Рішення

від 11.09.2018 по справі 196/1039/18

ЦАРИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Справа № 196/1039/18

№ провадження 2/196/413/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року смт.Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

за участю секретаря - Шевченко Т.І.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування рішення СФГ "Степовик" та поновлення дії Статуту від 22.10.1998 року №1910,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування рішення СФГ "Степовик" та поновлення дії Статуту від 22.10.1998 року №1910.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 05 травня 2015 року помер її чоловік ОСОБА_5, який був членом, створеного в 1993 році фермерського господарства "Степовик" (код 21900601) разом зі своєю матір'ю ОСОБА_6 та рідним братом ОСОБА_2

ОСОБА_2 був обраний головою фермерського господарства, що підтверджується Статутом фермерського господарства "Степовик", зареєстрованим рішенням голови райдержадміністрації Царичанського району №1910 від 22 жовтня 1998 року.

Відповідно до п.6.2 цього Статуту членами фермерського господарства на момент реєстрації були: ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а згідно п.1.1 саме фермерське господарство "Степовик" діяло відповідно до Законів України "Про селянське (фермерське) господарство", " Про власність" та "Про підприємництво".

Через шість місяців після відкриття спадщини у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_5 (у листопаді 2015 року), коли прийнявши спадщину, вона та її дві дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розпочали оформлення спадкових прав, дізналися, що ОСОБА_2, не попередивши про те інших членів фермерського господарства "Степовик", не вирішивши питання про долю об'єктів майна, що є їх спільною сумісною власністю, затвердив нову редакцію статуту фермерського господарства, посвідчивши своє рішення нотаріально 14 жовтня 2008 року.

Таким чином, своїм незаконним рішенням ОСОБА_2 фактично вивів зі складу фермерського господарства свого рідного брата та матір і всупереч чинному на той час законодавству ввів до його складу чужих людей, які не були на той час ні його подружжям, ні іншими членами сім'ї, ні родичами, як того вимагає Закон, крім його дочок: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які жодного стосунку до діяльності і ведення фермерського господарства не мали.

Вважає, що прийняття головою фермерського господарства 14 жовтня 2008 року без участі його рідного брата і матері, які були членами цього фермерського господарства, відповідного рішення про зміну складу членів фермерського господраства і затвердження нової редакції статуту фермерського господарства, потягло за собою припинення дії Статуту фермерського господарства "Степовик", зареєстрованого рішенням голови Царичанської райдержадміністрації №1910 від 22.10.1998 року, що є проявом порушення публічного порядку у питанні діяльності фермерського господарства у вирішенні питань членства в господарстві, а також у питанні реалізації права спільної сумісної власності членів фермерського господарства та спадкування таких прав їх спадкоємцями.

Оскільки позасудовим шляхом вирішити даний спір не виявилося можливим, а тому була вимушена звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на норми ст.ст.3, 5, 15, 16, 19, 215, 216, 228 ЦК України, прохає суд скасувати рішення голови фермерського господарства "Степовик" ОСОБА_2 у формі нотаріально посвідченго затвердження 14 жовтня 2008 року нової редакції Статуту фермерського господарства "Степовик" (код 21900601) №1, та поновити дію Статуту фермерського господарства "Степовик", зареєстрованого рішенням голови Царичанської райдержадміністрації №1910 від 22 жовтня 1998 року. Судові витртаи покласти на відповідача.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'вилася, надіславши до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує повністю та прохає їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує проти їх задоволення.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в підготовче засідання не з'явилися, надіславши до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, не заперечують проти задоволення позовних вимог.

Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, вважає, що позов підлягає задоволенню за слідуючих підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

За правилами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Нормами ч.4 ст.206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку у відкритому судовому засіданні відповідно до норм ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено наступне.

05 травня 2015 року помер чоловік позивача - ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть серії І-КИ №631929, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Царичанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 05.05.2015 року), який відповідно до Статуту ФГ "Степовик" від 22 жовтня 1998 року №1910 був членом, створеного в 1993 році фермерського господарства "Степовик" (код 21900601). Також, членами фермерського господарства були ОСОБА_2, брат чоловіка позивача та відповідач в даній справі, і ОСОБА_6, мати чоловіка позивача (а.с.20-25).

Відповідно до Статуту №1910 від 22.10.1998 року ОСОБА_2 був обраний головою фермерського господарства.

Прийнявши спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_5, позивачу ОСОБА_1 та її дочкам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третім особам в даній справі, стало відомо, що ОСОБА_2, не попередивши про те інших членів фермерського господарства "Степовик", не вирішивши питання про долю об'єктів майна, що є спільною сумісною власністю, затвердив нову редакцію статуту фермерського господарства, посвідчивши своє рішення нотаріально 14 жовтня 2008 року.

Таким чином, своїм незаконним рішенням ОСОБА_2 фактично вивів зі складу фермерського господарства свого рідного брата та матір і всупереч чинному на той час законодавству ввів до його складу чужих людей, які не були на той час ні його подружжям, ні іншими членами сім'ї, ні родичами (а.с.26-38).

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі ОСОБА_9 Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі ОСОБА_8 проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та визнання позовних вимог відповідачем, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Таким чином, слід стягнути з відповідача на користь позивача, сплачений нею судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування рішення СФГ "Степовик" та поновлення дії Статуту від 22.10.1998 року №1910, задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення голови фермерського господарства "Степовик ОСОБА_2 про внесення змін до Статуту Фермерського господарства "Степовик" код за ЄДРПОУ 21900601, зареєстрований в Царичанській райдержадміністрації 22 жовтня 1998 року за №1910.

Поновити дію Статуту Фермерського господарства "Степовик" код за ЄДРПОУ 21900601, зареєстрований в Царичанській райдержадміністрації 22 жовтня 1998 року за №1910.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, сплачений нею судовий збір за подання позовної заяви в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його складення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Головуюча: О.М.ГУДИМ