Рішення

від 14.09.2018 по справі 916/1446/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1446/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Воровіній Т.О.

розглянувши справу №916/1446/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА” (02121, м.Київ, вул. Харківське шосе, б. 201-203, літ. 2А)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРЕНЕРГОГАРАНТ” (65033, м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 4)

Про стягнення 24561,44 грн.

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Встановив: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю „АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № ГСОО 1552/18 від 17.07.2018р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРЕНЕРГОГАРАНТ” про стягнення 24561,44 грн.

Позовні вимоги позивача у справі обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРЕНЕРГОГАРАНТ” прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного Договору поставки №0109/16 від 01 вересня 2016р. та направлено на стягнення заборгованості у розмірі 19365,56 грн., пені у розмірі 1583,10 грн., штрафу у розмірі 1936,55 грн. та 36% річних у розмірі 1676,23 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20 серпня 2018р. о 10:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, в строк до 13.08.2018р. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 15.08.2018р. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України. Повідомлено учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Відповідачем – Товариством з обмеженою відповідальністю „УКРЕНЕРГОГАРАНТ” відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідань суду, шляхом скерування на його юридичну адресу ухвал суду, про що вбачається з рекомендованого поштового повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення. (вх. № ГСОО 32846/18).

Крім того, 03.09.2018р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі Товариство з обмеженою відповідальністю „АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА”.

У судові засідання представник відповідача не з'явився, про поважність причин відсутності суд не повідомив.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувались судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

01 вересня 2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „УКРЕНЕРГОГАРАНТ” (Покупець) було укладено Договір поставки №0109/16 (надалі – Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти продукцію виробничо-технічного та побутового призначення, з найменуванням, зазначеним у видаткових накладних (надалі – товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати й оплачувати цю продукцію в кількості, асортименті, цінам відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.1. Договору, ціни та кількість товару вказані у видатковій накладній на кожну окрему партію товару, що оформлена належним чином. Сума Договору складаються з суми вартості партій товару, поставлений постачальником протягом строку дії договору. (п. 2.3. Договору).

Згідно до п. 3.1. Договору, строк поставки товару визначається у специфікаціях або рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п 4.2. Договору, прийняття товару здійснюється за якістю – відповідно до паспорту (сертифікату відповідності); за кількістю – по факту прийняття на підставі видаткової накладної.

Згідно до п. 5.1. Договору, розрахунок за даним договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата проводиться в національній валюті України.

Умовами п. 5.2. Договору визначено, що строк оплати товару, що поставляється, становить 14 календарних днів від дати поставки кожної партії товару. За домовленістю сторін в кожному окремому випадку строк оплати поставленого товару може бути змінений, про що зазначається у відповідному рахунку-фактурі, який виставлений на ім'я покупця, або специфікації.

Відповідно до п. 8.1. Договору, сторона, яка порушила зобов'язання, визначені Договором та/або чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані цим збитки Стороні, чиї права або законні інтереси якої були порушені.

У відповідно до п. 8.5. Договору, у випадку недотримання умов оплати, що передбачені п. 5.2. договору, постачальник має право нараховувати покупцеві пеню, розраховану від суми простроченої сплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що яка є дійсна на час нарахування пені, за кожний прострочений день оплати.

Згідно до п. 8.6. Договору, покупець, який прострочив оплату товару більш ніж 1- календарних днів, повинен виконати свої зобов'язання та сплатити штраф у розмірі 10% від простроченої суми. Крім того покупець сплачує 36% річних як боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

На виконання умов укладеного Договору позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРЕНЕРГОГАРАНТ” за період з 31.12.2017р. по 18.04.2018р. було здійснено поставки товарів, про що відображено у відповідному акті звірки взаєморозрахунків.

Зокрема, відповідно до видаткової накладної №АСТ13138 від 30.03.2018р. на користь відповідача було здійснено поставку товару у розмірі 20280 грн.

Проте, з боку відповідача в порушення договірних зобов'язань було здійснено часткову оплату вартості отриманого товару, з зв'язку з чим станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується борг за видатковою накладною №АСТ13138 від 30.03.2018р. у розмірі 19365,56 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного Договору поставки №0109/16 від 01 вересня 2016р., позивачем було здійснено нарахування 36% річних у розмірі 1676,23 грн., пеню у розмірі 1583,10 грн. та заявлено до стягнення штраф у розмірі 1936,55 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА” та Товариством з обмеженою відповідальністю „УКРЕНЕРГОГАРАНТ” виникли на підставі укладеного між ними 01 вересня 2016р. Договору поставки №0109/16.          

          Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „УКРЕНЕРГОГАРАНТ” прийнятих на себе зобов'язань за умовами 01 вересня 2016р. Договору поставки №0109/16 щодо повної сплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: Договором поставки №0109/16 від 01.09.2016р., видатковою накладною №АСТ 13138 від 30.03.2018р., яка підписана та скріплена печатками сторін, а також випискою по рахунку, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача за Договором поставки №0109/16 від 01.09.2016р. заборгованості по сплаті 19365,56 грн. боргу за поставлений товар - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).

Позивачем було здійснено нарахування 36% річних, відповідно до 8.6. Розрахунок проведено на суму боргу 19365,56 грн. з період з 14.04.2018р. по 11.07.2018р. Відповідно до такого розрахунку борг зі сплати 36% становить грошову суму у розмірі 1676,23 грн.

Суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 36% річних, вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про їх стягнення – правомірними.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені Розрахунок проведено на суму боргу 19365,56 грн. з період з 14.04.2018р. по 11.07.2018р. Відповідно до такого розрахунку борг зі сплати пені становить грошову суму у розмірі 1583,10 грн.

Також, позивачем відповідно до п. 8.6. Договору заявлено до стягнення штраф 10% у розмірі – 1936,55 грн.

Суд, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення пені та штрафу, вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про їх стягнення – правомірними.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА” зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРЕНЕРГОГАРАНТ” заборгованості у розмірі 19365,569 грн., пені у розмірі 1583,10 грн., штрафу у розмірі 1936,55 грн. та 36% річних у розмірі 1676,23 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 1762 грн. покладаються на відповідача, у зв'язку з задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА” – задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „УКРЕНЕРГОГАРАНТ” (65033, м. Одеса, вул. Аеропортівська, буд. 4; код 38154143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АСТ-СВІТЛОТЕХНІКА” (02121, м.Київ, вул. Харківське шосе, б. 201-203, літ. 2А; код 39393590) основний борг у розмірі 19365 (дев'ятнадцять тисяч триста шістдесят п'ять) грн. 56 коп., пеню у розмірі 1583 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят три) грн. 10 коп., штраф у розмірі 1936 (одна тисяча дев'ятсот тридцять шість) грн. 55 коп., 36% річних у розмірі 1676 (одна тисяча шістсот сімдесят шість) грн. 23 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

          Повний текст рішення складено 19 вересня 2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та відповідно до п.п. 17.5. п. 17 Розділу ХІ „Перехідні положення” ГПК України може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко