Рішення

від 11.09.2018 по справі 910/9629/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2018Справа № 910/9629/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В. - СЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕМАН ГРУП"

про стягнення 143 532,00 грн.

за участю представників:

від позивача: Денис Андрій Ігорович

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В. - СЕРВІС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕМАН ГРУП" про стягнення 143 532,00 грн. як відшкодування вартості неповернутого зі зберігання майна.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №0506/1 відповідального зберігання майна від 05.06.2015 в частині повернення позивачу майна зі зберігання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9629/18, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 28.08.2018.

06.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В. - СЕРВІС" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2018 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні 28.08.2018 в режимі відеоконеренції та доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Тернопільської області.

В судовому засіданні 28.08.2018 відкладено розгляд справи на 11.09.2018, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання та направлено відповідачу ухвалу про виклик в судове засідання 11.09.2018.

07.09.2018 через відділ діловодства суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В. - СЕРВІС" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції т документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні 11.09.2018 в режимі відеоконеренції та доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Тернопільської області.

Розгляд справи в судовому засіданні 11.09.2018 відбувся в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 11.09.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи ухвалою суду від 28.08.2018, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду від 27.07.2018 та від 28.08.2018 повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з посиланням на закінчення терміну зберігання, а отже за змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, а отже не скористався наданими йому процесуальними правами, оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, то за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 11.09.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В. - СЕРВІС" (поклажодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕМАН ГРУП" (зберігач, відповідач) укладений договір №0506/1 відповідального зберігання майна (далі - договір), відповідно до умов якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне безвідплатне зберігання майно, а саме обладнання для приготування кави, кількість якого визначається в актах приймання-передачі чи накладних, на підставі яких майно передається на зберігання (майно).

Відповідно до п. 1.2. договору, вартість майна, що передається на зберігання за цим договором, визначається в актах прийому-передачі чи накладних, на підставі яких майно передається на зберігання.

Згідно із п. 2.1.5 договору, зберігач зобов'язується повернути майно поклажодавцю яке було передано на зберігання по першій вимозі останнього в такому ж стані якому було прийнято на зберігання.

У відповідності до п. 2.1.9 договору, у випадку неповернення майна переданого на відповідальне зберігання за першою вимогою поклажодавця, зберігач зобов'язаний відшкодувати вартість майна переданого на зберігання. Вартість майна визначається згідно актів приймання-передачі чи накладних, на підставі яких майно передавалось на зберігання.

Відповідно до договору у період з червня 2015 року по жовтень 2016 року, позивач передав відповідачу на відповідальне безвідплатне зберігання обладнання для приготування кави на загальну суму 143 532,00 грн., що підтверджується атами прийому-передачі: №0-00000544 від 05.06.2015, №0-00000765 від 29.07.2015, №0-00000776 від 25.08.2015, №0-00000982 від 25.09.2015, №0-00000063 від 03.10.2016.

На підставі п. 2.1.5. договору, 10.11.2017 позивач направив відповідачу вимогу вих. №43 від 10.11.2017 про повернення протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги з відповідального зберігання обладнання.

Відповідач на станом на час звернення до суду не повернув позивачу із зберігання наступне обладнання: кавоварка AGE 2 gr DA №0037816 у кількості 1 шт., кавоварка Saeco Viena Roal Professional 128886 у кількості 1 шт., кавоварка Roal Professional 1547 у кількості 1 шт., Кавоварка AGE 2 gr DA №0037335 у кількості 1 шт., кавоварка Sаеco Deluxe 061169 у кількості 1 шт., кавоварка Magic Deluxe 189114 у кількості 1 шт., кавомолка RR 45 S № 109518 у кількості 1 шт. та кавоварка AGE 2 gr CL №0040026 у кількості 1 шт. Загальна вартість неповернутого обладнання становить 143532,00 грн.

Оскільки, відповідач не повернув позивачу із зберігання обладнання, позивач звернувся до суду з позов про стягнення з відповідача 143 532,00 грн. вартості неповернутого зі зберігання майна.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ч. 1 ст. 938 ЦК України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 2 ст. 938 ЦК України).

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк (ч. 3 ст. 938 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 949 Цивільного кодексу України річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

В пункті 2.1.5 договору сторони погодили, що відповідач зобов'язується повернути майно позивачу, яке було передано на зберігання по першій вимозі позивача в такому ж стані якому було прийнято на зберігання.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач здійснив часткове повернення позивачу обладнання зі зберігання та не повернув позивачу із зберігання наступне обладнання: кавоварка AGE 2 gr DA №0037816 у кількості 1 шт., кавоварка Saeco Viena Roal Professional 128886 у кількості 1 шт., кавоварка Roal Professional 1547 у кількості 1 шт., Кавоварка AGE 2 gr DA №0037335 у кількості 1 шт., кавоварка Sаеco Deluxe 061169 у кількості 1 шт., кавоварка Magic Deluxe 189114 у кількості 1 шт., кавомолка RR 45 S №109518 у кількості 1 шт. та кавоварка AGE 2 gr CL №0040026 у кількості 1 шт. Загальна вартість неповернутого обладнання становить 143532,00 грн.

В пункті 2.1.9 договору сторони погодили, що у випадку неповернення майна переданого на відповідальне зберігання за першою вимогою позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість майна переданого на зберігання. Вартість майна визначається згідно актів приймання-передачі чи накладних, на підставі яких майно передавалось на зберігання.

Визначена позивачем вартість неповернутого обладнання у розмірі 143532,00 грн. відповідає обставинам справи та документально підтверджена.

Наведений позивачем у позові розрахунок вартості неповернутого обладнання становить є арифметично вірним.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу наведеного вище обладнання загальною вартістю 143532,00 грн. Обставин зазначених позивачем у позові не спростовано.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В. - СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕМАН ГРУП" про стягнення 143 532,00 грн. як відшкодування вартості неповернутого зі зберігання майна.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕМАН ГРУП" (02121, м. Київ, вулиця ХАРКІВСЬКЕ ШОСЕ, будинок 174, квартира 1, ідентифікаційний код 38915774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В. - СЕРВІС" (46010, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця ТЕКСТИЛЬНА, будинок 40 А, ідентифікаційний код 33357798) суму відшкодування вартості неповернутого зі зберігання майна у розмірі 143532,00 грн., судовий збір у розмірі 2152,98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 18.09.2018 .

Суддя О.В. Гулевець