Рішення

від 17.09.2018 по справі 922/1942/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2018 р. Справа № 922/1942/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Косенко К.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Аксель", м. Костянтинівка, Донецька обл. до Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків про стягнення 311828,77 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 6 від 17.09.2018);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 1852 від 03.09.2018);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Аксель", м. Костянтинівка, Донецька обл. (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків (далі за текстом - відповідач):

299895,00 грн. суми простроченого грошового зобов'язання;

10483,78 грн. пені;

1449,99 грн. 3% річних.

Позов обґрунтовано з посиланням на невиконання відповідачем умов договору № 39/46/17 від 14.03.2017 щодо повного проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.07.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Аксель", м. Костянтинівка, Донецька обл. прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи по суті на 14.08.2018.

Протокольними ухвалами господарського суду Харківської області від 14.08.2018 та від 03.09.2018 розгляд справи відкладався.

В процесі розгляду справи відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 22960 від 08.08.2018), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що платіжним дорученням № 30697 від 26.03.2018 на суму 72055,20 грн. він частково сплатив заборгованість за отриманий товар, проте зазначена оплата не була врахована позивачем при поданні позову.

Позивач надіслав на електронну адресу суду відповідь на відзив (вх. № 1933 від 03.09.2018), в якій просить суд врахувати те, що часткова оплата, про яку зазначає відповідач у своєму відзиві на позов, здійснена в рахунок заборгованості яка виникла за видатковою накладною № 25 від 20.12.2017, та не має відношення до боргу, який є предметом позову у даній справі.

На судове засідання 17.09.2018 прибули представники сторін.

Представник позивача підтримує вимоги, викладені у позовній заяві, та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, 14.03.2017 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, укладено договір № 39/46/17 (а. с. 33-36; далі за текстом - договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, яка далі іменується товар , на умовах та в порядку, погодженому між сторонами та встановленому цим договором; номенклатуру (з посиланням на НТД), кількість, ціну, строк виготовлення та/або поставки, гарантійний строк, а також вимоги до маркування та упаковки товару сторони погоджують у специфікаціях (додаток № 1), які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору, розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем здійснення платежу вважається день списання грошових коштів с поточного рахунку покупця.

Пунктом 4.2 договору передбачено порядок оплати отриманого товару, а саме, протягом 90 (дев'яноста) календарних днів з дати поставки кожної конкретної партії товару, вказаної у відповідній специфікації до договору та отримання належним чином оформленого рахунку від продавця (в залежності від того, яка з подій відбудеться пізніше). Сторони здійснюють звіряння взаємних розрахунків не рідше одного разу на місяць і достроково за ініціативою однієї зі сторін або у випадках, передбачених законодавством. Сторона, яка отримала документ щодо звіряння розрахунків, зобов'язується протягом 15 календарних днів з моменту отримання документа щодо звіряння розрахунків підтвердити дані, які містяться у вказаному документі, або заявити свої заперечення.

За умовами п. п. 7.1, 7.4 поставка товару здійснюється у відповідності до специфікацій, підписаними сторонами.

Під час поставки товару продавець зобов'язаний надати покупцю наступну товаросупроводжуючі документи:

рахунок-фактуру із зазначенням ціни, вартості товару, підкресленою ставкою ПДВ, із зазначенням країни походження - 3 примірника;

видаткові накладні на товар;

сертифікат відповідності (якщо товар належить до обов'язковою сертифікації);

сертифікат якості (завірена копія);

товаро-трансопртну або з/д накладну (оригінал).

Зобов'язання поставки вважаються виконаними з моменту прийняття партії товару та надання всіх належним чином оформлених документів у відповідності до цього пункту договору.

Належним чином оформленими документами вважаються документи, оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Згідно з п. 10.1 договору у випадку порушення строків оплати вартості товару, передбачених даним договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 12.3 договору встановлено: договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами договору, діє до 14.03.2018, але у будь-якому випадку, до виконання сторонами зобов'язань за договором у повному обсязі.

Як зазначає позивач, в рамках зазначеного вище договору він поставляв відповідачу обумовлений цим договором товар, проте відповідачем не в повному обсязі оплатив його вартість.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати товару, поставленого позивачем по специфікації № 6 від 28.12.2017 та № 7 від 19.02.2018.

