Рішення

від 13.09.2018 по справі 1840/3023/18

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 р. Справа № 1840/3023/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Тереховій О.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2018 року позивач ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, мотивуючи позовні вимоги тим, що постановою державного виконавця Глухівського відділу державної виконавчої служби від 22.10.2009 року арештоване належне йому на праві власності майно, а саме 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 в межах виконавчого провадження №аа539248 про стягнення з позивача штрафу.

На його звернення до Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про зняття арешту та заборони на відчуження отримав відповідь від 23.07.2018 року, в якій повідомлено, що відносно позивача відкритих виконавчих проваджень по відділу не обліковується, існували виконавчі провадження, які вже завершені у зв язку з виконанням, передані у 2013 році до архіву та на даний час знищені. Оскільки, всі виконавчі провадження знищені, відповідач не може зняти арешт, накладений 22.10.2009 року .

Позивач вважає, що відмова Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області у знятті арешту є протиправною, оскільки закривши виконавче провадження у зв язку з виконанням, державний виконавець був зобов язаний зняти всі накладені арешти, про що зазначити у постанові про закінчення виконавчого провадження та надіслати постанову для виконання органу, який вчиняє дії по реєстрації обтяжень майна.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання не з явився, надав відзив, в якому повідомив, що згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об єктів нерухомого майна 22.10.2009 року згідно постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №аа539248 від 22.10.2009 відділом державної виконавчої служби Глухівського міськрайонного управління юстиції було накладено арешт на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, ід.код НОМЕР_1. Проте, спеціалістами Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області не вдалося виявити виконавче провадження, в якому накладався арешт. Архів, книги вхідної та вихідної кореспонденції за 2009 рік були знищені у зв язку з закінченням терміну зберігання. Також було встановлено, що у 2012-2013 роках у відділі на виконанні перебували виконавчі провадження стосовно ОСОБА_1, які виконані в повному обсязі, на даний час відкритих виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1 немає.

Заслухавши позивача, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Глухівського відділу державної виконавчої служби від 22.10.2009 року арештоване належне позивачу на праві власності майно, а саме 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 в межах виконавчого провадження №аа539248 про стягнення з позивача штрафу, зазначене підтверджується витягом із реєстру заборон відчуження нерухомого майна ( а.с.7)

На його звернення до Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про зняття арешту та заборони на відчуження надана відповідь від 23.07.2018 року, в якій повідомлено, що відносно позивача відкритих виконавчих проваджень по відділу не обліковується, існували виконавчі провадження, які вже завершені у зв язку з виконанням, передані у 2013 році до архіву та на даний час знищені. Оскільки, всі виконавчі провадження знищені, відповідач не може зняти арешт, накладений 22.10.2009 року .

Суд вважає, що така відмова не відповідає вимогам законодавства про виконавче провадження та порушує права позивача з огляду на таке.

Вирішуючи спір та з'ясовуючи обставини виникнення обтяження, накладеного на нерухоме майно у 2009 році, суд виходить з того, що на той час діяло Положення про єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5.

Відповідно до п.2.1.2 цього Положення підставою для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є, зокрема, заява про реєстрацію (вилучення) обтяження об'єкта нерухомого майна, що подається органами державної виконавчої служби у зв'язку з накладенням ними арешту на об'єкти нерухомого майна (звільненням з-під арешту).

При цьому, згідно з п.2.5 цього Положення відомості про накладені (зняті) заборони та арешти на об'єкти нерухомого майна вносяться Реєстратором до Реєстру заборон у день їх надходження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 року (надалі - Закон № 606-XIV).

Відповідно до частин 1-3 статті 57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №606-ХІV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Наслідки завершення виконавчого провадження передбачені статтею 50 Закону №606-ХІV. За її змістом, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Відповідно до пункту 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1302/29432, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

Зі змісту наведеного вбачається дійсна мета застосування процедури арешту майна боржника для забезпечення реального виконання виконавчого документу. Тобто, існування арешту накладеного державним виконавцем дозволяє йому ефективно здійснювати дії щодо реального виконання виконавчих листів та інших виконавчих документів, упереджує недобросовісну поведінку боржника щодо уникнення сплати ним свого боргу шляхом реалізації або переоформлення належного йому рухомого та нерухомого майна. Таким чином, існування арешту майна, накладеного державним виконавцем має чітко окреслені граничні строки з прийняття відповідної постанови про накладення арешту до завершення виконавчого провадження.

У зв'язку з реформуванням системи органів примусового виконання та органів державної виконавчої служби, зміною підпорядкування та найменування відділів державної виконавчої служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 17 від 21.01.2015 року "Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції", постанови Кабінету Міністрів України №99 від 11.02.2016 року "Про реформування територіальних органів Міністерства юстиції та розвиток системи надання безоплатної правової допомоги", наказів Міністерства юстиції України №569/5 від 01.03.2016 року "Про відділи державної виконавчої служби та відділи державної реєстрації актів цивільного стану", №571/5 від 01.03.2016 року "Про Типову структуру головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі", №1056/5 від 07.04.2016 року "Про затвердження Переліку районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділів державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі" правонаступником Відділу державної виконавчої служби Глухівського міськрайонного управління юстиції у спірних правовідносинах є Глухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області .

Як вже встановлено судом, на виконанні у відповідача відсутні відкриті виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача

Відтак, наведені обставини свідчать, по-перше, про відсутність правових підстав у відповідача зберігати накладений ним арешт на майно позивача, в силу неможливості виконавчого органу надати документ, яким відповідний арешт було застосовано, більш того, через неможливість цього органу конкретизувати виконавче провадження в рамках якого він був накладений.

По-друге, існування арешту майна позивача при визнанні відповідачем факту завершення всіх виконавчих проваджень відносно позивача порушує саму мету застосування відповідної процедури. Так, наразі, механізм забезпечення виконання рішення існує, проте провадження в рамках якого його було застосовано завершено.

Таким чином, відмова відповідача у знятті арешту з належного позивачу майна, накладеного ним постановою від 22.10.2009 №аа 538248 є порушенням вимог Закону України Про виконавче провадження , що позбавляє позивача можливості вчиняти дії щодо належного йому майна, вільно розпоряджатися ним.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем. Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно позивача попри відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо нього, а наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про цей арешт перешкоджає позивачу вільно розпоряджатись належним йому майном, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, заявлених в рамках цього позову.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ід.н. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Глухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області ( код ЄДРПОУ 34950595, вул..Шевченка,10, м.Глухів, Сумська область, 41400) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов'язати Глухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області зняти арешт нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця Глухівського відділу державної виконавчої служби від 22.10.2009 року №аа539248 на майно ОСОБА_1 , а саме 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення апеляційної інстанції.

Суддя Л.М. Опімах