Рішення

від 11.09.2018 по справі 916/1082/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1082/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

при секретарі судового засідання Мукієнко Д.С.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛАРІС” (вул. Перемоги, буд. №15, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001)

до відповідача: державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (пр-т Перемоги, буд. №14, м. Київ, 01135) в особі Одеської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) (пл. Митна, буд. №1, м. Одеса, 65026)

про стягнення 70 740,94 дол. США

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ПОЛАРІС” звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом про стягнення з державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) 76 120,28 дол. США надмірно сплаченої суми канального збору.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

14.12.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю “ПОЛАРІС” (Морський агент) та державним підприємством “Адміністрація морських портів України” (Адміністрація) було укладено Договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України 251-П-АМПУ-15, згідно умов п.1.1. предметом даного Договору є: надання послуг суднам на підходах і безпосередньо в акваторії морського порту для їх безпечного судноплавства, маневрування та стоянки.

Відповідно до п.1.1.2. Договору, порядок надання (виконання) адміністрацією порту суднозаходу за плату послуг (робіт) при обслуговуванні суден Морським агентом в морських портах України, в також врегулювання порядку нарахування та оплати портових зборів та інших послуг (робіт), наданих (виконаних) адміністрацією порту суднозаходу та організація інформаційного забезпечення під час приходу, перебування та виходу судна із морського порту.

Пунктом 2.3.2. Договору встановлено, що вчасно здійснювати від імені судновласника (фрахтувальника), взаєморозрахунки з адміністрацією порту суднозаходу з портових зборів та інших платежів строки, які обумовлені розділом 3 цього Договору.

У відповідності до п.3.1. Договору, ставки портових зборів визначаються відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. №316, яким затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів.

Оплата портових зборів, що надійшли від судновласника (фрахтувальника), здійснюється Морським агентом до виходу судна з морського порту на рахунок адміністрації порту суднозаходу у доларах США по суднам під іноземним прапором і у національній валюті по суднам під Державним прапором України на підставі рахунків, виставлених адміністрацією порту суднозаходу.

На підставі вищенаведеного договору, позивач здійснює агентування суден в Одеському морському порту, що заходять зокрема, до причалів Карантинної, Нової та Каботажної гаваней порту та сплачує портові збори за надані судам послуги.

Позивач зазначає, що 10.08.2016р. в.о. голови ДП “АМПУ” , видав окреме доручення № 37 начальнику Одеської філії ДП “АМПУ”, яким зобов'язав справляти канальний збір у повному обсязі з суден, що прямують на причали Карантинної, Нової та Каботажної гаваней.

Окрім цього, відповідач також почав справляти канальний збір при слідуванні суден до причалів Ланжеронівської гавані.

Позивач також зазначає, що Підхідним каналом морського порту Одеса користуються судна, що прямують до Практичної, Хлібної гаваней та Нафтогавані порту.

Саме через недостатні природні глибини останніх було сконструйовано Підхідний канал Одеського порту, за проходження яким до вказаних гаваней справляється канальний збір.

При цьому, за весь час існування підхідного каналу з суден, які прямували на причали Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней, канальний збір не справлявся.

В результаті протиправних дій відповідача було порушено право позивача на оплату канального збору у розмірі та на підставах, встановлених Договором та Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316.

При цьому, позивач був вимушений сплачувати неправомірно нарахований канальний збір, оскільки в іншому випадку несплата збору, хоча і протиправного, призвела б до заборони на вихід судна із порту на підставі п. “в” ст.91 Кодексу торговельного мореплавства України.

18.01.2017р. Рада Бізнес-омбудсмену винесла рішення №DCR-2017/18-3609, яким визнала недобросовісною діяльність відповідача щодо нарахування канального збору з суден, що слідують до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту, а також рекомендувала Міністерству інфраструктури України та відповідачу усунути недобросовісну поведінку та вжити заходів щодо забезпечення врегулювання питання нарахування та стягнення канального збору за перетин підхідного каналу суднами, що прямують до Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту.

