Рішення

від 20.09.2018 по справі 908/1397/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/76/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2018 Справа № 908/1397/18

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсталь» (69005, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромальп» (69071, АДРЕСА_1)

про стягнення суми 33218,84 грн.

суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Петриченко А.С.

Без участі представників сторін

18.07.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсталь» , м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромальп» , м. Запоріжжя про стягнення 33 108, 07 грн. штрафу, 20,07 грн. інфляційних втрат, 90,70 грн. 30 % річних.

18.07.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/1397/18 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду від 23.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1397/18, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Заявлені позивачем вимоги, викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. ст. 252, 525, 526, 530, 611, 625, 629, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та договорі поставки № 2/3101 від 31.01.2018 , на підставі яких позивач просить позов задовольнити, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромальп» 33 108, 07 грн. штрафу, 20,07 грн. інфляційних втрат, 90,70 грн. 30 % річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 23.07.2018 у справі №908/1397/18 відповідачу запропоновано подати відзив у строк до 08.08.2018.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ОСОБА_1 (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромальп» (код ЄДРПОУ 35421257) є: 69071, АДРЕСА_1, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 23.07.2018 про відкриття провадження у справі № 908/1397/18, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, повернулася на адресу господарського суду Запорізької області з відміткою відділення поштового зв'язку: «Даної організації немає » .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2,3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 21.08.2018 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 20.09.2018.

Розглянувши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Югсталь» (Продавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпромальп» (Покупцем, відповідачем у справі) укладено Договір поставки № 2/3101 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначеному цим договором Товар (п. 1.1 Договору).

Згідно із п. 1.2 Договору Товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна, терміни поставки визначаються у видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Покупець сплачує вартість Товару на наступних умовах: передоплата 100% вартості товару визначеної в рахунку продавця, якщо інше не буде обумовлено у відповідних специфікаціях до цього договору.

Орієнтовна сума цього договору на момент його укладення становить 2000 000,00 грн., у тому числі ПДВ - 333333,33 грн. Остаточна вартість цього договору визначається як загальна вартість Товару, поставленого на підставі цього договору (п. 2.4 Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі порушення термінів оплати Товару більше, ніж на 5 днів, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 30% від вартості вчасно несплаченого товару за кожен день прострочення. Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, Покупець сплачує Продавцю 30% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 9.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2018 р., але в жодному разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У разі, якщо за 10 днів до дати закінчення терміну дії договору жодна із сторін не направила у письмовій формі повідомлення про розірвання договору, цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на умовах, які діяли станом на дату закінчення терміну дії договору.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, згідно видаткової накладної № РН-2802/6 від 28.02.2018 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 85 728,92 грн.

Зазначена накладна узгоджена між позивачем і відповідачем, має підписи уповноважених осіб сторін та скріплена печатками підприємств.

Товар отримано директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромальп» - ОСОБА_1.

На оплату поставлено Товару, позивачем відповідачу було виставлено Рахунок на оплату № 333 від 31.01.2018 на суму 85 728,92 грн.

Згідно умов договору поставки № 2/3101 від 31.01.2018, позивач перерахував 85 728,92 грн. вартості поставленого товару, що підтверджується платіжними дорученнями №61 від 31.01.2018 на суму 84 677,87 грн. та № 124 від 14.06.2018 на суму 1 051,05 грн.

Предметом спору є стягнення 33 108, 07 грн. штрафу, 20,07 грн. інфляційних втрат, 90,70 грн. 30 % річних з причини простроченням відповідачем строку оплати товару.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав товар по накладним, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов'язки: у позивача - право вимагати оплати затовар, а у відповідача - обов'язок сплатити вартість отриманого товару.

Судом встановлено, що із наданих відповідачем спірного Договору та Рахунку до нього, вбачається що сторонами строк оплати не встановлений.

Разом із тим, з метою забезпечення гарантованого ст. 16 ЦК України права на захист прав і охоронюваних законом інтересів позивача суд вважає за можливим до спірних правовідносин застосувати положення ст. 692 ЦК України.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару . Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відтак, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена негайно після такого прийняття.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 692 ЦК України, відповідач повинен був оплатити поставлений позивачем товар 28.02.2018 .

Судом встановлено, що відповідач, в порушення взятих на себе за договором зобов'язань, не здійснив своєчасну оплату за товар, а саме остаточно розрахувався за поставлений товар 14.06.2018, платіжним дорученням № 124 на суму 1 051,05 грн.

Отже, оплату у розмірі 1051,05 грн. відповідач здійснив з порушенням строків оплати, встановленого ст. 692 ЦК України.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений товар за Договором № 2/3101 від 31.01.2018 підтверджено матеріалами справи.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 33 108, 07 грн. штрафу за прострочення оплати товару.

Вимоги щодо стягнення штрафу позивач обґрунтовує пунктом п. 7.2. Договору, відповідно до якого сторони встановили, що у разі порушення термінів оплати Товару більше, ніж на 5 днів, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 30% від вартості вчасно несплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Кваліфікуючими ознаками штрафу є : можливість встановлення штрафу за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пеня характеризується такими ознаками: застосування виключно у грошових зобов'язаннях; можливість встановлення тільки за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; - триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 зі справи №910/29752/15 Господарського суду міста Києва.

З вищенаведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що передбачений сторонами у п.7.2. договору штраф за своєю правовою природою є пенею, виходячи з порушення за яке передбачена ця відповідальність та порядку нарахування.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обмежує розмір пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, що встановлюється договором, подвійною обліковою ставкою Національного банку України.

При цьому, суд також враховує, що сплата неустойки за невиконання грошового зобов'язання є мірою відповідальності боржника, яка повинна бути співрозмірною по відношенню до розміру та строку невиконаного зобов'язання.

На підставі викладеного, за невиконання грошових зобов'язання за Договором №2/3101 від 31.01.2018, враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, підлягає стягненню пеня в розмірі 102, 74грн., яка розрахована за період з 01.03.2018 по 13.06.2018.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума 30 % річних, згідно розрахунку позивача, становить 90,70 грн., яка розрахована за період з 01.03.2018 по 13.06.2018, сума інфляційних втрат - 20, 07 грн. за період з березня 2018 по травень 2018.

Відповідно до п. 7.2. Договору у разі порушення термінів оплати Товару більше, ніж на 5 днів, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 30% від вартості вчасно несплаченого товару за кожен день прострочення. Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, Покупець сплачує Продавцю 30% річних від простроченої суми .

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 30% річних заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 30 % річних та інфляційного нарахування, суд встановив, що розрахунки здійснені вірно. Отже позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 90,70 грн. - 30% річних та 20,07 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 102, 74 грн. пені, 20,07 грн. інфляційних втрат, 90,70 грн. 30 % річних. В задоволені решти позовних вимог судом в задоволені позову відмовляється.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсталь» , м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромальп» , м.Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпромальп» (69071, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35421257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Югсталь» (69005, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5, код ЄДРПОУ 37941143) 102 (сто дві) грн. 74 коп. пені , 20 (двадцять) грн. 07 коп. інфляційних втрат, 90 (дев'яносто) грн. 70 коп. 30 % річних та 11 (одинадцять) грн. 32 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 20» вересня 2018р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.