Як свідчать матеріали справи, на виконання зазначених специфікацій позивач поставив на користь відповідача товар за видатковими накладними № 2 від 22.01.2018 на суму 172446 грн. та № 3 від 22.02.2018 на суму 127449 грн., всього на загальну суму 299895 грн. Факт доставки цього товару позивачем відповідачу підтверджується ТМЦ № 2 від 22.01.2018 та ТМЦ № 3 від 22.02.2018

Факт отримання зазначеного товару уповноваженими особами підприємства відповідача підтверджується довіреністю на отримання товару № 72 від 17.01.2018 та довіреністю на отримання товару № 100003 від 21.02.2018.

З метою оплати відповідачем зазначеного товару, позивач виставив останньому рахунок-фактуру № 2 від 18.01.2018, та рахунок-фактуру № 5 від 19.02.2018.

Однак, зазначений товар відповідачем в передбачений договором строк не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 14.06.2018 в якій вимагав сплатити існуючий борг, проте, зазначена претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 299895,00 грн. в примусовому порядку стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, у зв'язку з прострочення відповідачем своїх зобов'язань, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України також нараховано до стягнення з відповідача 10483,78 грн. пені та 1449,99 грн. 3% річних за прострочення оплати товару за кожною з накладних за період по 03.07.2018

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За умовами ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів статей 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт здійснення позивачем на користь відповідача поставок товару в рамках договору № 39/43/17 від 14.03.2017, а також отримання останнього відповідачем, підтверджується документами, оформленими у відповідності до п. 7.4 укладеного між сторонами договору (а. с. 42-55), копії яких залучено до матеріалів справи.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач має перед позивачем заборгованість в загальній сумі 299895 грн. за товар, отриманий за видатковими накладними № 2 від 22.01.2018 на суму 172446 грн. та № 3 від 22.02.2018 на суму 127449 грн. Доказів повної оплати заборгованості за цей товар відповідач суду не надав. Строк виконання зобов'язання з його оплати є таким, що настав.

Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що зазначений товар був нібито частково ним сплачений згідно з платіжним дорученням № 30697 від 26.03.2018 на суму 72055,20 грн. суд вважає безпідставними, оскільки в даному платіжному доручення у графі Призначення платежу зазначено ВН (видаткова накладна) № 25 від 20.12.2017.

Матеріали справи містять документи, на підставі яких був проведений зазначений платіж (а. с. 93-99), а саме: специфікація № 5 від 15.12.2017, видаткова накладна № 25 від 20.12.2017, довіреність на отримання товару № 4113 від 18.12.2017 та товарно-транспортна накладна № 22 від 20.12.2017.

Таким чином, зазначений платіж не має жодного відношення до поставок які мали місце за видатковими накладними № 2 від 22.01.2018 на суму 172446 грн. та № 3 від 22.02.2018 на суму 127449 грн. До того ж, в судовому засіданні представник відповідача визнав зазначений факт.

Також представник відповідача в судовому засіданні визнав і факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за зазначений товар отриманий за видатковими накладними № 2 від 22.01.2018 на суму 172446 грн. та № 3 від 22.02.2018 на суму 127449 грн. .

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 299895,00 грн. суми простроченого грошового зобов'язання (заборгованості).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати отриманого товару на суму 299895,00 грн. підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних за таке прострочення.

Перевіривши відповідний розрахунок річних за прострочення оплати товару, суд приходить до висновку про його арифметичну вірність.

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1449,99 грн. 3% річних за прострочення оплати товару за кожною з видаткових накладних за період по 03.07.2018.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначено вище, п. 10.1 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати вартості товару, передбачених даним договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Таким чином, нарахування позивачем до стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язань є правомірним.

Перевіривши відповідний розрахунок пені, суд приходить до висновку про його часткову арифметичну невірність.

Разом з тим враховуючи, що формування позовних вимог є диспозитивним правом позивача, в даному випадку суд також приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10483,78 грн. пені за прострочення оплати товару за кожною з видаткових накладних за період по 03.07.2018.

Крім того, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 4677,44 грн.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" (юридична адреса: 61001, м. Харків, вул. Світло шахтаря, 4/6; код ЄДРПОУ 00165712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Аксель" (юридична адреса: 85114, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Горького, буд. 10/9; код ЄДРПОУ 31220221):

299895,00 грн. суми простроченого грошового зобов'язання (заборгованості);

10483,78 грн. пені;

1449,99 грн. 3% річних;

4677,44 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 20.09.2018 р.

Суддя ОСОБА_3