Постанова

від 12.09.2018 по справі 826/13951/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13951/17 Головуючий у 1 інстанції: Кармазін О.А..

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Беспалова О.О. Літвіної Н.М. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ МЕТАН ПЛЮС" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ МЕТАН ПЛЮС" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.10.2017 року №00007411402, відповідно до якого товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на 431 529 грн. за основним зобов'язанням та на 107 882 грн. за штрафними санкціями; №00007421402, відповідно до якого товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 199 305 грн. за основним зобов'язанням та 49 826 грн. за штрафними санкціями.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00007411402 від 17.10.2017 р., прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві в частині визначення основного зобов'язання у розмірі 349 109,28 грн. та в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 87 277,32 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у місті Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частиніта прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що у позивача кредиторська заборгованість перед постачальником ТОВ "СІС 2007", якого ліквідовано, виникла 21.03.2006 року.

08 серпня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ МЕТАН ПЛЮС" надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні, суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "МЕТАН ПЛЮС" (код 33636574) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р. , валютного - за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за той же період.

За результатами перевірки складено акт від 26.09.2017 № 391/26-15-14-02-05/33636574 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п.п. 14.1.11., 14.1.13. п. 14.1. ст. 14, пп. 135.5.4. п. 135.4. ст. 135, п.п. 14.1.27., 14.1.36. п. 14.1. ст. 14, п. 138.2., пп. 138.10.4. п. 138.10. ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 431529,00 грн. податку на прибуток за 2014 рік, п. 198.5. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження на 199305,00 грн. податку на додану вартість, у тому числі на 1839,00 грн. за вересень 2014 року, на 2007,00 грн. за жовтень 2014 року, на 1798,00 грн. за листопад 2014 року, на 1962,00 грн. за грудень 2014 року, на 7697,00 грн. за січень 2015 року, на 7905,00 грн. за лютий 2015 року, на 13283,00 грн. за березень 2015 року, на 8781,00 грн. за квітень 2015 року, на 8250,00 грн. за травень 2015 року, на 7979,00 грн. за червень 2015 року, на 8092,00 грн. за липень 2015 року, на 3724,00 грн. за серпень 2015 року, на 10327,00 грн. за вересень 2015 року, на 10072,00 грн. за жовтень 2015 року, на 7264,00 грн. за листопад 2015 року, на 7829,00 грн. за грудень 2015 року, на 5079,00 грн. за січень 2016 року, на 6308,00 грн. за лютий 2016 року, на 6043,00 грн. за березень 2016 року, на 10448,00 грн. за квітень 2016 року, на 7385,00 грн. за травень 2016 року, на 6364,00 грн. за червень 2016 року, на 6467,00 грн. за липень 2016 року, на 7668,00 грн. за серпень 2016 року, на 9598,00 грн. за вересень 2016 року, на 8012,00 грн. за жовтень 2016 року, на 7448,00 грн. за листопад 2016 року, на 9676,00 грн. за грудень 2016 року.

