Рішення

від 17.09.2018 по справі 918/521/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 вересня 2018 р. Справа № 918/521/18

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р. при секретарі судового засідання В'юненко І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави

до відповідача -1 Деражненської сільської ради Рівненської області

до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіпер"

про визнання недійсним договору оренди майна № 3 від 30 листопада 2016 року та зобов'язання повернути приміщення

за участю представників сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 (посв. № 026596 від 30.05.2014 р.);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Деражненської сільської ради Рівненської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіпер" про визнання недійсним договору оренди майна № 3 від 30 листопада 2016 року та зобов'язання повернути приміщення.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що договір укладений з порушенням норм чинного законодавства, зокрема не проведено оцінку майна перед передачею в оренду, а також в договорі відсутня істотна умова щодо страхування орендованого майна.

Процесуальні дії у справі, заяви та клопотання у справі

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01 серпня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/521/18, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 04 вересня 2018 року.

Ухвалою суду від 04 вересня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17 вересня 2018 року.

У судовому засіданні 17 вересня 2018 року судом встановлено, що представник відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіпер" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Від відповідача- 2 на адресу суду повернувся конверт із ухвалою від 01 серпня 2018 р. із відміткою "Підстави повернення поштою: за закінченням терміну зберігання". Господарський суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіпер" належним чином повідомлене про час, дату та місце слухання справи, оскільки вказана ухвала направлялася на юридичну адресу товариства, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - 33028, м. Рівне, вул. Соборна , буд. 67, офіс 5.

Відповідач-1 у судове засідання 17 вересня не з'явився, правом, передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, так і не скористався, вимоги суду щодо надання відзиву не виконав, про причини невиконання вимог суду не повідомив.

Прокурор у судовому засіданні 17 вересня 2018 року підтримав позов з підстав зазначених у позовній заяві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши позивача, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення позивача, встановив:

На підставі рішення Деражненської сільської ради № 136 від 15 листопада 2016 року між Деражненською сільською радою (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіпер" (надалі - Орендар) 30 листопада 2016 року укладено договір оренди комунального майна № 3 (надалі - Договір, а.с. 30-32), відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (надалі-Майно), що складається з двох кабінетів загальною площею57.3 кв.м., розміщене на 2 поверсі в будівлі за адресою: Рівненська область, Костопільський район, селище Деражне, вулиця Шевченка, будинок 49 А та перебуває на балансі Деражненської сільської ради Костопільського району Рівненської області. Об'єкт оренди передається з метою розміщення офісних приміщень Орендаря (пункт 1.1 Договору).

Згідно пункту 2.1 Договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін вказаний у Договорі , але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі вказаного Майна, який складається протягом п'яти днів з моменту підписання сторонами цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що орендна плата за нерухоме майно складає 100 (сто) гривень з ПДВ.

Відповідно до пункту 3.4 Договору, визначену орендну плату Орендар зобов'язаний сплачувати відповідно до умов Договору не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. Орендна плата нараховується з моменту підписання акта приймання - передачі Майна, який є невід'ємним додатком до цього договору.

У разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні Орендар зобов'язаний протягом п'яти днів повернути за актом приймання - передачі об'єкт оренди Орендодавцеві у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням зносу за період строку дії Договору оренди (пункт 4.2 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами Договору та діє до 31 грудня 2017 року (пункт 10.1 Договору).

Вищезазначений Договір, підписаний уповноваженими представниками їх сторін та скріплені печатками цих юридичних осіб.

Пунктом 10.5 Договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах які були передбачені цим Договором.

Відповідно до інформації Деражненської сільської ради від 06 липня 2018 року за № 565/02-I6, заяви від ТОВ "Сіпер" про припинення або зміну умов договору не надходили, додаткові угоди до договору оренди між сторонами не укладались. Договір оренди майна, укладений між Деражненською сільською радою та ТОВ "Сіпер" є діючим на умовах визначеним договором оренди при його укладенні (підписанні) 30 листопада 2016 року.

У пункті 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з вимогами частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини І статті 638 ЦК України договір с укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною І статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон), об'єктами оренди за цим законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Статтею 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передбачено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Статтею 10 вказаного Закону визначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Таким чином, відповідно до положень ст. ст. 10, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вартість майна є однією з істотних умов договору, оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою КМУ від 10.08.1995 за №629.

Відповідно до пункту 1 згаданої Методики, проводиться оцінка майна державних підприємств, установ та організацій, іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, що передається в оренду, зокрема, нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) та іншого окремого з індивідуально визначеного майна підприємств (машин, устаткування, інших облікових одиниць основних засобів, нематеріальних активів та інших цінностей, що виділяються у самостійний об'єкт оренди згідно із законодавством).

Оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'єктів згідно з положеннями (національними стандартами) оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень (стандартів) бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати. Оцінка обов'язково проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.

Пунктом 19 Методики також визначено, що у разі оренди нерухомого майна здійснюється його незалежна оцінка.

Поняття "незалежна оцінка" вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (пункт 3 Методики № 629).

Згідно із статтею З Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", незалежною оцінкою майна вважається оцінка, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Згідно із частиною 2 статті 7 вказаного Закону, проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках оренди майна, що перебуває у комунальній власності.

Аналогічні вимоги, щодо проведення оцінки об'єктів оренди, яка передує укладенню договору оренди майна, передбачено пунктами 7.1, 7.6 Положення про порядок передачі в оренду об'єктів комунальної власності територіальної громади сіл на території Деражненської сільської ради, затвердженої рішенням Деражненської сільської ради № 433 від 13 лютого 2014 року.

