Рішення

від 10.09.2018 по справі 908/1125/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/70/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2018 Справа № 908/1125/18

м.Запоріжжя

За позовом: Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, 22) в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, -

позивача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689)

до відповідача: Фермерського господарства «Хлібодар» (72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новгородківка, вул. Нестеренка, 73, код ЄДРПОУ 31841806)

про витребування земельної ділянки із незаконного володіння

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

прокурор: Мошков Д.І., службове посвідчення № 035883 від 05.10.2015;

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 8-0.62-566/62-18 від 29.08.2018;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 02.07.2018

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 14.06.2018 надійшла позовна заява Керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого в інтересах держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, до відповідача: Фермерського господарства «Хлібодар» , про витребування із незаконного володіння відповідача земельної ділянки з кадастровим номером 2323081600:01:027:0001 (площею 11,5922 га) та земельну ділянку з кадастровим номером 2323081600:01:029:0002 (площею 2,0671 га), загальною площею 13,6593 га, що розташовані на території Новгородківської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області та сформовані в результаті інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, що раніше були надані у постійне користування ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 26.12.2001 серії І-ЗП № 011290 (ЗП-10-НВг-0922), зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 540.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.06.2018 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1125/18, присвоєний номер провадження 9/70/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.07.2018. Ухвалою суду від 10.07.2018 підготовче засідання відкладено на 09.08.2018. Ухвалою суду від 09.08.2018 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 29.08.2018. В засіданні 29.08.2018 оголошено перерву до 10.09.2018.

10.09.2018 справу розглянуто, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Прокурор підтримав заявлений позов, який мотивовано наступним. Мелітопольською місцевою прокуратурою Запорізької області за результатами опрацювання відомостей, наданих органами влади та місцевого самоврядування, виявлено факт незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння ФГ Хлібодар земельними ділянками площею сільськогосподарського призначення державної власності. Встановлено, що на підставі державного акта на право постійного користування землею від 26.12.2001 серія І-ЗП № 011290 (ЗП-10НВг-09222), зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 540, ОСОБА_3 надано у постійне користування земельна ділянка площею 15 га для ведення (селянського) фермерського господарства, що розташовано на території Новгородківської сільської ради Мелітопольського району. ОСОБА_3 створено та зареєстровано 17.01.2002 Селянське (фермерське) господарство Хлібодар , яке в подальшому в 2007 році перейменовано у Фермерське господарство Хлібодар . Згідно з п. 1.6 Статуту ФГ Хлібодар вказано, що засновнику для організації господарства передана у постійне користування земельна ділянка загальною площею 15 га, що знаходиться на території Новгородківської сільської ради. Відповідно до актового запису про смерть від 14.02.2012 № 35 ОСОБА_3 помер 10.02.2012. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23.12.2013, зареєстрованого за № 5171, ОСОБА_4, яка є донькою померлого, успадковано право власності на цілісний майновий комплекс ФГ Хлібодар . Право постійного користування земельною ділянкою припинилося зі смертю ОСОБА_3, з цього часу державний акт на право постійного користування землею втратив чинність. Відповідно до інформації, наданої міжрайонним управлінням у Мелітопольському районі та м. Мелітополі ГУ Держгеокадастру в Запорізькій області, земельні ділянки, надані ОСОБА_3, проінвентаризовані, в результаті чого утворені земельні ділянки з кадастровими номерами 2323081600:01:027:001 (площею 11,5922 га) та 2323081600:01:029:002 м(площею 2,0671 га) загальною площею 13,6593 га. За інформацією наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за ФГ Хлібодар не зареєстровано нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки. Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Разом з тим, за ст. 23 Закону України Про фермерське господарство успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону. Аналіз статей 19, 20 зазначеного Закону свідчить про те, що спірні земельні ділянки не входять до складу майна фермерського господарства, право користування ними, що виникло у фізичної особи на підставі державного акта на право постійного користування, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Разом з тим, ФГ Хлібодар з часу смерті вищезазначеної особи та до теперішнього часу продовжує незаконно утримувати та використовувати вказані земельні ділянки без відповідної правової підстави. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 13, 14, 131-1, 142 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» , ст.ст. 1, 78, 79-1, 92, 93, 116, 118, 122, 124, 126 ОСОБА_5 кодексу України, ст.ст. 12, 19, 23 Закону України «Про фермерське господарство» , ст.ст.170, 256, ч. 1 ст. 261, ст.ст. 317, 319, ч. 1 ст. 1212, ст.ст. 1218, 1225 ЦК України. Прокурор просить позов задовольнити, витребувати із незаконного володіння відповідача земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що раніше були надані у постійне користування ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. При цьому, прокурор зазначив, що уповноважений державою орган в особі позивача не наділений повноваженнями щодо з'ясування цивільного стану користувачів земельних ділянок державної власності, у тому числі і перевірки факту смерті таких осіб, тому позивач про нього не знав та міг знати. Внаслідок цього, позивач не здійснював жодних дій щодо незаконного припинення, незаконного використання відповідачем земельних ділянок державної власності, що не відповідає інтересам держави та не сприяє їх захисту, тому прокуратурою забезпечується представництво порушених прав та інтересів держави щодо володіння, розпорядження та отримання належного доходу від використання землі.