11.07.2017р. Одеський окружний адміністративний суд по справі №815/3213/17 визнав протиправними дії відповідача щодо справляння канального збору, а також скасував окреме доручення державного підприємства “Адміністрація морських портів України” №37 від 10.08.2016 року в частині обов'язкового справляння канального збору в повному обсязі з суден, що прямують на причали Карантинної, Нової та Каботажної гаваней.

28.08.2017р. Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі про роз'яснення судового рішення по справі №815/3213/17 зазначив, що ДП “АМПУ” в подальшому не повинно справляти канальний збір з усіх суден, які направляються на причали Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжернівської гаваней.

14.09.2017р. Адміністрація морських портів України видала окреме доручення №57, яким зобов'язала відповідача не справляти канальний збір з суден, які направляються до/від причалів Карантинної, Каботажної, Нової та Ланжеронівської гаваней.

Таким чином, даним окремим дорученням відповідач визнав, що з 10.08.2017р. по 14.09.2017р. канальний збір при слідуванні суден у вищевказані гавані не повинен був справлятись, і таке справляння порушувало Договір і законодавство.

Оскільки позивач сплачував канальний збір заданий період, суми канального збору підлягають поверненню.

З врахуванням наведеного, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2018р., позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛАРІС” було передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельського О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.06.2018р. справу №916/1082/18 - прийнято до провадження, та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

10.07.2018р. товариство з обмеженою відповідальністю “ПОЛАРІС” звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою (вх.№2-3488/18) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з державного підприємства “Адміністрація морських портів України” в особі Одеської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) 70 740,94 дол. США надмірно сплаченої суми канального збору.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.07.2018р. строк підготовчого засідання було продовжено на 30 днів за ініціативою суду.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 11.09.2018р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить уповноваженого представника на розписці від 30.08.2018р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 11.09.2018р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Подав до суду відзив на позов (вх.№12325/18 від 20.06.2018р.) та заперечення на відзив (вх.№14294/18 від 16.07.2018р.), відповідно до яких, заявлені позивачем позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Аналогічні положення містить і ГК України.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За статтями 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежним виконанням).

18.01.2017 року Рада Бізнес-омбудсмену винесла рішення №DCR-2017/18-3609, яким визнала недобросовісною діяльність Відповідача щодо нарахування канального збору з суден, що слідують до причалів Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту, а також рекомендувала Міністерству інфраструктури України та Відповідачу усунути недобросовісну поведінку та вжити заходів щодо забезпечення врегулювання питання нарахування та стягнення канального збору за перетин підхідного каналу суднами, що прямують до Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжеронівської гаваней Одеського морського порту.

11.07.2017 року Одеський окружний адміністративний суд по справі № 815/3213/17 визнав протиправним дії Відповідача щодо справляння канального збору, а також скасував окреме доручення Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» № 37 від 10.08.2016 року в частині обов'язкового справляння канального збору в повному обсязі з суден, що прямують на причали Карантинної, Нової та Каботажної гаваней.

28.08.2017 року Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі про роз'яснення судового рішення по справі № 815/3213/17 зазначив, що ДП “АМПУ” в подальшому не повинно справляти канальний збір з усіх суден, які направляються на причали Карантинної, Нової, Каботажної та Ланжернівської гаваней.

14.09.2017 року Адміністрація морських портів України видала окреме доручення № 57, яким зобов'язала Відповідача не справляти канальний збір з суден, які направляються до/від причалів Карантинної, Каботажної, Нової та Ланжеронівської гаваней.

Зі змісту Договору вбачається, що відповідач зобов'язаний нараховувати та справляти канальний збір на підставах і за ставками, вказаними у Порядку справляння і розміру ставок портових зборів, затвердженого 27.05.2013 року наказом Міністерства інфраструктури України №316.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач систематично порушував цей обов'язок та нараховував канальний збір при слідуванні суден до причалів Нової та Каботажної гаваней усупереч Договору та закону.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що протягом серпня 2016 – вересня 2017 канальний збір при слідуванні суден у вищевказані гавані не повинен був справлятись, і таке справляння порушувало Договір і діюче законодавство.

Так, при слідуванні суден до причалів Нової та Каботажної гаваней не відбувається проходження підхідного каналу судном в один кінець.

Відповідно до п.3.3. Порядку справляння і розміру ставок портових зборів, затверджених Наказом Мінінфраструктури від 27.05.2013 №316, нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження підхідного каналу судном в один кінець і кожне проходження підхідного каналу судном транзитом в один кінець.

З аналізу даної норми випливає, що єдиною умовою нарахування канального збору є проходження судном підхідного каналу в один кінець (до кінця).

Наказ Мінінфраструктури №316 “Про портові збори” не розкриває зміст поняття “проходження каналу в один кінець” або «проходження каналу транзитом в один кінець”. Однак ДП “Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут морського флоту України” (розробник методики розрахунку портових зборів) у листі від 31.08.2016 зазначає, що під транзитним проходженням каналу слід розуміти проходження судном в один кінець без швартування до причалу.

Оскільки підхідний канал Одеського морського порту закінчується біля Практичної, Заводської, Хлібної та Нафтової гаваней, проходження в один кінець транзитом є неможливим.

При цьому, при слідуванні суден в Нову та Каботажну гавані проходження каналу в один кінець також не відбувається.

Підхідний канал Одеського морського порту має цільове призначення, яке прямо закріплене в наступних документах: Паспорті підхідного каналу, Паспорті акваторії Одеського морського порту, Обов'язкових постановах по морському порту Одеса, - це підхід суден до Практичної, Заводської, Хлібної і Нафтової гаваней. Глибина каналу складає 14 метрів. Таким чином, Підхідний канал був збудований саме для доступу суден до цих гаваней. Вказане також підтверджується Картою акваторії Одеського морського порту, відповідно до якої природні глибини акваторії Одеського морського порту на відрізку прямування до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней складають 5-9 метрів. Тобто судна не можуть зайти у ці гавані без проходження Підхідного каналу.

З листа від 22.07.2016 року №743 ДП “Державний проектно-вишукувальний та науково-дослідний інститут морського транспорту “ЧОРНОМОРНДІПРОЕКТ”, яке є розробником паспорту підхідного каналу Одеського морського порту, також вбачається, що призначенням підхідного каналу за Паспортом є підхід до Практичної, Заводської, Хлібної, Нафтової гаваней. Судна, що прямують до причалів Карантинної, Нової, Каботажної гаваней, використовують Східний вхід та в даному випадку для підходу суден до цих причалів не використовується проходження каналу в один кінець, умови безпечної проводки суден до зазначених гаваней забезпечені існуючими маневровими зонами та навігаційними глибинами.

Таким чином, судна, що слідують до причалів Нової та Каботажної гаваней, не здійснюють проходження підхідного каналу в один кінець або проходження підхідного каналу транзитом в один кінець та не використовують підхідний канал за його цільовим призначенням. Заходження суден в дану гавань забезпечується природними глибинами акваторії порту.

Отже, судна, що слідують до причалів Нової та Каботажної гаваней не використовують підхідний канал як гідротехнічну споруду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 ЗУ “Про морські порти України”, внутрішнім підхідним канал є гідротехнічна споруда, природний або штучний водний шлях, розташований у межах акваторії порту призначений для підходу або відходу суден до причалів та маневрування в межах акваторії морського порту.

Зокрема, відповідно до реєстру гідротехнічних споруд морських портів України, підхідному каналу Одеського морського порту присвоєний номер ГТС-3204.

Власником (балансоутримувачем) ГТС “Підхідний канал” є Одеська філія ДП “Адміністрація морських портів України” (Одеська філія).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ “Про морські порти України” гідротехнічні споруди морських портів (гідротехнічні споруди) - інженерно-технічні споруди (портова акваторія, причали, пірси, інші види причальних споруд, моли, дамби, хвилеломи, інші берегозахисні споруди, підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі канали, операційні акваторії причалів, якірні стоянки), розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для забезпечення безпеки мореплавства, маневрування та стоянки суден.

Вимоги до порядку користування портовими гідротехнічними спорудами визначені Правилами технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.05.2005 року №257.

Так, згідно з пп.4.1.2. п.4.1 Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, режим експлуатації підхідних каналів повинен встановлюватись обов'язковими постановами морського порту з урахуванням їхнього дійсного технічного стану, а також проектних і паспортних.

Як було вказано вище, відповідно до Паспорту підхідного каналу, Паспорту акваторії Одеського морського порту та Обов'язкових постанов по морському порту Одеса, призначення Підхідного каналу порту Одеса - підхід до Практичної, Заводської.

Хлібної та Настової гаваней морського порту Одеса (причали №№ 25-47,1н-7н).

Проектна глибина каналу становить 14 м навігаційна 3,5 м. Із витягів із міжнародної бази даних Marine Traffic слідує, що мінімальна осадка суден, що агентувались Позивачем, становить 2,9 м (МЕСІТ KAPTAN), максимальна - 9,3 м (DS SOFIE BULKER).

Таким чином, безперешкодне слідування суден до причалів Нової та Каботажної гаваней забезпечується природними глибинами акваторії, та при слідування не відбувається експлуатація підхідного каналу як гідротехнічної споруди.

Отже, враховуючи не використання позивачем при агентуванні суден, що прямують до причалів Нової та Каботажної гаваней підхідного каналу за його цільовим призначенням, позивач і не використовує підхідний канал як гідротехнічну споруду.

Крім того, суднам, що слідують до причалів Нової та Каботажної гаваней, не надається послуга, що оплачуються у складі канального збору.

Виходячи з положень ЗУ “Про морські порти України”, а також Порядку справляння і розміру ставок портових зборів, затверджених Наказом Мінінфраструктури від 27.05.2013 №316, канальний збір є платою за певну послугу.

Відповідно до п.8 ст.1 вказаного закону, до об'єктів портової інфраструктури належать - гідротехнічні споруди,... розташовані в межах території та акваторії морського порту і призначені для ... надання послуг...».

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.21 ЗУ “Про морські порти України”, тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту.

Законодавство не конкретизує, які саме послуги оплачуються у складі портових зборів та, зокрема, у складі канального збору.

Такої конкретизації не містить і Договір про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України №251-П-АМПУ-15 від 14.12.2015р., укладений між позивачем та відповідачем.

Однак за своєю суттю канальний збір є платою за послугу з надання можливості великотоннажному судну з великою осадкою пройти до необхідного причалу. Тобто канальний збір нараховується судну за надання вищевказаної послуги.

Як було вказано вище, проходження суден до причалів Нової та Каботажної гаваней забезпечується природними глибинами акваторії порту, без використання підхідного каналу.

Таким чином, при слідуванні суден до причалів Нової та Каботажної гаваней не надається послуга, за яку здійснюється нарахування та справляння канального збору.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, протягом серпня 2016 – вересня 2017 позивач надмірно сплатив суми канального збору у розмірі: 70 740,94 дол. США, що підтверджують копії рахунків та платіжних доручень.

Суд, керуючись п.п.5 п.5 ст.13 ГПК України зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

Відповідно до п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

У відповідності до приписів ст.129 ГПК України, судові витрати у справі в сумі 27 853,98 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.13, 74, 78, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (пр-т Перемоги, буд. №14, м. Київ, 01135, код ЄДРЮОФОПГФ 38727770) в особі Одеської філії державного підприємства “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Одеського морського порту) (пл. Митна, буд. №1, м. Одеса, 65026, код ЄДРЮОФОПГФ 38728457) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ПОЛАРІС” (вул. Перемоги, буд. №15, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68001, код ЄДРЮОФОПГФ 24526221) надмірно сплачену суму канального збору в сумі 70 740 (сімдесят тисяч сімсот сорок) дол. США 94 цент. та судові витрати на оплату судового збору в сумі 27 853 (двадцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 98 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний тест рішення складено 18 вересня 2018 р.

Суддя О.В. Цісельський