Суд, на підставі ст. ст. 75, 86,237 ГПК України, давши оцінку наданим прокурором доказам та наведеним доводам в обґрунтування заявлених вимог, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

При цьому, суд виходив із наступного:

Згідно інформації Деражненської сільської ради від 06 липня 2018 року за №565/02-16, орендну плату у договорі оренди № 3 від 30 листопада 2016 року встановлено на підставі рішення Деражненської сільської ради № 136 від 15 листопада 2016 року у розмірі 100 грн. в місяць. Перед укладенням договору, а також перед продовженням дії вказаного договору, незалежна експертна оцінка орендованого комунального майна загальною площею 57,3 кв.м., розміщеного за адресою: Рівненська область, Костопільський район, с. Деражне, вул. Шевченка. 49А, не проводилась.

Таким чином, спірний договір укладено з порушенням вимог статті 3, 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", ст. ст. 10,11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а саме, без проведення оцінки майна, що є обов'язковою у разі визначення розміру орендної плати за оренду державного та комунального майна.

Також, всупереч вимог ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у спірному договорі відсутня така істотна умова договору оренди, як страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Отже, спірний договір оренди взагалі не містить таких істотних умов як об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), страхування орендарем взятого ним в оренду майна та був укладений всупереч вимог Закону України "Про оренду державного і комунального майна", Методики затвердженої постановою КМУ від 10.08.1995 за № 629, без проведення оцінки орендованого майна, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати, а тому є недійсним в силу закону з моменту його вчинення.

Аналогічна правова позиція щодо підстав визнання договору недійсним викладена у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 926/1080/17, Вищого господарського суду України від 14.04.2015 у справі №914/2705/14.

Враховуючи викладене, спірний договір оренди комунального майна підлягає визнанню недійсним у зв'язку із недодержанням сторонами в момент вчинення цього правочину встановленого законом порядку.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами частини З статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини І статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з частино І статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до пункту 2.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", на підставі статті 215 Цивільного кодексу України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із частиною 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту, як правило, договір найму припиняється.

З урахуванням викладеного та вимог частин 1, 3 ст. 216 Цивільного кодексу України, ТОВ "Сіпер" зобов'язане повернути орендоване комунальне майно його власнику, яким є Деражненська сільська рада.

Згідно інформації Деражненської сільської ради від 06 липня 2018 року за № 565/02-16, станом на 01 липня 2018 року вартість переданого в оренду ТОВ "Сіпер" майна - приміщень площею 57,3 кв.м., розміщених за адресою: Рівненська область, Костопільський район, с. Деражне, вул. Шевченка, 49А становить 150 836 грн.

Відповідно до п. З ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший 1 суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Отже, порушення інтересів держави полягає в тому, що при наявності прямої вказівки в законодавстві на проведення попередньої експертної оцінки комунального майна, що передається в оренду, ТОВ "Сіпер" орендує приміщення Деражненської сільської ради, оплата за оренду якого визначена в розмірі 100 грн. на місяць без проведення експертної оцінки, що призводить до недоотримання місцевим бюджетом значної суми коштів за оренду комунального майна.

Таким чином, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно- значимого питання щодо правомірного використання приміщень комунальної власності Деражненської сільської ради, достатнього наповнення місцевого бюджету.

Відтак, Деражненською сільською радою не взято до уваги той факт, що об'єкт оренди передано для використання ТОВ СІПЕР без проведення незалежної оцінки та встановлення вартості об'єкта оренди та упродовж більш як двох років жодних заходів до припинення договору оренди, запобігання порушенню економічних інтересів територіальної громади не вжито.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що: учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладені обставини справи, наведені норми законодавства суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю.

Судові витрати:

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати сплачений судовий збір у розмірі 3 524 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди комунального майна № 3 від 30 листопада 2016 року, укладений між Деражненською сільською радою (вул. Шевченка, 49А, с. Деражне, Костопільський район, Рівненська область, 35053, код ЄДРПОУ 04386166) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІПЕР" (вул. Соборна, 67, офіс 5, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 40358748) на підставі якого останньому передано у платне користування два кабінети загальною площею 57,3 кв.м. за адресою: Рівненська область, Костопільський район, с. Деражне, вул. Шевченка, 49А.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "СІПЕР" повернути Деражненській сільській раді майно комунальної власності - два кабінети загальною площею 57,3 кв.м., що розміщені на 2 поверсі будівлі за адресою: Рівненська область, Костопільський район, с. Деражне, вул. Шевченка. 49А шляхом підписання акту приймання-передачі.

4. Стягнути з Деражненської сільської ради Рівненської області (вул. Шевченка, 49 А, С. Деражне, Костопільський район, Рівненська область, 35053, код ЄДРПОУ 04386166) на користь прокуратури Рівненської області (р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) судові витрати в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІПЕР" (вул. Соборна, 67, офіс 5, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 40358748) на користь прокуратури Рівненської області (р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) судові витрати в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

6. Накази видати після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано "20" вересня 2018 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 5 примірників:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (35705, м. Здолбунів, вул. Кн. Ольги, 36);

3 - Прокуратурі Рівненської області (33028, м. Рівне, вул.16Липня, 52);

4 - відповідачу рекомендованим (35053, Рівненська обл., Костопольський р-н., с. Деражне, вул. Шевченка, 49а);

5 - відповідачу рекомендованим (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 67, офіс 5).