Постанова

від 18.09.2018 по справі 1570/103/2012

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 вересня 2018 року

справа №1570/103/2012

адміністративне провадження №К/9901/9503/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року у складі судді Левчук О.А. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 у складі суддів Домусчі С.Д., Кравця О.О., Шеметенко Л.П. у справі №1570/103/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ширяєвський хлібозавод до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій,

У С Т А Н О В И В :

10 січня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Ширяєвський хлібозавод (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі), з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, звернулося до суду з позовом до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу. Від 31 травня 2011 року № 0000181600/0 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 49 390 грн. та про застосування штрафних санкцій в розмірі 01 грн.

Від 04 липня 2011 року № 0000201600/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 84 341 грн. та про застосування штрафних санкцій в розмірі 01 грн.

Від 02 серпня 2011 року № 0000221600/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 35 201 грн. та про застосування штрафних санкцій в розмірі 01 грн.

Від 01 вересня 2011 року № 0000251600/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 81 221 грн. та про застосування штрафних санкцій в розмірі 01 грн.

Від 28 вересня 2011 року № 0000261600/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 61 700 грн. та про застосування штрафних санкцій в розмірі 01 грн.

Від 29 лютого 2011 року № 0000011600/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3 130 грн. та про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 565 грн.

Загальна сума збільшених податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань складає 317553 грн.

25 липня 2012 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, позов Товариства задоволений, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Ширяївського відділення Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області № 0000181600/0 від 31 травня 2011 року, № 0000201600/0 від 04 липня 2011 року, № 0000221600/0 від 02 серпня 2011 року, № 0000251600/0 від 01 вересня 2011 року, № 0000261600/0 від 28 вересня 2011 року, № 00000011600/0 від 29 лютого 2012 року, № 0000081600/0 від 29 березня 2012 року, з мотивів безпідставності їх прийняття.

20 липня 2015 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на не надання судами попередніх інстанцій належної правової оцінки обставинам справи у їх сукупності, винесенням рішень з порушенням чинних норм, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Доводить, що склад податкових правопорушень покладених ним в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень полягає у тому, що позивач згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних відносив суми податкового кредиту не у тому звітному періоді, у якому виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість у контрагентів - постачальників, а в інших та послідуючих податкових періодах, без надання відповідних скарг.

21 липня 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №1570/103/2012 з Одеського окружного адміністративного суду.

27 серпня 2015 року справа №1570/103/2012 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу не надавались, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

25 січня 2018 року справа №1570/103/2012 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/9503/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32993511, перебуває на податковому обліку податкового органу, є платником на додану вартість.

Керівником податкового згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції діючій на час перевірки та прийняття рішень) прийняті податкові повідомлення-рішення, які є предметом судових розглядів у цій справі на підставі актів камеральних перевірок від 19 травня 2011 року № 146/1600/32993511, від 20 червня 2011 року № 348/1600/32993511, від 20 липня 2011 року № 383/1600/32993511, від 19 серпня 2011 року № 440/1600/32993511, від 16 вересня 2011 року № 473/1600/32993511, від 17 лютого 2012 року № 38/1600/32993511, від 19 березня 2012 року № 29/1600/32993511, у кожному з яких міститься один і той же висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, яке полягає у тому, що позивач не включив до рядка 21.3 суму зменшення "-" 529814, 32 грн. відповідно до акту виїзної планової документальної перевірки Ширяївського відділення Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції від 08 квітня 2010 року № 104/23-104/32993511.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що акт планової виїзної перевірки від 08 квітня 2010 року № 104/23-104/32993511 складений за результатами проведеної податковим органом у березні - квітні 2010 року планової виїзної перевірки Товариства, зокрема з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, порушення, встановлені податковим органом в цьому акті перевірки стосуються неправомірного, на думку податкового органу, віднесення позивачем сплаченого у ціні товару податку на додану вартість, до сум податкового кредиту наступних податкових періодів, ніж у яких отримані податкові накладні та на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами більш ніж 365 календарних днів.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що ці правовідносини, які виникли між сторонами у 2009 році регулюються Законом України Про податок на додану вартість , з посиланням на положення якого, а саме приписи підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7, дійшли висновку про те, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит, яке платник податку може реалізувати в межах 1095 днів, відсутність податкової накладної виключає можливість використання позивачем такого права.

Доказів самостійної реалізації акту перевірки від 08 квітня 2010 року податковим органом впродовж усіх судових розглядів не надано.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року отримано податкові накладні, оформлені у відповідності до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , від постачальників, сформовано реєстр отриманих податкових накладних та відповідно подано декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року, січень 2012 року, лютий 2012 року згідно до вимог законодавства, з дотриманням 1095 календарних днів коригування звітності, з дня виписки податкової накладної.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дата отримання податкової накладної за придбані Товариством товари є датою виникнення права у позивача на податковий кредит, внаслідок чого у податкового органу відсутні підстави для не включення сум у податкових накладних, виписаних у минулих періодах, до податкового кредиту перевіряємого періоду.

Суд визнає, що матеріали камеральних перевірок у межах спірних правовідносин за своїм предметом дослідження (обсягом) не можуть доводити склад податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, зміст та висновки цих актів не є даними перевірок результатів діяльності платника податків, які свідчать про заниження податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях в розумінні підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (на час прийняття спірних податкових повідомлень - рішень).

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, внаслідок чого касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення позивачем коригувань податкової звітності, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає, що відсутність складу податкових правопорушень покладених податковим органом в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень доводить протиправність визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій з цього податку і як наслідок унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність прийняття ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі №1570/103/2012 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер