Постанова

від 11.09.2018 по справі 910/20924/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. Справа№ 910/20924/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Галушко С.І. (ордер №006363 від 24.07.2018),

від відповідача: Лісовський С.В. (за довіреністю №387 від 19.03.2018)

розглядаючи апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2018 р.

у справі № 910/20924/17 (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл"

до публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк"

про розірвання договору поруки від 17.11.2016 р. №4Т13310И/П, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" звернулося до суду з позовною заявою про розірвання договору поруки від 17.11.2016р. № 4Т13310 И/П, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" та публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк".

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2018 р. позов задоволено: розірвано договір поруки від 17.11.2016 р. № 4Т13310 И/П, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" та публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що невиконання відповідачем зобов`язань з передання копій документів, що підтверджують обов`язки боржників за кредитними договорами, значною мірою позбавило товариство того, на що воно розраховувало при укладенні договору.

Не погодившись з вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство КБ "Приватбанк" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2018 р. у справі №910/20924/17 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не прийняв до уваги, що позивачем не доведено в чому саме полягає завдана йому шкода, який її розмір, який причинно-наслідковий зв'язок існує між такою шкодою та порушеннями умов договору поруки (що мали місце виключно на думку позивача), або хоча б того, яким саме чином позивач зазнав такої шкоди, з огляду на відсутність з боку позивача буд-яких спроб фактично отримати очікуване за договором .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" та призначено справу до розгляду на 24.07.2018 року.

В судовому засіданні 24.07.2018 року оголошено перерву до 11.09.2018 року.

17.08.2018 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 11.09.2018 року представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,

що 17.11.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Денвер-Оіл" (поручитель) та публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки № 4Т13310И/П. (а.с. 11).

Відповідно до п.1 договору, предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХСЕРВІСМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 33669840) (боржник) своїх зобов'язань перед банком з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені кредитними договорами: №4Т13310И від 17.05.2013 року (кредитний договір 1) та №4Т13722И від 12.11.2013 року (кредитний договір 2), № 4Т13756И від 19.11.2013 року (кредитний договір 3), № 4Т13757И від 20.11.2013 року (кредитний договір 4), № 4Т14342И від 11.11.2014 року (кредитний договір 5).

Згідно з п.2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

Разом з тим, пунктом 8 договору передбачено, що до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам,) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 10 договору кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за договором (п.11 договору) Також, за умовами пункту 12 денного договору сторони прийшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушено права або охоронюваного законом інтересу за цим договором становить 5 (п'ять) років.

В п.17 договору зазначено, що він укладений/підписаний із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа акредитованого Центру Сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк", на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 25.07.2016 року укладеної сторонами.

Як стверджує позивач, ним сплачено ПАТ КБ "Приватбанк" згідно договору поруки № 4Т13310И/П як виконання обов'язків по кредитних договорах: №4Т13310И від 17.05.2013 року, №4Т13722И від 12.11.2013 року, № 4Т13756И від 19.11.2013 року, № 4Т13757И від 20.11.2013 року, № 4Т14342И від 11.11.2014 року, загальну суму 626 306 941,53 грн.

В матеріалах справи наявні платіжні доручення, а саме:

- №45 від 18.11.2016 року на суму 83728406,91 грн. з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору № 4Т13310И від 17.05.2013 року згідно договору поруки № 4Т13310И/П від 17.11.16", (а.с. 12)

- №46 від 18.11.2016 року на суму 44174780,94 грн. з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору №4Т13722И від 12.11.2013 року року згідно договору поруки № 4Т13310И/П від 17.11.16", (а.с. 13)

- №47 від 18.11.2016 року на суму 382515575,85 грн. з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору № 4Т13756И від 19.11.2013 року згідно договору поруки № 4Т13310И/П від 17.11.16", (а.с. 14)

- №48 від 18.11.2016 року на суму 87316174,11 грн. з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору № № 4Т13757И від 20.11.2013року згідно договору поруки № 4Т13310И/П від 17.11.16", (а.с. 15)

- №49 від 18.11.2016 року на суму 28572003,72 грн. з призначенням платежу: "виконання зобов'язань по кредитному договору № 4Т14342И від 11.11.2014 року року згідно договору поруки № 4Т13310И/П від 17.11.16", (а.с. 16)

Позивач звернувся з позовними вимогами в зв'язку з тим, що позивачем, як поручителем виконано зобов'язання ТОВ "ТЕХСЕРВІСМОНТАЖ (боржника) за кредитними договорами. Проте відповідачем, в порушення положень встановлених п.п. 8, 10 Договору поруки, не передано позивачу належним чином завірених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором та засобів забезпечення вказаних обов'язків. Внаслідок цього, за доводами позивача, він зазнав збитків і втратив зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та був вимушений залучити кредитні кошти. Враховуючи викладене, позивач просив розірвати договір поруки з огляду на істотне порушення договору іншою стороною. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що невиконання відповідачем зобов`язань з передання копій документів, що підтверджують обов`язки боржників за кредитними договорами, значною мірою позбавило товариство того, на що воно розраховувало при укладенні договору.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 ГК України.

Статтею 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою Сторін (п.14 Договору)

Належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання Договору поруки відповідно до норм чинного законодавства України та умов спірного договору матеріали справи не містять.

Поряд з цим, відповідно до статі 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду також містяться у ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 4 ст. 188 ГК України.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Докази завдання позивачеві шкоди у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору поруки, того, що внаслідок таких дій (бездіяльності) відповідача позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору, а також того, що внаслідок зазначених дій позивачем понесені збитки - у матеріалах справи відсутні.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.(ч.1 ст.11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.(ч.6 ст 11 ЦК України)

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Така вказівка на подію визначена сторонами у п.10 договору, відповідно до якого кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя (ст. 626 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

З умов договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження пред'явлення відповідачем майнових вимог до поручителя, як і не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності порушеного зобов'язання боржника та його обсягу станом на момент сплати позивачем грошових коштів відповідачу.

У відповідності до п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Згідно із ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Положеннями ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні, серед яких передбачено і виконання обов'язку боржника поручителем.

При цьому слід мати на увазі, що обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.

Правовий аналіз норм ч. 2 ст. 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15. Наведене, також, узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/21148/17 від 19.06.2018 року.

Поряд з цим позивачем не надано доказів того, що ним було повністю виконано зобов'язання з повернення кредитів та сплати відсотків за користування ними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу таких зобов'язань та строків їх виконання.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору поруки.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновок суду першої інстанції з огляду на вищевикладене.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Отже, місцевий господарський суд при прийнятті оскарженого рішення наведеного не врахував, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, натомість, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, виніс помилкове рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2018 р. підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2018 року у справі № 910/20924/17 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2018 року у справі № 910/20924/17 скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНВЕР - ОІЛ" відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕНВЕР - ОІЛ" (25006, м. Кропивницький, вул. Євгена Чикаленка, 1-А, оф. 103; код: 40628420) на користь публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код: 14360570) 2400,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/20924/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України

Повний текст постанови складено 19.09.2018 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Дідиченко