Так, згідно акту перевірки, за результатами аналізу термінів виникнення та стану розрахунків за кредиторською заборгованістю встановлено наявність непогашених зобов'язань по бухгалтерському рахунку 621 "Короткострокові векселя, видані в національній валюті" перед постачальником, що визнаний банкрутом - ТОВ "СІС" (код 33506658, м. Одеса, вул. Головківська, 50/1) у сумі 1 939 496 грн. До перевірки надано договір від 19.12.2005 № 121901, укладений між ТОВ "СІС 2007" (продавець) та ТОВ "ТД "МЕТАН ПЛЮС" (покупець). З акту перевірки та зазначеного договору вбачається, що його предметом є постачання та монтаж обладнання, пуско-налагоджувальні роботи. Поставка здійснюється у строк до 01.04.2006 р. Вартість договору 1 997 500 грн., у тому числі ПДВ 332 916 грн. Передбачена попередня оплата 275 000 грн. з ПДВ. Предметом поставки є колонки заправочні. Форма оплати - безготівкова. Допускаються інші форми оплати за узгодженням сторін. Додатковою угодою від 21.03.2006 р. передбачена можливість розрахунку векселями. Розрахунок проводиться не пізніше наступного робочого дня з дня поставки продукції. Рахунок сформований 20.12.2005 р. на суму 1 997 500 грн. з ПДВ. 20.12.2005 р. здійснена попередня оплата на 275 000 грн. з ПДВ. Видаткова накладна оформлена 20.03.2006 р. на суму 1 997 500 грн. з ПДВ. Податкова накладна виписана 20.03.2006 р. за № 032004 на загальну суму 1 997 500 грн., у т.ч. ПДВ - 332 916 грн. До перевірки надано акт приймання-перевірки веселів від 21.03.2006 р. р., в якому зазначено, що покупець передає в рахунок заборгованості за договором № 121901 від 19.12.2005 р., а ТОВ "СІС 2007" приймає в рахунок заборгованості прості векселі, векселедавцем яких є ТОВ "ТД "МЕТАН ПЛЮС". З Акту перевірки вбачається та позивачем не заперечується, що загальна номінальна вартість векселів, які емітовані 21.03.2006 р., складає 1 722 500 грн. З матеріалів справи вбачається, що термін погашення векселів - "за пред'явленням".

Також, в Акті перевірки перевіряючими зроблено висновок, що кредиторська заборгованість перед постачальником - ТОВ "СІС 2007" (код 33506658) у сумі 1 939 496 грн. виникла 21.03.2006 р. Зазначено, що згідно інформації з ЄДРСР встановлено, що 17.10.2006 р. по справі № 7/261-06-8358 постановлено ухвалу Господарського суду Одеської області про ліквідацію банкрута - ТОВ "СІС 2007". У звіті ліквідатора зазначено, що документація, печатки і штампи відсутнім боржником ліквідатору не передавались, в ході ліквідаційної процедури ні самого боржника, ні його документації не знайдено.

Надалі, з посиланням на положення п/п. 14.1.11 ПК України (щодо визначення терміну "безнадійна заборгованість"), п/п. 14.1.13 ПК України (щодо визначення "безоплатно надані товари, роботи, послуги"), а також на положення ПК України: п. 44.1., 44.2., п. 135.1., пункти 5 та 6 П(С)БО 11 "Зобов'язання" відповідач зазначає, що поточні зобов'язання включають поточну кредиторську заборгованість, зокрема, короткострокові векселі видані.

Тобто, на думку відповідача, списання з балансу кредиторської заборгованості відбувається одночасно з визнанням цього зобов'язання іншим операційним доходом того періоду, в якому зобов'язання визнано таким, що не підлягає погашенню, з відображенням у рядку 2120 Звіту про фінансові результати (Форма № 2).

Таким чином, на думку відповідача, в порушення п/п. 14.1.11, п/п. 14.1.13, п/п. 135.5.4. ПК України, п. 5 П(С)БО 11 "Зобов'язання", позивачем занижено доходи на загальну суму 1 939 496 грн.

Позивачем подано Заперечення на Акт, за результатами розгляду яких Листом Відповідача "Про надання відповіді на заперечення" від 11 жовтня 2017 року №32154/10/26-15-14-02-05 висновки Акта залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 17 жовтня 2017 року №№00007421402, 00007411402, якими Позивачу збільшено на 249131,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі на 199305,00 грн. за податковими зобов'язаннями та на 49826,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); збільшено на 539411,00 грн. суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у тому числі на 431529,00 грн. за податковими зобов'язаннями та на 107882,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України ( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "СІС 2007" укладено договір від 19.12.2005 № 121901 на постачання обладнання та його монтаж. Позивачем здійснена часткова попередня оплата. В рахунок оплати за іншу частину вартості продукції 21.03.2006 р. позивачем видано прості векселі на суму 1 939 496 грн. з оплатою "за пред'явленням". Відповідно до відомостей з ЄДР вказане підприємство припинено 18.10.2006 р.

