Рішення

від 19.09.2018 по справі 524/3786/18

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/3786/18

Провадження №2/524/1713/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:

головуючого - судді - Нестеренка С.Г., при секретарі - Бельченко Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради, Кременчуцької міської Ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 74 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради, Кременчуцької міської Ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 74 про визнання права власності на квартиру.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що у червні 1991 року їй на склад сім'ї був виданий ордер № 536 Виконавчим комітетом Кременчуцької міської Ради народних депутатів на право зайняття квартири АДРЕСА_1. Будинок, в якому знаходиться спірна квартира, було збудовано ЖБК 74/107, до якого позивач вступила у 1988 році, сплативши першочерговий внесок за квартиру у сумі 4032 рублі.

Повна вартість квартири складала 12007 рублів, яку позивач сплатила упродовж 1991 - 1993 років.

Вказувала, що з сім'єю почали проживати у спірній квартирі з часу її отримання.

З метою оформлення реєстрації права власності на квартиру звернулася до Реєстраційної служби Кременчуцької міської ради, де стало відомо що відсутній правовстановлюючий документ на квартиру, а саме свідоцтва про право власності, у зв'язку з чим рішенням реєстраційної служби їй було відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Вважаючи себе добросовісним володільцем квартири як члена ОСББ, просилавизнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 20 серпня 2018 року було залучено третьою особою без самостійних вимог - ОСОБА_2.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , представники відповідачів -виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради, Кременчуцької міської Ради, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 74 та третя особа ОСОБА_2 не прибули,позов підтримали, посилаючись на обставини і підстави, зазначені у позовній заяві, просили розглянути справу у їх відсутності, про що подали письмові заяви.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради народних депутатів від 03 червня 1991 року за № 383 на ім'я ОСОБА_1 на склад сім'ї було видано ордер № 536 на право зайняття трьокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Будинок, в якому знаходиться спірна квартира, було збудовано ЖБК 74/107, до якого позивач вступила у 1988 року, сплативши першочерговий внесок за квартиру у сумі 4032 карб. СРСР.

Повна вартість квартири складала 12007 крб. СРСР, яку позивач сплатила упродовж 1991 - 1993 років.

З 1991 року позивач з сім'єю постійно проживали та були зареєстровані у спірній квартирі.

Станом на день розгляду справи у спірній квартирі проживає та зареєстровані позивач - ОСОБА_1, чоловік позивача - ОСОБА_2 та син позивача - ОСОБА_3.

З дня створення ОСББ № 74, яке є правонаступником ЖБК 74/107, а саме 1997 року, по даний час позивач ОСОБА_1 є членом ОСББ № 74, що підтверджується довідкою виданою 14 травня 2018 року ОСББ № 97.'

Позивач з метою вирішення питання про оформлення реєстрації права власності на квартирузверталася до відповідача ОСББ № 74 та органів місцевого самоврядування у м. Кременчук із заявами про реєстрацію права власності.

14 травня 2018 року ОСББ № 74 видало ОСОБА_1 довідку № 97 про те що останній пайовий внесок за квартиру було сплачено у 1993 році.

Рішенням державного реєстратора речових прав на нерухоме майно виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради № 41448458 від 05 червня 2018 року позивачу було відмовлено у реєстрації права власності на спірну квартиру, у зв'язку з тим, що подані документи не відповідають вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових праві на нерухоме майно та їх обтяжень , а саме не була подана довідка кооперативу про членство позивача в кооперативі та сплату ним коштів за квартиру.

Суд враховує, що спірна квартира та будинок, в якому знаходиться спірна квартира, не перебувають у комунальній власності, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. ст. 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутись до суду за його захистом. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ст. 15 Закону України Про власність (в редакції станом на 1991 р.)член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Наймач жилого приміщення в будинку державного чи громадського житлового фонду та члени його сім'ї мають право придбати у власність відповідну квартиру або будинок шляхом їх викупу або на інших підставах, передбачених законодавством України.

Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.

З 1991 року і по даний час, тобто більше 10-ти років поспіль позивач добросовісно, вільно та відкрито, безперервно володіє спірною квартирою, що підтверджується довідками ОСББ № 74.

Оскільки, спірна квартира не належить до комунальної власності, перебування будинку в якому знаходиться спірна квартира на балансі ОСББ № 74, що було та є відомим як сторонам у справі, так і третім особам, то суд вважає вірним зазначення позивачем відповідачем ОСББ № 74.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини про міжнародно-правові механізми захисту права власності, до основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини 1948 р. та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод 1950р. (основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу), учасниками яких є, зокрема й Україна.

Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК України, ст. 3, 4 ЦПК України).

Розглядаючи питання щодо застосування до спірних правовідносин статті 1 Протоколу ( колишнього Першого ) до Конвенції та практики ЄСПЛ, що є джерелом права в Україні, суд виходить з наступного.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці ЄСПЛ, в тому числі у справах: Стретч проти Сполученого Королівства , Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Ґаші проти Хорватії від 13 грудня 2007 року, визначені критерії, які слід оцінювати про сумісність заходів втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого Протоколу, а саме: чи вважається втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи вважається такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним до визначених цілей.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності розглядається як порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Поняття справедливої рівноваги передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які при цьому використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому в питаннях оцінки пропорційності , як і в питаннях наявності суспільного , публічного інтересу, ЄСПЛ визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Протоколу до Конвенції, ЄСПЛ загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами, в яких особи позбавлені права власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або щодо якого припускається, що воно було придбане незаконно (рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 6 листопада 2008 року).

Отже, стаття 1 Протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність. В оцінці дотримання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Суд також враховує, що відповідачі та третя особа не надали суду жодних належних і допустимих доказів на підтвердження факту незаконного та недобросовісного володіння позивачем спірним майном, спростування позову та на підтвердження факту належності спірної квартири саме відповідачам, третій особі, у тому числі територіальній громаді. Натомість, як вказувалося раніше, позивач є добросовісним та законним володільцем квартири. До того ж, суд визначає, що у позивача у розумінні ст. 1 Протоколу, як у члена сім'ї, при отриманні квартири, так і при одноосібному володінні спірною квартирою, виникли реальні очікування і сподівання щодо належності спірної квартири. Отже, з огляду наведеного суд застосовує у даному спорі ст. 1 Протоколу до Конвенції з метою дотримання законних прав та інтересів позивача, які полягають у праві на мирне володіння спірним майном, наявності реального очікування та сподівання на законне володіння цим майном і його належності.

Крім того, суд враховує, що у ході розгляду справи не були надані будь-які належні і допустимі докази на підтвердження наявності підстав для відмови у задоволенні позову, а тому у супротивному випадку, тобто у разі відмови у задоволенні позову за наведених обставин і реальної відсутності підстав для такого, суд допустить порушення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та позивачем, пов'язаного з втручанням в законні права та інтереси позивача, який так чи інакше страждає від втручання, що полягає у відсутності чіткого визначеного механізму ( способу та порядку вирішення ) вирішення спірного питання.

Звідси, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд приймає до уваги, що позивач не ставила вимогу про стягнення із відповідачів коштів у повернення сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 344, 392 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 142, 258, 264, 265, 273, 281, 282, 283, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована та проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач - виконавчий комітет Кременчуцької міської Ради, код ЄДРПОУ 04057287, місце знаходження: Полтавська область, м. Кременчук, пл. Перемоги, 2.

Відповідач - Кременчуцька міська Рада, код ЄДРПОУ 24388300, місце знаходження: Полтавська область, м. Кременчук, пл. Перемоги, 2.

Відповідач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 74, код ЄДРПОУ 24833169, місце знаходження: вул. 1905 року, буд. 7.

Третя особа - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований та проживає: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенняможе бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: