Рішення

від 20.09.2018 по справі 908/1319/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/90/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2018 Справа № 908/1319/18

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжприлад” (69063, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 17)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про стягнення заборгованості у розмірі 11804, 83 грн. за договором про спільне використання технологічних електричних мереж №2-194 від 01.01.2013, 547, 02 грн. пені, 512, 21 грн. 3% річних та 2 152, 94 грн. інфляційних витрат

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.Є.

Без участі представників сторін

10.07.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжприлад”, м.Запоріжжя за вих.№09-81/31 від 05.07.2018 (вх. № 1420/08-07/18 від 10.07.2018) до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м.Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 12515,96 грн. за договором про спільне використання технологічних електричних мереж №2-194 від 01.01.2013, 524,86 грн. пені, 511, 65 грн. 3% річних та 2 173,17грн. інфляційних витрат.

10.07.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1319/18 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою суду від 16.07.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжприлад”, м.Запоріжжя за вих.№09-81/31 від 05.07.2018 (вх. № 1420/08-07/18 від 10.07.2018) до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м.Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 12515,96 грн. за договором про спільне використання технологічних електричних мереж №2-194 від 01.01.2013, 524,86 грн. пені, 511, 65 грн. 3% річних та 2 173,17грн. інфляційних витрат залишено без руху та надано Товариству з обмеженою відповідальністю “Запоріжприлад” строк для усунення недоліків в термін 10 днів з дня отримання вказаної ухвали, але не пізніше 30.07.2018 шляхом надання документів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

          27.07.2018 до суду від позивача надійшла заява за вх. №09-81/34 від 26.07.2018, до якої позивачем додані документи на виконання ухвали суду від 16.07.2018.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1319/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

30.08.2018 на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що до суми основного боргу помилково включена до стягнення сума в розмірі 711,13грн., у зв'язку з чим вважає за необхідне зменшити суму основної заборгованості позовних вимог на відповідну суму та стягнути з відповідача 11 804, 83 грн. основного боргу, за період з червня 2015 по березень 2018 включно. Позивачем уточнені також періоди нарахувань пені, 3% річних та інфляційних витрат відповідно до дати подачі позову та з урахуванням здійснених платежів відповідно до виписки від 23.03.2018р. Враховуючи викладене, позивач вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 11804, 83 грн. за договором про спільне використання технологічних електричних мереж №2-194 від 01.01.2013, 547, 02 грн. пені, 512, 21 грн. 3% річних та 2 152, 94 грн. інфляційних витрат.

Згідно ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій спливає 03.09.2018, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому заява про зменшення позовних вимог подана позивачем в установлений строк.

Розглянувши заяву про зменшення позовних вимог, ухвалу суду від 03.08.2018 про відкриття провадження справи №908/1319/18 та матеріали справи №908/1319/18, суд дійшов висновку, що заява подана позивачем у відповідності до приписів ст. 46 ГПК України не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, а тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, судом розглядаються вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” заборгованості у розмірі 11 804, 83 грн. за договором про спільне використання технологічних електричних мереж №2-194 від 01.01.2013, 547, 02 грн. пені, 512, 21 грн. 3% річних та 2 152, 94 грн. інфляційних витрат.

Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві, та ґрунтуються на ст. ст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та договорі про спільне використання технологічних електричних мереж №2-194 від 01.01.2013, на підставі яких позивач просить, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позов задовольнити та стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” заборгованості у розмірі 11 804, 83 грн. 547, 02 грн. пені, 512, 21 грн. 3% річних та 2 152, 94 грн. інфляційних витрат.

17.08.2018 на адресу суду від відповідача по справі надійшов відзив, в якому останній повідомив, що не згодний з сумою основної заборгованості, оскільки до суми основного боргу помилково включена до стягнення сума в розмірі 711,13грн. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 711, 13 грн. Крім того, відповідач у відзиві просив розстрочити виконання рішення суду по справі № 908/1319/18 на 12 календарних місяців, починаючи з жовтня 2018 р. зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

30.08.2018 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому ТОВ “Запоріжприлад” повідомило, що погоджується що до суми основного боргу помилково включена сума основного боргу в розмірі 711, 13 грн., та заперечив щодо надання розстрочки виконання судового рішення на 12 календарних місяців заперечив.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення –

20.09.2018.

Розглянувши матеріали справи, суд -

           ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Запоріжприлад” (власник мереж, позивач у справі) та ВАТ “Запоріжжяобленерго” (користувач, відповідач у справі) укладено договір №2-194 про спільне використання технологічних електричних мереж.

У зв'язку з перейменуванням ВАТ “Запоріжжяобленерго” на ПАТ “Запоріжжяобленерго” додатковою угодою №8 від 06.02.2017 змінено в преамбулі до договору найменування ВАТ “Запоріжжяобленерго” на ПАТ “Запоріжжяобленерго”.

Відповідно до п. 1.1 договору власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та/або інших суб'єктів господарювання (далі – субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж використання та інші послуги, відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору, передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка № 1 “Однолінійна схема”, наданого власником мереж, з обов'язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.

Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених “Актом розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”, яка наведена у додатку № 2 “Перелік точок приєднання електроустановок користувача та субспоживачів до технологічних електричних мереж власника мереж”.

Пунктом 11.5 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2013. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією з його сторін про відмову від нього або про його перегляд.

Доказів вчинення сторонами дій щодо припинення договору не надано, отже він є продовженим на кожен наступний рік, і діє на даний час.

До договору укладені додаткові угоди № 3 від 01.10.2013, № 4 від 01.05.2014, № 5 від 01.11.2014, № 6 від 25.11.2014, № 7 від 01.11.2016, № 8 від 06.02.2017, № 9 від 01.01.2018, якими, зокрема, внесено зміни щодо місцезнаходження, банківських реквізитів і найменування його сторін, а також викладені в новій редакції додат:, № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних мереж”,.

За умовами п. 7.3 договору в редакції додаткової угоди № 7 від 01.11.2016), за підсумками розрахункового періоду власник мереж: - у термін до п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу рахунок. Сума платежу визначається, виходячи з додатку № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”; - у терміни передбачені законодавством зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 7.4 договору, оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого “Акта прийому-здачі наданих послуг” у термін, що не перевищує 20 днів з дня отримання документів, зазначених у п. 7.3 Договору.

Матеріали справи свідчать, що сторонами за договором №2-194 від 01.01.2013 підписані та скріплені печатками акти прийому-здачі виконаних робіт за червень 2015 - грудень 2015; з січня 2017 - грудень 2017; січня 2018 - березень 2018р. на загальну суму 13 860, 67грн.

Акти підписані відповідачем без зауважень та претензій.

Позивач щомісячно виставляв відповідачу рахунки з зазначенням суми, належної до сплати у конкретному місяці.

Одним з обов'язків відповідача є обов'язок здійснювати оплату за використання електричних мереж за розрахунковий період, яким є період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Розрахунок плати за використання електричних мереж здійснюється згідно з “Порядком обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”, який викладений в додатку № 4 до договору (п. 7.1 та п. 4.1 договору).

Проте, свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за використання електричних мереж відповідач не виконав належним чином, в строк передбачений умовами договору, оплату за використання електричних мереж за Договором №2-194 від 01.01.2013, відповідач здійснив частково в сумі 2 055,84 грн., що підтверджується випискою банку, копія якої долучена до матеріалів справи. Решту суми боргу відповідач не сплатив.

Таким чином, станом на час вирішення справи в судовому засіданні за відповідачем рахується заборгованість сумі 11 804, 83 грн.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, договір є однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 11 804, 83 грн., доказів її погашення не надав, тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми 11 804, 83 грн. заборгованості за договором про спільне використання технологічних електричних мереж підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 5510570/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до умов п. 9.2.1. договору, за внесення платежів, передбачених п. 4.1 з порушенням терміну визначеного п. 7.4 договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,05 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більш подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені.

Загальна сума пені, що заявлена до стягнення становить 547, 02 грн. і нарахована за загальний період за зобов'язаннями за 2017 р. з 20.07.2017 по 10.07.2018, за зобов'язаннями за 2018 р. з 21.02.2018 по 10.07.2018 по кожному акту обмежуючись шестимісячним строком встановленим ст. 232 ГК України.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний вірно.

Таким чином, стягненню підлягає пеня в розмірі 547, 02 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд зазначає, що право вимоги про сплату 3% річних та втрат від інфляції є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивачем нарахована сума 3 % річних в розмірі 512, 21 грн. і нарахована за загальний період за зобов'язаннями за 2015 р. з 21.07.2015 по 10.07.2018, за зобов'язаннями за 2017 р. з 21.02.2017 по 10.07.2018, за зобов'язаннями за 2018 р. з 21.02.2018 по 10.07.2018 по кожному акту окремо.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що розрахунок 3 % річних позивачем виконаний вірно.

Таким чином, стягненню підлягають 3 % річних в розмірі 512, 21 грн.

Крім того, позивачем нарахована сума інфляційних витрат в розмірі 2 152, 94 грн. і нарахована за загальний період за зобов'язаннями за 2015 р. з червня 2015 по травень 2018, за зобов'язаннями за 2017 р. з січня 2017 по травень 2018, за зобов'язаннями за 2018 р. з січня 2018 по травень 2018 по кожному акту окремо.

Судом перевірено заявлений позивачем розмір інфляційних витрат та встановлено, що при розрахунок виконаний не вірно, з огляду на таке.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, за загальний період за зобов'язаннями за 2015 р. з серпня 2015 по травень 2018, за зобов'язаннями за 2017 р. з березня 2017 по травень 2018, за зобов'язаннями за 2018 р. з березня 2018 по травень 2018 по кожному акту окремо в сумі 1980, 82 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних витрат судом відмовляється в задоволенні позову.

Що стосується клопотання відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення на 12 календарних місяців, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підставою для відстрочки та розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, а до заяви повинні бути додані докази щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Відповідачем жодним чином не обґрунтовується довготривалий термін (12 місяців), на який слід розстрочити виконання рішення.

Тяжкий фінансовий стан та відсутність на поточних рахунках грошових коштів не є виключними підставами для надання розстрочки виконання рішення.

Що стосується висновку експерта № 282 від 17.05.2018 на який посилається відповідач в відзиві на позовну заяву, то суд не може прийняти його до уваги при наданні розстрочки виконання рішення суду у цій справі, оскільки об'єктом дослідження є фінансовий стан підприємства відповідача за 2015 - 2017 р. Разом з цим, відповідачем не надано будь-яких доказів, що у нього є можливість виконувати рішення суду згідно з розстроченим графіком. Крім того, суд враховує, що сума основної заборгованості за Договором не є надмірно великою, та заборгованість утворилася з червня 2015р.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем існування підстав для розстрочення виконання рішення.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач не довів обґрунтованості заявленого ним клопотання.

Таким чином, в цілому, позовні вимоги задовольняються частково, в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 11 804, 83 грн. 547, 02 грн. пені, 512, 21 грн. 3% річних та 1980, 82 грн. інфляційних витрат.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає за необхідне зазначити позивачу, що він має право звернутися до суду з клопотання про повернення сплаченої суми судового збору в розмірі 79, 40 грн. в порядку ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжприлад”, м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м.Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запоріжприлад” (69063, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 17, код ЄДРПОУ 05805398) 11 804 (одинадцять тисяч вісімсот чотири) грн. 83 коп. заборгованості, 547 (п'ятсот сорок сім) грн. 02 коп. пені, 512 (п'ятсот дванадцять) грн. 21 коп. 3% річних, 1980 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят) грн. 82 коп. інфляційних витрат та 1 663 (одну тисячу шістсот шістдесят три) грн. 31 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено “ 20” вересня 2018р.

          Суддя                               Н. Г. Зінченко

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.