Рішення

від 21.08.2018 по справі 679/370/17

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-а/679/14/2018

Справа № 679/370/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Базарника Б.І.,

при секретарі Ясенчук С.Ю.,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Нетішин справу №679/370/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1) до комунального підприємства Нетішинської міської ради Бюро технічної інвентаризації (адреса місцезнаходження: 30100, Хмельницька обл., м.Нетішин, пр-т.Незалежності, 12, код ЄДРПОУ 23833205), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_2), про скасування запису про державну реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Нетішинського міського суду з позовом до комунального підприємства Нетішинської міської ради Бюро технічної інвентаризації (далі за текстом - КП НМР БТІ ), про скасування запису про державну реєстрацію права власності.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_2 посилається на те, що 16 листопада 2016 року вона та її покійний чоловік уклали договір дарування квартири, в якому як обдарована сторона була вказана ОСОБА_2 , незважаючи на те, що такої особи взагалі не існує, так як правильне прізвище їїї доньки ОСОБА_2 .

Позивачка вказує, що підписуючи вказаний договір вона усвідомлювала той факт, що він по своїй суті не може мати юридичних наслідків оскільки державну реєстрацію права власності за ним на законних підставах здійснити не можливо. Проте, нещодавно їй стало відомо, що відповідач 20.11.2006 року провів реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, запис №716/36 в книзі №1, за неіснуючою особою - ОСОБА_3, незважаючи на те, що відповідно до п.1 ч.2 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень мав відмовити в державній реєстрації з підстав подання заяви на реєстрацію неналежною особою.

06 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до начальника КП НМР БТІ з заявою в якій просила повідомити з яких підстав було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за неіснуючою особою, на яку 15 березня 2017 року отримала відповідь про те, що КП НМР БТІ з 01.01.2013 року не здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а працівники які здійснювали реєстрацію вже не працюють в даній установі, тому відповідачу не відомо ким і які документи надавались для проведення державної реєстрації вищевказаної квартири та з яких причин реєстрація була проведена всупереч законодавству.

На підставі наведеного, позивачка просить суд визнати протиправним та скасувати запис №716/36 в книзі №1 від 20.11.2006 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, судові витрати залишити за нею.

Відповідно до письмових пояснень відповідача, які надійшли до суду 12.06.2017 року, останній вказує на те, що згідно інвентарної справи по квартирі АДРЕСА_1, в ній містяться наступні документи:

- технічний паспорт на квартиру;

- свідоцтво про право власності на житло від 20.01.1998 року на ОСОБА_4 та ОСОБА_5;

- договір дарування квартири від 16.11.2006 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3;

- витяг про реєстрацією права власності на нерухоме майно від 20.11.2006 року за ОСОБА_3.

Будь-які інші документи в інвентарній справі відсутні, в тому числі відсутня заява про реєстрацію договору та копія паспорта заявника реєстрації. КП НМР БТІ з 01 січня 2013 року не здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а працівники, які здійснювали реєстрацію вже не працюють в даній установі, тому відповідачу не відомо ким і які документи надавались для проведення державної реєстрації квартири АДРЕСА_1 та з яких причин реєстрація була проведена всупереч п.1 ч.2 ст.24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . На підставі викладеного, КП НМР БТІ не заперечує проти задоволення позову.

Позивачка та її представник будучи належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, проте представником було подано до суду заяву про розгляд справи за його та позивачки відсутності, в якій також зазначено, що позовні вимоги підтримуються у повному обсязі.

Відповідач - КП НМР БТІ , будучи належним чином повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, явки свого представника у судове засідання не забезпечив, проте представником було подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також зазначено, що відповідач підтримує пояснення, які були надані раніше по справі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову ОСОБА_2 заперечувала та надала пояснення по суті, аналогічні змісту її письмових заперечень, що надійшли до суду 16.08.2018 року.

Так, відповідно до письмових заперечень ОСОБА_1 23 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ розглянула у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до неї - ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_7, який не заявляв самостійних вимог, про визнання недійсним договору дарування квартири від 16 листопада 2006 року за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 29 вересня 2016 року, та ухвалила касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 29 вересня 2016 року залишити без змін. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суди, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли до висновку про те, що ОСОБА_2 своїх вимог про недійсність договору дарування з підстав, передбачених ст.234 ЦК України, не довела. При цьому, ОСОБА_1 вказує на те, що нею як відповідачем у даній справі вчинені всі необхідні дії для виконання договору дарування, а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що сторони не мали наміру на реальне настання правових наслідків укладеного правочину.

Третя особа зазначає, що таким чином, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, яка оскарженню не підлягає, тому договір дарування квартири від 16.11.2006 року є законним і не може в подальшому оскаржуватися за відсутністю підстав, передбачених ст.203 ЦК України з формальних міркувань. Окрім того, у провадженні Нетішинського міського суду перебувала цивільна справа за її заявою від 21.11.2016 року до заінтересованих осіб: виконавчого комітету Нетішинської міської ради, приватного нотаріуса Нетішинського міського нотаріального округу Івтушка В.М. та ОСОБА_2 про встановлення факту належності їй - ОСОБА_1, правовстановлюючих документів, а саме: договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 16.11.2006 року на ім'я ОСОБА_2 , серії НОМЕР_3, посвідченого приватним нотаріусом Нетішинського міського нотаріального округу Івтушком В.М. і зареєстрованого в реєстрі за №4214, а також виданої 13.10.2016 року інформаційної довідки виконавчого комітету Нетішинської міської ради, сформованої ОСОБА_9, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності на нерухоме майно, в якій у розділі відомості про права власності відповідно договору дарування квартири від 16.11.2006 року допущена технічна помилка, замість її прізвища за паспортом ОСОБА_2 у договорі дарування квартири зазначено ОСОБА_2 .