Позивач - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, надав письмове пояснення по справі, яке не прийнято судом та залишено без розгляду, оскільки пояснення подано 29.08.2018, тобто після закриття підготовчого провадження у справі, та за відсутністю поважних причин неподання його в підготовчому провадженні, у встановлений судом строк.

В судовому засіданні представник позивача в усній формі зазначив, що підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві прокурора, вважає їх такими, що підлягають задоволенню, оскільки починаючи з 10.02.2012 спірні земельні ділянки не могли використовуватися та утримуватися ФГ Хлібодар , адже підстави для цього відпали внаслідок смерті особи, якій вони були надані у постійне користування.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні на позовну заяву (відзиві). Посилаючись на дію Конституції України, цивільного земельного законодавства, статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що вважає, що фермерське господарство на законних підставах користується земельними ділянками. Вказав, що з огляду на приписи ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 178 ЦК України, ч. 2 ст. 407, ст. 1218 ЦК України об'єкти цивільних прав, в тому числі права користування земельними ділянками та нерухомим майном, можуть вільно відчужуватися та переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином. Оформлення права наслідування прав та обов'язків сторони договору щодо користування земельно ділянкою в разі смерті попереднього користувача здійснюється таким шляхом: свідоцтво про право на спадщину додається до договору користування земельною ділянкою, укладеного попереднім користувачем, і здійснюється автоматична заміна сторони договору. Законом така форма не заборонена у зв'язку із відсутністю норм, що регулюють це питання. За наявності прогалини у законодавстві щодо можливості спадкових прав на право постійного користування землею, застосовуються вищенаведені норми, що регулюють оборотоздатність цивільних прав - подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Земельна ділянка надана засновнику фермерського господарства саме для ведення фермерського господарства, була основою його діяльності, та з огляду на ст. 19 Закону України Про фермерське господарство , право на користування нею увійшло до складу майна господарства. Фермерське господарство не може існувати без земельної ділянки, а іншої ділянки у ОСОБА_4 у спадку немає. Ліквідувати фермерське господарство неможливо, бо воно є цілісним майновим комплексом. У зв'язку із цим, відсутні правові підстави визнавати такими, які тісно пов'язані з особою спадкодавця і припиняються внаслідок його смерті, такі права, як право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства. Право постійного користування земельною ділянкою померлого засновника фермерського господарства входить до спадкової маси, а особа, до якої воно перейшло, має його використовувати за цільовим призначенням, тобто для введення фермерського господарства. Спірна земельна ділянка використовується за цільовим призначенням і таке використання тісно пов'язано із особою, яка успадкувала майно. ОСОБА_5 кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 визнано неконституційними. Незаконність рішення органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка знаходиться у користуванні ФГ Хлібодар , не встановлена. Відносини щодо набуття ОСОБА_4 права користування землею не пов'язані із вибуттям землі із державної чи комунальної власності. Відповідно до сталої практики ЕСПЛ напрацьовано три концепції, які слід оцінювати на предмет суспільності заходу втручання в право особо на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. ФГ Хлібодар постійно сплачуються податки в дохід держави, що підтверджується деклараціями, земельна ділянка використовується за призначенням, про що свідчать звіти, порушення її використання відсутні. Позивач не виконав вимоги ст. 222 ГК України, чим порушив право відповідача на врегулювання спору в досудовому порядку, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

У відзиві, а також в окремій заяві в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України, відповідач заявив про сплив позовної давності. Зазначив, що саме Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області в силу ст.ст. 136, 137 ГК України наділено правом здійснювати контроль у спірних правовідносинах. Оскільки позивачем пропущений трирічний строк позовної давності, вимоги, на які згідно зі ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється, в позовній заяві прокурора відсутні, тому керуючись ч.ч 3, 4 ст. 267 ЦК України, ст. 233 ГК України просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити в позові.