Згідно положень ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" (в редакції на час емісії позивачем), видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, з передачею позивачем емітованих ним векселів були припинені зобов'язання за договором щодо оплати продукції/обладнання та виникли зобов'язання щодо платежу за векселем.

Під час розгляду справи не встановлено обставин щодо внесення змін до тексту векселя, зокрема, щодо строку платежу або видачі на заміну виданих векселів інших векселів.

Відповідно до Глави ІІ Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Конвенція), та з урахуванням ст. 77 Конвенції будь-який вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

За загальним правилом кількість індосаментів та, відповідно, власників, по суті не обмежена та встановити останнього векселедержателя можливо лише із пред'явленням векселя до платежу. Не є обов'язком емітента відстежувати всіх векселедержателів, його обов'язком є безумовне зобов'язання за векселем та платіж на користь того, хто пред'явив вексель до платежу.

За змістом Глави V Конвенції та ст. 77, вексель може бути виданий із строком платежу "за пред'явленням".

В силу ст. 34 та ст. 77 Конвенції, вексель строком " за пред'явленням" підлягає оплаті при його пред'явленні.

Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Як вбачається з матеріалів справи, прості векселі видані/емітовані 21.03.2006 р., а отже повинні були бути пред'явлені для платежу протягом року, незалежно від того, хто є їх власником/держателем векселя.

Згідно наданих позивачем відомостей, векселі не були пред'явлені для платежу протягом року з 21.03.2006 р. будь-якою особою та платіж за векселями позивачем не проводився.

В силу ст. 70 та ст. 78 Конвенції, позовні вимоги погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

У даному випадку не встановлено обставин переривання строку давності.

Отже, строк давності щодо оплати заборгованості за вказаними векселями, сплив у березні 2009 року, що зумовлювало виникнення пов'язаних з цим наслідків, у тому числі податкових.

Так, відповідно до п/п. 102.1. ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено перевірку позивача та нараховано податкові зобов'язання, поза межами строку давності, визначеного п. 102.1. ПК України, а отже, протиправно.

Відповідачем не доведено обставин, визначених п. 102.2. ПК України, за яких податкове зобов'язання нараховується без застосування строків давності. В матеріалах справи наявні подані до фіскального органу декларації з податку на прибуток починаючи з 2006 року, тобто відсутні випадки неподання декларації, що могло б зумовлювати інше застосування строків давності нарахування податкових зобов'язань.

Крім цього, апелянтом під час розгляду справи не спростовано доводів позивача щодо припинення зобовязання за спірним договором у 2006 році. Так, позивач зазначає, що на підставі наданих до перевірки контролюючому органу документів кредиторська заборгованість перед постачальником - TOB "СІС 2007" (код 33506658) у сумі 1939496 грн. виникла 21.03.2006 року. "

Так, 21.03.2006 року зобов'язання позивача (кредиторська заборгованість) в сумі 1722500, перед ТОВ СІС 2007 було припинено належним виконанням (передані векселі), на підставі статті 599 ЦК України : " Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. " Докази належного виконання зобовязання перед ТОВ "СІС 2007" підтвердив сам відповідач, зазначивши операцію з передачі в рахунок наявної заборгованості векселів на загальну суму 1722500 грн. Отже, з 21.03.2006 року позивач не має кредиторської заборгованості перед ТОВ "СІС 2007".

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем протиправно нараховано податкові зобов'язання та винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 00007411402 від 17.10.2017 р. в частині визначення податкових зобов'язань на суму 349 109,28 грн. за основним зобов'язанням та, відповідно, за штрафними санкціями (25% від донарахованої суми), що дорівнює 87277,32 грн.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ МЕТАН ПЛЮС" та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Беспалов О.О. Літвіна Н.М. Повний текст постанови виготовлено 17.09.2018 року

,