Крім того, третя особа ОСОБА_1 у своїх запереченнях вказує на те, що 21 червня 2017 року Нетішинським міським судом ухвалено рішення про встановлення факту належності їй - ОСОБА_1 спірного правовстановлюючого документу (договору дарування квартири від 16 листопада 2006 року), однак ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 15 серпня 2017 року вказане рішення скасоване, а її заяву про встановлення факту належності правовстановлюючих документів залишено без розгляду. 20.09.2017 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 відкрито касаційне провадження, рішення на даний час по даній справі не прийнято.

На думку третьої особи, позивачка звернулася до адміністративного суду з безпідставним позовом без мети її досягнення, оскільки відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй нерухомим майном на праві власності, а тому відсутність реєстрації рішення суду як правовстановлюючого документа у відповідному державному реєстрі, як і скасування такої реєстрації, що була здійснена, за умов чинності судового рішення, не впливає на правовий статус відповідного майна, не позбавляє фактичного власника права володіння, користування чи розпорядження ним та законних інтересів стосовно такого майна.

Окрім того, третя особа посилаючись на вимоги ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що позивачкою пропущено строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, оскільки ОСОБА_2 понад 10 років знала про державну реєстрацію права власності спірної квартири і без будь-яких поважних причин пропустила шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з вказаним позовом. У зв'язку із вказаним, ОСОБА_1 просить суд врахувати положення ч.2 ст.99 КАС України щодо строку звернення ОСОБА_2 із вказаним позовом до КП НМР БТІ та посилаючись на п.п.1, 4, ч.1 ст.157 КАС України закрити провадження у даній справі.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін відповідно до ч.1 ст.205 КАС України.

Ухвалою Нетішинського міського суду від 05.04.2017 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою Нетішинського міського суду від 10.05.2017 року до участі у справі залучено ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до ухвали Нетішинського міського суду від 05.03.2018 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду від 21.06.2017 року, ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15.08.2017 року у справі №679/1689/16-ц за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи - виконавчий комітет Нетішинської міської ради, приватний нотаріус Нетішинського міського нотаріального округу Хмельницької області Івтушок В.М., ОСОБА_2, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.

Відповідно до постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10.05.2018 року вищевказану ухвалу Нетішинського міського суду від 05.03.2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Нетішинського міського суду від 21.06.2018 року відновлено провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши докази, які надані сторонами та наявні у матеріалах справи, а також зміст заперечень, що надані третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, суд встановив наступні обставини справи та дійшов висновку, що позов належить залишити без розгляду, зважаючи на таке.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , Європейська Конвенція Про захист прав людини і основоположних свобод (далі за текстом - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Плахтєєв та Плахтєєва проти України зазначено, що п.1 ст.6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено право на суд, одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак, це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності. Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (рішення ЄСПЛ у справах Стаббігс та ін. проти Великобританії від 22.10.1996 року, Девеер проти Бельгії від 27.02.1980 року).

Необхідно зазначити, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

При цьому, необхідно зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Як встановлено судом, позивачка ОСОБА_2 у своєму позові вказує, що їй стало відомо нещодавно, що відповідач 20.11.2006 року провів реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, запис №716/36 в книзі №1 за неіснуючою особою - ОСОБА_3.

Отже, предметом розгляду даної справи є правомірність чи неправомірність здійснення відповідачем реєстрації права власності на вищевказану квартиру, що мало місце 20.11.2006 року.

Водночас, позивачкою не вказано конкретну дату коли саме вона дізналася про порушення своїх прав відповідачем. Із звернення позивачки до відповідача від 06.03.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 просить повідомити КП НМР БТІ про підстави здійснення реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, за неіснуючою особою, при цьому також зазначає, що їй про даний факт також стало відомо нещодавно.

Суд зауважує, що до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення ОСОБА_2 не зверталась, доказів, які були б об'єктивно непереборними на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду не подавала.

Згідно з ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, суд приймає до уваги клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду з даним позовом та не вбачає поважних причин пропуску цього строку та відповідно підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених ч.ч.3, 4 ст.123 цього Кодексу.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_2 до КП НМР БТІ про скасування запису про державну реєстрацію права власностіслід залишити без розгляду.

Згідно із ч.4 ст.240 КАС України особа, позов якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Керуючись п.8 ч.1 ст.240, ст.ст.123, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1) до комунального підприємства Нетішинської міської ради Бюро технічної інвентаризації (адреса місцезнаходження: 30100, Хмельницька обл., м.Нетішин, пр-т.Незалежності, 12, код ЄДРПОУ 23833205), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2, паспорт серії НОМЕР_2), про скасування запису про державну реєстрацію права власності - залишити без розгляду.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу в строк та в порядку, що передбачені ст.ст.292-293, 295 КАС України.

Повний текст ухвали складено 23.08.2018.

Суддя Б.І. Базарник