05.07.2018 прокурором подано відповідь на відзив в якій, зокрема, міститься заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності. Зазначив, що органи Держгеокадастру не наділені повноваженнями щодо з'ясування цивільного стану користувачів земельних ділянок державної власності, у тому числі перевірки факту смерті осіб, котрі мають право на ці землі, позивач не знав і не міг дізнатися про факт смерті ОСОБА_3 В свою чергу, місцева прокуратура довідалася про порушення вимог законодавства при використанні ФГ Хлібодар спірної земельної ділянки лише з часу отримання відповідної інформації від органів державної влади та місцевого самоврядування: Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, Новгородківської сільської ради Мелітопольського району, Мелітопольського РВ ДРАЦС ГТУЮ в області, міськрайонного управління у Мелітопольському районі та м. Мелітополі ГУ Держгеокадастру в області. Крім того, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення 20 сесії ХХІІІ скликання Мелітопольської районної ради Запорізької області № 9 від 29.11.2001 ОСОБА_3 було видано Державний акт на право постійного користування землею І-ЗП № 011290 (ЗП-10-НВг-09222), згідно з яким надана у постійне користування земельна ділянка площею 15,00 га ріллі розташована на території Новгородківської сільської ради в межах згідно з планом, для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт видано 26.12.2001 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 540.

У 2002 році ОСОБА_3, як засновником, створено та зареєстровано 17.01.2002 Селянське (фермерське) господарство Хлібодар , яке на підставі рішення засновника № 1 від 30.01.2007 у зв'язку зі змінами у законодавстві, пов'язаними із прийняттям Закону України Про фермерське господарство , перейменовано у Фермерське господарство Хлібодар (відповідач у справі). Згідно зі Статутом ФГ Хлібодар , в редакції зареєстрованій 05.02.2007, останнє є правонаступником всіх прав та обов'язків С(Ф)Г Хлібодар .

За змістом п.п. 1.2, 6.2 Статуту ФГ Хлібодар (в редакції від 05.02.2007), ОСОБА_3 був засновником, головою та єдиним членом господарства. В п. 1.5 Статуту вказано, що для організації господарства засновнику передана у постійне користування земельна ділянка загальною площею 15 га, що знаходиться на території Новгородківської сільської ради.

Матеріали справи свідчать, що згідно з інформацією, наданою Мелітопольським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області за вих. № 424/17.2-04-30 від 27.04.2018, на запит Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, 14.02.2012 внесено актовий запис № 35 про смерть громадянина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 10.02.2012.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23.12.2013 приватним нотаріусом Мелітопольського районного нотаріального округу Запорізької області, зареєстрованого в реєстрі за № 5171, посвідчено, що ОСОБА_4, що є донькою померлого ОСОБА_3, є спадкоємцем цілісного майнового комплексу фермерського господарства Хлібодар , розташованого за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новгородківка, вул. Нестеренка, буд. 73, засновником якого був спадкодавець.

08.01.2014 зареєстровано нову редакцію Статуту ФГ Хлібодар , до якого внесено відповідні зміни щодо засновника господарства, а саме: засновником зазначено ОСОБА_4. Згідно з діючою на даний час редакцією Статуту, затвердженого рішенням засновника № 1/18 від 22.02.2018, до складу господарства включено учасника - ОСОБА_6. В пункті 1.6 значиться, що для організації господарства засновнику передана у постійне користування земельна ділянка загальною площею 15 га, що знаходиться на території Новгородківської сільської ради.

Згідно з наданими відповідачем в матеріали справи доказами, а саме: податковими деклараціями з фіксованого сільськогосподарського податку, звітами про посівні площі та підсумки збору врожаю за 2014 - 2018 роки, Фермерське господарство Хлібодар використовує у своїй діяльності земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 15 га (рілля), сплачує щоквартальні платежі з єдиного податку за землю.

