Постанова

від 19.01.2010 по справі 3-13-10

ВЕСЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                                                Справа  № 3-13

                 2010 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

19.01.2010 р.                                                                                                                                               смт. Веселе

Суддя Веселівського районного  суду  Запорізької  області  Нагорний А.О., розглянувши  матеріали  адміністративної справи, яка надійшла з Територіальної державної  інспекції  праці у Запорізькій  області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1,   05.09.1958 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого директором КП „Омега”, протягом року адміністративному стягненню не піддавався, мешкає за адресою: вул. 40 років Перемоги, 26, с. Озерне, Веселівського району, Запорізької області, за ч. 1 ст. 41   Кодексу України про адміністративні  правопорушення,  

ВСТАНОВИВ:

До Веселівського районного суду  Запорізької  області  з  Територіальної державної  інспекції  праці у Запорізькій області надійшли  матеріали  адміністративної  справи  про  притягнення  до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КпАП  України.

У протоколі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КпАП України посадовими особами Територіальної державної  інспекції  праці у Запорізькій області зазначено, що під час перевірки КП „Омега”, код ЄДРПОУ 31585392, юридична адреса: вул. Котовського, 1, с. Білорецьке, Веселівський район, Запорізька область, було встановлено порушення, а саме: порушено ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України „Про оплату праці” – заробітну плату виплачував працівникові один раз на місяць тоді, як законодавством визначено, що заробітна плата виплачується працівникам  регулярно в робочі дні, але не менше двох разів на місяць, через проміжок часу, який не перевищує шістнадцяти календарних днів; порушено ст. 34 Закону України „Про оплату праці” – не нарахована компенсація за затримку виплати заробітної плати, про що  складено  акт  перевірки № 1269 від 12.11.2009 р.

Факт  скоєння  правопорушення підтверджується  протоколом  та  доданими  до  нього  доказами, і  тому суд приходить до висновку, що державним інспектором праці дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ч. 1 ст. 41 КпАП України – порушення  вимог законодавства про працю та про охорону праці.  

При  вирішенні   питання  про  застосування  положень  ст. 22  КпАП  України, суд  також  вирішує  з урахуванням Узагальнення практики Судової палати у  кримінальних  справах  Верховного  Суду України  та  Управління  узагальнення  судової  практики  Верховного Суду  України   щодо  розгляду  судами  справ  про адміністративні правопорушення, де зазначено, що визначення малозначного правопорушення  законодавчо  не  закріплено.

У кожному конкретному випадку судом має вирішуватися питання про визнання діяння малозначним, виходячи  з  того, що  його  наслідки  не  представляють  суспільної  шкідливості, не  завдали  або не  здатні  завдати  значної  шкоди  суспільним  або  державним  інтересам, правам  та  свободам  інших  осіб.

Встановлення зауваження, як заходу впливу, дає підстави говорити про невідворотність  реагування на кожне правопорушення, хоча це  не  є  заходом  державного  примусу  та  адміністративним  стягненням.

По суті правопорушник звільняється від правових наслідків свого  протиправного  діяння  виходячи  із  засад  гуманності, хоча  саме  по собі  це  діяння як  під  час  вчинення, так  і  під  час  звільнення  від  відповідальності, залишається  правопорушенням.

Висновки щодо малозначності діяння обгрунтовуються наявністю пом'якшуючих обставин, зокрема, щирим  каяттям  винного, вчинення адміністративного правопорушення уперше, а також відсутністю суспільної шкідливості вчиненого діяння правопорушника та наявністю доказів, що підтверджують  наведене.

У судовому засіданні з даних, які містяться у адміністративному матеріалі, встановлено, що ОСОБА_1 протягом року адміністративному стягненню не піддавався, суспільно  шкідливі  наслідки  вчиненого діяння відсутні, скоєння правопорушення допустив не навмисно, а через відсутність коштів.

Таким  чином, враховуючи  викладене  та  оцінюючи  докази,  суд  вважає  за  необхідне  за  скоєння   адміністративного  правопорушення, передбаченого  ч. 1 ст. 41 КпАП України, звільнити ОСОБА_1 від  адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю правопорушення, обмежившись усним  зауваженням, що, по  переконанню  суду, буде  сприяти  виправленню  та  попередженню  скоєння  ним  в  подальшому  нових  правопорушень.

Керуючись ст. ст. 221, 283-284, 287, п. 3  ч. 1 ст. 284 КпАП України, суддя  

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1   від адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КпАП України, звільнити у зв’язку із  малозначністю  правопорушення, обмежившись  усним  зауваженням.  

Копію постанови суду направити для відома державному інспектору праці ОСОБА_2   та ОСОБА_1

Скаргу на постанову по справі про адміністративне  правопорушення  може  бути  подано  протягом  десяти  днів  з  дня  винесення  постанови. В  разі  пропуску  зазначеного  строку  з  поважних  причин  цей  строк за заявою  особи, на  яку  винесено  постанову, може  бути  поновлено  органом (посадовою  особою)  правомочним  розглядати  скаргу.

Суддя                                                                                                       А.О. Нагорний