. С. Горохов