За інформацією наданою Міськрайонним управлінням у Мелітопольському районі та м. Мелітополі Головного управляння Держгеокадастру у Запорізькій області про надання картографічних та інших матеріалів за допомогою яких можна ідентифікувати місце розташування земельних ділянок, після проведення інвентаризації, вказана земельна ділянка складається з: земельної ділянки з кадастровим номером 2323081600:01:027:0001 (площею 11,5922 га) та земельної ділянки з кадастровим номером 2323081600:01:029:0002 (площею 2,0671 га), всього загальною площею 13,6593 га.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (який набрав чинності 01 січня 2013 року) внесено зміни до ОСОБА_5 кодексу України, відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагенство України). Таким чином, з 1 січня 2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.

За змістом ч. 4 ст. 122 ОСОБА_5 кодексу України, який набрав чинності 01.01.2012, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб, віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» постановлено: утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком.

Наказом Державної України служби з питань геодезії, картографії та кадастру №18 від 03.03.2015 затверджено положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, що є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Приймаючи до уваги вищенаведене, у зв'язку з набранням чинності зазначеним вище Законом, розпорядником земель слід вважати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке є позивачем у справі.

У червні 2018 року керівник Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого в інтересах держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, з позовом про витребування із незаконного володіння Фермерського господарства «Хлібодар» земельних ділянок, що раніше були надані у постійне користування ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею. При цьому, прокурор зазначив, що уповноважений державою орган в особі позивача не наділений повноваженнями щодо з'ясування цивільного стану користувачів земельних ділянок державної власності, у тому числі і перевірки факту смерті таких осіб, тому позивач про нього не знав та міг знати. Внаслідок цього, позивач не здійснював дій щодо незаконного припинення незаконного використання відповідачем земельних ділянок державної власності, що не відповідає інтересам держави та не сприяє їх захисту, тому прокуратурою забезпечується представництво порушених прав та інтересів держави щодо володіння, розпорядження та отримання належного доходу від використання землі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що право постійного користування землею, надане ОСОБА_4 згідно з державним актом на право постійного користування землею І-ЗП №011290 (ЗП-10НВг-09222) від 26.12.2001, зареєстрованим в книзі записів за № 540, припинилося, оскільки даний акт втратив чинність зі смертю особи, якій він видавався. Право постійного користування землею, що виникло на підставі вказаного державного акту, не входить до складу спадщини, тому з часу смерті ОСОБА_4 (10.02.2012) Фермерське господарство Хлібодар використовує землю без відповідної правової підстави, у зв'язку із чим вона підлягає витребуванню з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Головного управління Держгеодастру у Запорізькій області.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

З огляду на те, що спірні земельні ділянки знаходяться поза межами населеного пункту с.Новгородківка Мелітопольського району Запорізької області, то в силу підпункту г) пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-VI вона на даний час перебуває у державній власності.

Згідно з ч. 1 ст. 92 ОСОБА_5 кодексу України, чинного з 01.01.2002, право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку. Цією ж статтею визначено чіткий перелік суб'єктів, що набувають право постійного користування земельною ділянкою. Передача земельної ділянки у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ОСОБА_5 кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-17/2005 (22.09.2005 № 5-рп/2005) положення пункту 6 розділу Х Перехідні положення ОСОБА_5 кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавства, організаційного та фінансового забезпечення та пункту 6 постанови Верховної Ради України Про земельну реформу, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність або користування на праві оренди.

Особа, якій було надано право постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акта, виданого 26.12.2001, померла у лютому 2012 року. З моменту набрання 01.01.2002 чинності ОСОБА_5 Кодексом України право власності або право оренди на надану йому у постійне користування земельну ділянку переоформлено не було.

Відповідно до ст. 1 ОСОБА_5 кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, ОСОБА_5 кодексу України.

За змістом ст. 116 ОСОБА_5 кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 7 Закону України Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому ОСОБА_5 кодексом України.

Відповідно до ст. 31 ЦК України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянами, в тому числі тих, що перебувають у їх користуванні, а також у разі зацікавленості громадян в їх одержані для ведення фермерського господарства, визначений в ст. 118 ОСОБА_5 кодексу України.

Відповідно до ст. 125 ОСОБА_5 кодексу України (в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 цього Кодексу (в редакції Закону № 1066-VI від 05.03.2009; із змінами, внесеними згідно із Законами № 3521-VI від 16.06.2011, № 5059-VI від 05.07.2012; в редакції Закону № 3613-VI від 07.07.2011) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ст. 12 Закону України Про фермерське господарство землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

За змістом ст.ст. 19, 20 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу. Майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання. Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із ч. 1 ст. 407 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Із змісту ч. 2 ст. 407 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 102-1 ОСОБА_5 кодексу України слідує, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Із аналізу ст.ст. 7, 8, 19 Закону України Про фермерське господарство , ст. 22 ОСОБА_5 кодексу України слідує, що до складу майна фермерського господарства може входити право користування землею сільськогосподарського призначення державної або комунальної власності, що надана громадянам.

