Рішення

від 18.09.2018 по справі 909/505/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/505/18 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М.,

секретар судового засідання Бабенецька А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ"

вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ,76010

до відповідача : Дочірнього підприємства "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "ОСОБА_1 УКРАЇНИ", вул. Петрушевича,1, м. Івано-Франківськ, 76004 в особі філії "Івано-Франківське дорожньо-експлуатаційне управління" Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "ОСОБА_1 дороги України", вул. Юліана Целевича, буд.36, м. Івано-Франківськ, 76004, поштова адреса: пр. Залізничний, 2, с. Ямниця, Івано-Франківська область,77000

про стягнення заборгованості в сумі 725 046,49 грн., з яких: 621909,80 грн. - заборгованість за спожитий природній газ, 75882,69 грн. - пеня, 7047,60 грн. - 3% річних та 20206,40 грн. - втрати від інфляції

За участю:

від позивача: ОСОБА_2 - юрисконсульт, довіреність від 01.02.2018 № IF 2007-СК-358-0218;

Від відповідача: ОСОБА_3 - начальник юридичного відділу, довіреність№ 66 від 13.08.2018

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "ОСОБА_1 дороги України" про стягнення заборгованості в сумі 725 046,49 грн.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №11410Z7P0NAP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 04.01.2016 , у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в частині здійснення оплати за спожитий природний газ 621909,80грн.

З огляду на прострочку виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 75882,69 грн, 3% річних в сумі 7047,60 грн та 20206,40 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав, однак представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги визнав, наявність заборгованості пояснив відсутністю коштів на банківських рахунках.

18.09.18, відповідачем через канцелярію суду подано суду клопотання про розстрочення сплати заборгованості на 7 місяців рівними частинами № 09-02/1246 від 18.09.18. В обґрунтування розстрочення виконання рішення відповідач посилається на складне фінансове становище Дочірнього підприємства "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "ОСОБА_1 УКРАЇНИ", одномоментне стягнення вплине на сумарну вартість обігових коштів, наслідком чого може стати неплатоспроможність товариства, неможливість здійснення господарської діяльності, що призведе до неможливості виконання рішення суду в повному обсязі. На підтвердження своїх доводів надав Постанову про арешт коштів серії ЗПВ №47991062.

Розгляд судом заяв, клопотань. Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2018 суддею Скапровською І.М. відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 16.08.2018.

15.08.2018, на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Івано-Франківської області, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Скапровської І.М., що становить більше чотирнадцяти днів, було призначено повторний автоматизований розподіл справи № 909/505/18 між суддями.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2018, дану справу передано на розгляд судді Неверовській Л.М.

Ухвалою суду від 16.08.2018 судею ОСОБА_4 прийняти справу №909/505/18 до розгляду та призначити розгляд справи по суті на 04.09.2018 о 11:00.

Обставини встановлені судом.

04.01.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (надалі-постачальник) та Дочірнім підприємством "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" філією "Івано-Франківське дорожньо-експлуатаційне управління" укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410Z7PONAP016, згідно умов якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природній газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п.1.1 Договору).

Пунктом 3.1. Договору передбачено, розрахунки за поставлений газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем.

Так, 01.11.2017, 01.12.2017, 31.12.2017, 02.01.2018 та 01.02.2018 сторони уклали додаткові угоди до Договору, якими погодили ціну газу, строк дії договору та річний плановий обсяг постачання газу.

Відповідно до п. 4.2.3, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Згідно п.11.1 Договору, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє, зокрема, в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивач передав а філія "Івано-Франківське дорожньо-експлуатаційне управління" ДП "Івано-Франківський облавтодор" отримала природний газ на загальну суму 677640,19 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № ЗІФ00053094 від 30.11.2017; № ЗІФ00057621 від 31.12.2017; № ЗІФ00003673 від 31.01.2018; № ЗІФ00007783 від 28.02.2018; №ЗІФ00012499 від 31.03.2018, підписаними та скріпленими печатками обох сторін.

Однак в порушення договірних зобов"язань відповідач оплату за спожитий природний газ провів лише частково, а тому утворилась заборгованість в сумі 621909,80грн.

Наявність заборгованості також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 11.11.2017 по 12.04.2018 , який підписаний уповноваженими представниками обох сторін.

Пунктом 6.2.1 Договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Станом на день розгляду справи сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 621909,80грн, отже відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару (п.6.2.1 Договору).

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться у строк (термін) визначений у зобов'язанні (ч. 1 ст. 530 ЦК України), оскільки зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 621909,80грн, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально, відповідачем не надано суду будь-яких документальних доказів, які б спростовували доводи позивача, вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 621909,80грн обгрунтована та підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно приписів ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2.1 Договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи те, що судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, позивачем правомірно здійснено нарахування пені в сумі 75882,69грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних.

З огляду на обґрунтованість позовних вимог в цій частині та правильність поданих розрахунків, позовні вимоги про стягнення 20206,40 грн. інфляційних нарахувань, 7047,60 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 129 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача.

Розгляд заяви про розстрочку виконання рішення.

Розглянувши заяву № 09-02/1246 від 18.09.18 відповідача - Дочірнього підприємства "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "ОСОБА_1 УКРАЇНИ" про розстрочку виконання судового рішення, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що подана заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно приписів ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі № 5-рп/2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочки.

Відповідно до п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з винятковими (об'єктивними, непереборними) та виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Отже, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання заявнику відстрочки виконання судового рішення.

При цьому, господарський суд повинен врахувати можливі негативні наслідки як для відповідача (боржника) при виконання рішення у встановлений строк так і для позивача (стягувача) при затримці виконання рішення.

Суд зауважує, що в матеріалах справи наявні докази, а саме матеріали виконавчого провадження про те, що постановою серії ЗВП №47991062 від30.10.2017 накладено арешт на кошти боржника в межах суми 9425838,47грн. Наявність на виконанні у Відділі примусового виконання рішень зведеного виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника паралізує всю роботу відповідача внаслідок чого створюються борги по заробітній платі, податках та зборах.

Наведені докази свідчать про те, що відповідач знаходиться в скрутному фінансовому становищі і виконання рішення суду, зокрема сплата належної до стягнення суми одноразовим платежем може призвести до затримки виплати заробітної плати та зупинки діяльності підприємства. Однак, враховуючи інфляційні процеси та необхідність дотримання балансу матеріальних інтересів сторін, суд вважає, що адекватним терміном розстрочення виконання рішення буде 2 місяці.

Враховуючи викладене, заяву відповідача - Дочірнього підприємства "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "ОСОБА_1 УКРАЇНИ" про розстрочку виконання судового рішення слід задовольнити частково, розстрочити виконання рішення на 2 місяці.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 526, 599, 611, 625, 629, 714 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 236-241, 327, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "ОСОБА_1 дороги України" в особі філії "Івано-Франківське дорожньо-експлуатаційне управління" Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "ОСОБА_1 дороги України" про стягнення заборгованості в сумі 725046,49 грн задоволити.

Стягнути з Дочірнього підприємства "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "ОСОБА_1 УКРАЇНИ" ( вул. Петрушевича,1, м. Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ 31790584) в особі філії "Івано-Франківське дорожньо-експлуатаційне управління" (вул. Юліана Целевича, буд.36, м. Івано-Франківськ, 76004, поштова адреса: пр. Залізничний, 2, с. Ямниця, Івано-Франківська область,77000, іден. код 35277023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ" (вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ 39595350) - 621909,80 (шістсот двадцять одну тисячу дев'ятсот дев'ять гривень вісімдесят копійок) заборгованості за спожитий природний газ, 75882,69 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні шістдесят дев'ять копійок) пені, 7047,60 (сім тисяч сорок сім гривень шістдесят копійок) 3% річних, 20206,40 (двадцять тисяч двісті шість гривень сорок копійок) втрат від інфляції.

Розстрочити виконання рішення на 2 місяці рівними частками із стягненням щомісячно по 362523,25 (триста шістдесят дві тисячі п"ятсот двадцять три гривні двадцять п"ять копійок).

Стягнути з Дочірнього підприємства "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР" відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "ОСОБА_1 УКРАЇНИ" ( вул. Петрушевича,1, м. Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ 31790584) в особі філії "Івано-Франківське дорожньо-експлуатаційне управління" (вул. Юліана Целевича, буд.36, м. Івано-Франківськ, 76004, поштова адреса: пр. Залізничний, 2, с. Ямниця, Івано-Франківська область,77000, іден. код 35277023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ" (вул. Ленкавського, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ 39595350) - 10875,70 (десять тисяч вісімсот сімдесят п"ять гривень сімдесят копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19.09.2018

Суддя Неверовська Л.М.