Постанова

від 19.09.2018 по справі 6-22/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 року

м. Рівне

Справа № 6-22/10

Провадження № 22-ц/787/1552/2018

Головуючий в суді ! інстанції ОСОБА_1

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Боймиструк С.В.,судді: Хилевич С.В., Шимків С.С.,

секретар судового засідання Брикса Ю.Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 лютого 2010 року у справі за поданням заступника начальника відділу ДВС Дубенського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2010 року заступник начальника Дубенського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_3 звернувся до суду із поданням, в якому просить винести ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_2, 20.07.1964р.н., жителя ІНФОРМАЦІЯ_1. 2/101, Рівненської області, до виконання ним своїх зобов'язань.

В обґрунтування подання покликається на те, що на виконанні у відділі ДВС Дубенського міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавчий лист №2-877/09, виданий 09.10.2009 Дубенським міськрайонним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 5002,30 грн. та виконавчий лист №2-877/09 від 09.10.2009, виданий Дубенським міськрайонним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 301 грн.

Зазначає про те, що 27.01.2010 по вказаному виконавчому документу державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копія якої направлена сторонам. Станом на 15.02.2010 виконавчі документи залишаються невиконаними.

В зв'язку з наявною заборгованістю просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 до виконання ним своїх зобов'язань.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 лютого 2010 року тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає про те, що її прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що будь-яких доказів, які б вказували на його ухилення від виконання зобов'язань держвиконавцем до матеріалів справи не надано.

Стверджує, що як до видачі виконавчого листа так і після направлення до виконання, вчиняв всі дії для погашення заборгованості. В подальшому в 2011 році він повністю погасив заборгованість по кредиту і виконавче провадження було закінчено 03 березня 2011 року, що підтверджується роздруківкою з ДВС від 01.08.2018, яку долучає до апеляційної скарги.

Вказує, що державним виконавцем не зазначено в чому полягає навмисне чи інше свідоме невиконання ОСОБА_2, як боржником, зазначених обов'язків, не зазначено та не долучено жодних доказів, які б свідчили, що боржник навмисно, свідомо ухиляється від виконання зобов'язання, покладеного на нього відповідним рішенням при цьому маючи змогу виконати таке зобов'язання, але не робить цього з неповажних причин.

З цих підстав просив скасувати ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22.02.2010 та у задоволенні подання Дубенського міськрайонного управління юстиції відділу Державної виконавчої служби про тимчасове обмеження у праві за межі України громадянина України ОСОБА_2 відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений для його подання строк не надходив.

ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відділу ДВС Дубенського міськрайонного управління юстиції подав клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 лютого 2010 року тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.

Задовольняючи подання ДВС, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявність в особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням є підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4 до виконання ним своїх зобов'язань.

Таки висновки не відповідають матеріалам справи та вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України від 21 січня 1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Пунктом 5 ч.1 ст.6 вказаного Закону передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон - ухилення громадянина України від виконання ним зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Під поняттям "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

В силу ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за межі України можливе лише за умов ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього за рішенням суду або Законом України Про виконавче провадження.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі ДВС Дубенського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-877/09, виданого 09.10.2009 Дубенським міськрайонним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 5002,30 грн. та виконавчого листа №2-877/09 від 09.10.2009, виданого Дубенським міськрайонним судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 301 грн.

Із подання державного виконавця слідує, що 27.01.2010 по вказаному виконавчому документу державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, станом на 15.02.2010 виконавчі документи залишаються невиконаними, однак постанова в матеріалах справи відсутня. Крім того, відсутні будь-які докази здійснення виконавчих дій по вказаному виконавчому провадженні.

Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України наявність умислу та обставин, які є предметом посилання державного виконавця у поданні про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Обов'язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов'язань, відповідно до вимог ст.81 ЦПК України, покладається в даному випаду на орган державної виконавчої служби, який звертається до суду із відповідним поданням.

Оскільки, відповідно до ч.4 ст.441 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Отже, в контексті вищезазначених норм права, державний виконавець повинен був довести факт свідомого ухилення ОСОБА_2. від виконання судового рішення.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Саме самостійне невиконання боржником зобов'язань протягом строку, вказаного державним виконавцем в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

З представлених суду документів не вбачається, що з моменту відкриття виконавчого провадження державним виконавцем вчинялися будь-які виконавчі дії, спрямовані на виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише при наявності достатніх на це підстав.

Доказів того, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання судового рішення державним виконавцем не наведено і в судовому засіданні не було здобуто.

Таким чином, при постановлені ухвали, судом першої інстанції не було з'ясовано всі обставини справи та не враховано положення Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України, а саме не перевірено факт ухилення боржника від виконання зобов'язання, покладеного на нього судовим рішенням та, чи були вжиті державним виконавцем всі заходи для забезпечення виконання судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню і ухваленню нового рішення - про відмову в задоволенні подання заступника начальника Дубенського міськрайонного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 лютого 2010 року скасувати.

В задоволенні подання заступника начальника Дубенського міськрайонного управління юстиції начальника відділу Державної виконавчої служби про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_2 ( код НОМЕР_1) до виконання ним своїх зобов'язань - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2018 року.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.В. Хилевич

ОСОБА_5