Рішення

від 18.09.2018 по справі 917/990/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2018 Справа № 917/990/18

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 917/990/18

за позовною заявою Приватного виробничо-комерційного підприємства "Електропром" пров. Перспективний, 12, м. Полтава, Полтавська область,36007

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-4" вул. Котляревського, 22Б, м. Полтава, Полтавська область,36020

про стягнення 43 293,90 грн. заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області 16.08.2018 року надійшла позовна заява Приватного виробничо-комерційного підприємства "Електропром" до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-4" про стягнення 43 293,90 грн. заборгованості.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з договорів поставки, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість та пеню.

Ухвалою від 17.08.2018 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Представники учасників справи в судове засідання не з'явились, були повідомлені судом належним чином про дату і час слухання справи.

18.09.2018 року від відповідача до суду по електронній пошті надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав суму основного боргу за договором №101101 від 10.11.2017 року та договором № 281101 від 28.11.2017 року, у стягненні пені відповідач просить суд відмовити.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) - частина перша ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Подані клопотання та відзив не містять електронного цифрового підпису представника відповідача, отже є не підписаним уповноваженою особою заявника. Оригінал клопотання та відзиву з підписом керівника відповідача та належно посвідченими копіями доказів, на даний час до суду не надійшов.

Пунктом 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Держаної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 року, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Таким чином, надсилання учасниками справи документів на адресу суду у вигляді електронного листа має скріплюватись електронним цифровим підписом, а у випадку надсилання документа без електронного цифрового підпису - заявник повинен надіслати також оригінал документа в паперовій формі.

Надіслані відповідачем електронною поштою копія клопотання та копія відзиву не підписані електронним цифровим підписом, про що уповноваженим працівником господарського суду проставлено спеціальну відмітку.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

1) 10 листопада 2017 р. між ПВКП ЕЛЕКТРОПРОМ (Постачальник) та TOB ІНТЕГРАЛ-4 (Покупець) було укладено договір поставки № 101101 (арк. справи 10-12).

Відповідно до п.1.1. ОСОБА_3 ПВКП ЕЛЕКТРОПРОМ (Постачальник) зобов'язувався передати у власність TOB ІНТЕГРАЛ-4 (Покупець), а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар відповідно до специфікації.

До ОСОБА_3 № 101101 були укладені Специфікації № 1 від 10 листопада 2017 р. та № 2 (арк. справи 13-14).

За видатковою накладною № 101107 від 10 листопада 2017 р. позивач передав відповідачу товар на суму 14 200 грн. ( арк. справи 15).

За видатковою накладною № 291101 від 29 листопада 2017 р. позивач передав відповідачу товар на суму 10 700 грн. ( арк. справи 17).

Отриманий товар відповідач оплатив частково на суму 8200 грн. за платіжним дорученням від 20.11.2017 року № 152.

2) 28 листопада 2017 р. між ПВКП ЕЛЕКТРОПРОМ (Постачальник) та ТОВ ІНТЕГРАЛ-4 (Покупець) було укладено договір поставки № 101101 (арк. справи 18-20).

На підставі Специфікації № 1 за накладною № 261201 від 26 грудня 2017 р. позивач передав відповідачу товар на суму 58000 грн. ( арк. справи 22).

Отриманий товар відповідач оплатив частково на суму 29500 грн. за платіжним дорученням від 15.01.2018 року № 32.

Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем ОСОБА_3, суд прийшов до висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару відповідач виконав неналежним чином. Заборгованість TOB ІНТЕГРАЛ-4 перед ПВКП ЕЛЕКТРОПРОМ за договором поставки № 101101 від 10 листопада 2017 р. становить 16700,00 грн., за договором поставки 281101 від 28.11.2017 року - 28500 грн.

Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов ОСОБА_3 відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

На підставі п.8.2 ОСОБА_3 №101101 позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 3 104,40 грн., а також 5689,50 грн. пені на підставі п.8.2 ОСОБА_3 № 281101.

Перевіривши розрахунок пені судом встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, а тому суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не заперечуються і не спростовуються, а тому підтягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129,232-233,236, 237-238,240, 252 ГПК України, суд,-

Вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Інтеграл-4» (місцезнаходження: 36020, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Котляревського, буд. 22Б, ідентифікаційний код 40625702) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Електронбуд-Сервіс" провул. Перспективний, буд.12, м. Полтава, Полтавська область,36007, ідентифікаційний код 14312298 ) 16 700,00 грн. основного боргу за договором поставки №101101 від 10.11.2017 року, пеню в розмірі 3 104,40 грн. за договором поставки №101101 від 10.11.2017 року; 28500 грн. основного боргу за договором поставки № 281101 від 28.11.2017 року, 5689,50 грн. пені за договором поставки № 281101 від 28.11.2017 року, 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

Рішення підписано 19.09.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Тимощенко О.М.