Право користування земельною ділянкою, що виникло у фізичної особи - громадянина, на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Такий же висновок зробив Верховний Суд України у постановах від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, від 23.11.2016 у справі № 6-3113цс15.

Приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування громадянину ОСОБА_3, вона не входить до складу майна фермерського господарства, тому не може використовуватись цим господарством після смерті ОСОБА_3, адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача.

Як встановлено судом, після набрання 01.01.2002 чинності ОСОБА_5 кодексом України, ОСОБА_7 право власності або оренди на земельну ділянку, передану йому у постійне користування на підставі державного акту на право постійного користування землею, виданого 26.12.2001, за життя переоформлено ним не було. Договори, які б передбачали можливість передачі в порядку спадкування права користування землею сільгосппризначення (емфітевзис) між власником земельної ділянки та ОСОБА_4 свого часу не укладалися. З часу його смерті (10.02.2012) Фермерським господарством Хлібодар дій щодо оформлення прав на земельну ділянку також не вчинялося.

Порушення права державної власності на землю відбувається по цей час, чим об'єктивно порушуються права власника в користуванні та розпорядженні своїм майном, тоді як сам факт надання спірної земельної ділянки у постійне користування не змінює форму власності на земельну ділянку, а закон вимагає переоформлення таких прав.

Статтями 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 387 ЦК України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 152 ОСОБА_5 кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, застосування інших, передбачених законом, способів.

За приписами статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Переметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом даного позову є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Згідно зі ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 1212 глави 83 ЦК України, якою обґрунтовано позовні вимоги, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Із змісту цієї норми слідує, що для встановлення чи набула особа відповідного зобов'язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо витребування земельних ділянок із незаконного володіння.

Вищенаведеним повністю підтверджується перебування земельних ділянок у державній власності, факт їх вибуття з володіння позивача та факт їх знаходження у незаконному володінні відповідача. Відповідач доказів на підтвердження наявності правових підстав для утримування спірних земельних ділянок не надав.

Доводи відповідача викладені у письмовому запереченні (відзиві) спростовуються наведеним вище.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

Відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, у статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову.

Враховуючи ту обставину, що положеннями ОСОБА_5 кодексу України передбачено спеціальний порядок набуття права власності і права користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, а самовільне зайняття особами земельних ділянок чи їх частини є незаконним і не породжує у таких осіб прав на ці ділянки, слід визнати, що правопорушення в зазначених правовідносинах є триваючими і строк позовної давності до цих правовідносин не застосовується.

Виходячи з наведеного, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника, в даному випадку держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Слід також зазначити, що уповноважений державою орган в особі позивача не наділений повноваженнями щодо з'ясування цивільного стану користувачів земельних ділянок державної власності, у тому числі перевірки факту смерті таких осіб, тому позивач про нього не знав та не міг знати. Як свідчать матеріали справи, даний факт став відомий прокуратурі з інформації, наданої Мелітопольським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області за вих. № 424/17.2-04-30 від 27.04.2018.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України з відповідача на користь прокуратури Запорізької області необхідно стягнути суму 5682,29 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати із незаконного володіння Фермерського господарства «Хлібодар» (72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новгородківка, вул. Нестеренка, 73, код ЄДРПОУ 31841806) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) земельну ділянку з кадастровим номером 2323081600:01:027:0001 (площею 11,5922 га) та земельну ділянку з кадастровим номером 2323081600:01:029:0002 (площею 2,0671 га), загальною площею 13,6593 га, що розташовані на території Новгородківської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області та сформовані в результаті інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, що раніше були надані у постійне користування ОСОБА_3 на підставі державного акта на право постійного користування землею від 26.12.2001 серії І-ЗП № 011290 (ЗП-10-НВг-0922), зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 540.

Стягнути з Фермерського господарства «Хлібодар» (72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новгородківка, вул. Нестеренка, 73, код ЄДРПОУ 31841806) на користь прокуратури Запорізької області в особі Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, 22; розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, код ЄДРПОУ 02909973) суму 5682 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 29 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 20.09.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Суддя О.С. Боєва