Рішення

від 18.09.2018 по справі 916/1506/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1506/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Торгівельна компанія «ГЕМОПЛАСТ» про стягнення з відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «МЕДАСТРА» заборгованості у сумі 9085,76грн.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Торгівельна компанія «ГЕМОПЛАСТ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «МЕДАСТРА» заборгованості у сумі 9085,76грн. у тому числі 6997,48грн. основного боргу, 1515,87грн. пені, 142,06грн. 3% річних, 430,35грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору №147 від 01.03.2017р. щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2018р. відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.08.2018р. о 11:40.

В судове засідання від 21.08.2018р. представники сторін не з'явилися.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.08.2018р. відкладене розгляд справи на 07.09.2018р. о 10:20.

В судовому засідання від 07.09.2018р. було оголошено перерву по 18.09.2018р. о 11:30.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2018р. викликано сторін у судове засідання на 18.09.2018р. о 11:30.

17.09.2018р. за вх.суду№18872/18 позивач надав до суду письмові пояснення в яких просить стягнути з відповідача 6997,48грн. основного боргу, 1515,87грн. пені, 142,06грн. 3% річних, 378,45грн. збитків від інфляції.

В судовому засіданні від 18.09.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/1506/18.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вказує позивач, 01.03.2017р. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Торгівельна компанія «ГЕМОПЛАСТ» (позивач, Продавець) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «МЕДАСТРА» (відповідач, Покупець) було укладено договір №147 (далі договір) відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставляти Покупцю продукцію медичного призначення на умовах, обумовлених в договорі, а також додаткових угодах, які є невід'ємною його частиною (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору Покупець проводить розрахунки за продукцію згідно умов, викладених у додаткових угодах до договору.

У разі несплати або невчасної сплати за отриману продукцію, Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу. Пеня нараховується і стягується за весь строк непогашення заборгованості (п.6.2. договору).

01.03.2017р. між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору якою сторони зокрема встановили, що Продавець відпускає продукцію на умовах відстрочки платежу 10 банківських днів з моменту отримання товару Покупцем.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору, на підставі видаткових накладних №1547 від 03.10.2017р. та №1708 від 30.10.2017р. поставив відповідачу товар на загальну суму 17560,31грн., зазначений товар був отриманий відповідачем про що свідчить підпис представника відповідача на вказаних накладних та товарно-транспортній накладній №454 від 04.10.2017р. Відповідно до умов додаткової угоди №1 від 01.03.2017р. відповідач зобов'язався здійснити оплату поставленого товару з відстрочкою 10 банківських днів з моменту отримання товару. Станом на 03.10.2017р. на рахунку позивача знаходилися грошові кошти у сумі 75,69грн. в якості передплати від відповідача. 03.10.2017р. та 30.10.2017р. відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару у сумі 10487,14грн., що підтверджується платіжними документами №2020 від 03.10.2017р. на суму 5387,14грн. та №2022 від 30.10.2017р. у сумі 5100,00грн. Враховуючи часткову оплату відповідачем вартості товару у сумі 10487,14грн. та наявність на рахунку позивача грошових коштів відповідача в якості передплати у сумі 75,69грн., станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість у сумі 6997,48грн.

Як вказує позивач, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач нарахував останньому 1515,87грн. пені, 142,06грн. проценти за користування чужими коштами, 378,45грн. збитків від інфляції.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 6997,48грн. основного боргу, 1515,87грн. пені, 142,06грн. 3% річних, 378,45грн. збитків від інфляції.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 Господарського процесуального кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 01.03.2017р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №147 за яким позивач зобов'язався поставляти відповідачу продукцію медичного призначення на умовах, обумовлених в договорі, а також додаткових угодах, які є невід'ємною його частиною.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно видаткових накладних №1547 від 03.10.2017р. та №1708 від 30.10.2017р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 17560,31грн., зазначений товар був отриманий відповідачем про що свідчить підпис представника відповідача на вказаних накладних та товарно-транспортній накладній №454 від 04.10.2017р.

Згідно до ст.193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до умов додаткової угоди №1 від 01.03.2017р. відповідач зобов'язався здійснити оплату поставленого товару з відстрочкою 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Станом на 03.10.2017р. на рахунку позивача знаходилися грошові кошти у сумі 75,69грн. в якості передплати від відповідача. 03.10.2017р. та 30.10.2017р. відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару у сумі 10487,14грн., що підтверджується платіжними документами №2020 від 03.10.2017р. на суму 5387,14грн. та №2022 від 30.10.2017р. у сумі 5100,00грн. та випискою банку по рахунку позивача.

Враховуючи часткову оплату відповідачем вартості товару у сумі 10487,14грн. та наявність на рахунку позивача грошових коштів відповідача в якості передплати у сумі 75,69грн., станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість у сумі 6997,48грн.

Під час розгляду справи відповідачем не надано належних доказів спростовуючих позовні вимоги.

Суд, перевіривши розрахунок заборгованості позивача, вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за договором №147 від 01.03.2017р. у сумі 6997,48грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 1515,87грн. за період з 14.11.2017р. по 13.07.2018р. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 1515,87грн. за період з 14.11.2017р. по 13.07.2018р. вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня 1515,87грн. за період з 14.11.2017р. по 13.07.2018р.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 142,06грн. 3% річних та 378,45грн. збитків від інфляції слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 142,06грн. за період з 14.11.2017р. по 18.07.2018р., вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 142,06грн.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків від інфляції у сумі 378,45грн. за період з грудня 2017р. по червень 2018р. вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають збитки від інфляції у сумі 378,45грн. за період з грудня 2017р. по червень 2018р.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Торгівельна компанія «ГЕМОПЛАСТ» про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «МЕДАСТРА» заборгованості у сумі 9033,86грн. у тому числі 6997,48грн. основного боргу, 1515,87грн. пені, 142,06грн. 3% річних, 378,45грн. збитків від інфляції, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00грн. покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 123, 126, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Торгівельна компанія «ГЕМОПЛАСТ» про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «МЕДАСТРА» заборгованості у сумі 6997,48грн. основного боргу, 1515,87грн. пені, 142,06грн. 3% річних, 378,45грн. збитків від інфляції - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «МЕДАСТРА» (65114, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 41196602) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Торгівельна компанія «ГЕМОПЛАСТ» (67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Маяковського, 57, офіс 1, код ЄДРПОУ 40068132) 6997/шість тисяч дев'ятсот дев'яносто сім/грн. 48коп. основного боргу, 1515/одна тисяча п'ятсот п'ятнадцять/грн. 87коп. пені, 142/сто сорок дві/грн. 06коп. 3% річних, 378/триста сімдесят вісім/грн. 45коп. збитків від інфляції, 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 19 серпня 2018р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова