Рішення

від 19.09.2018 по справі 204/4300/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/4300/18

Провадження № 2/204/1372/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Старостенко Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан , ОСОБА_5 про визнання трудових відносин припиненими, -

В С ТА Н О В И В:

У червні 2018 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан , ОСОБА_5, Відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців департаменту управління у сфері державної реєстрації Дніпровської міської ради про визнання трудових відносин припиненими, в якій позивач просить припинити трудові відносини ОСОБА_3 (до одруження - ОСОБА_6) ОСОБА_7 з ТОВ Пан Паркан з 20 квітня 2018 року; зобов'язати Відділ реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців департаменту управління у сфері державної реєстрації Дніпровської міської ради внести відповідні зміни до реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: виключити відомості про ОСОБА_3 (до одруження - ОСОБА_6) ОСОБА_7 як керівника ТОВ Пан Паркан ідентифікаційний код юридичної особи 40401284; стягнути судові витрати по справі. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан та позивачем ОСОБА_6 (після одруження - ОСОБА_3) ОСОБА_7 07.07.2016 року було укладено безстроковий трудовий договір та рішенням Загальних зборів ОСОБА_4 призначено позивача на посаду директора товариства. Питання про призначення/припинення повноважень директора як виконавчого органу товариства належить, як правило, до компетенції загальних зборів. Водночас слід враховувати, що директор є найманим працівником, на якого поширюються норми КЗпП. Не маючи на меті продовжувати трудові та професійні взаємовідносини з ТОВ Пан Паркан , дотримуючись чинного законодавства України, позивачем 20.03.2018 року було направлено заяву про звільнення з посади директора ОСОБА_4 засновникам засобами поштового зв'язку та наручно передано дану заяву до ТОВ Пан Паркан . Разом з заявою про звільнення на адреси учасників ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (після одруження - ОСОБА_3) Я.О. було направлено лист повідомлення про проведення позачергових загальних зборів ОСОБА_4 з питання звільнення з посади директора ОСОБА_4 позивача. У своїй заяві про звільнення від 20.03.2018 року позивач просить звільнити його з займаної посади з 20.04.2018 року. Так як розгляд питання про звільнення з посади директора ОСОБА_4 позивача підпадає під компетенцію загальних зборів ОСОБА_4, у позивача виникла необхідність у скликанні позачергових загальних зборів ОСОБА_4, які і були призначені на 20.04.2018 року та мали б бути проведені у приміщенні приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_8. Позивачем були дотримані усі вимоги чинного законодавства при скликанні позачергових загальних зборів. 20.04.2018 року на позачергових зборах була присутня лише позивач, що володіє у сукупності часткою ОСОБА_4 у розмірі 50% від статутного капіталу товариства, тому загальні збори були визнані неповноважними згідно ст. 60 Закону України Про господарські товариства . Так як загальні збори не відбулися, рішення про звільнення не було прийняте, відповідно, директор не є звільненим. В цьому випадку він має законні підстави реалізувати своє право звільнитися за власним бажанням (ст. 38 КЗпП). Для цього директор повинен видати наказ про визнання себе звільненим за власним бажанням. Відповідно після спливу строку, який визначив у своїй заяві про звільнення працівник, керівник ОСОБА_4 має сам видати наказ про своє звільнення, що позивачем і було зроблено 20.04.2018 року. Так як загальні збори ОСОБА_4 є неповноважними, нового директора не призначено, відповідної інформації для внесення змін про директора в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань подано не було, відтак на даний момент запис про позивача як керівника ТОВ Пан паркан , з реєстру виключено не було. Невирішення питання про звільнення позивача з посади директора є порушенням його прав щодо вільного вибору праці. На підставі викладеного позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12 липня 2018 року було, серед іншого, відмовлено позивачу у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан , ОСОБА_5, Відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців департаменту управління у сфері державної реєстрації Дніпровської міської ради про визнання трудових відносин припиненими, в частині вимог, пред'явлених до Відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців департаменту управління у сфері державної реєстрації Дніпровської міської ради.

14 серпня 2018 року від відповідача ОСОБА_5 до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_3, в якому зазначено, що відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на наступне. Позивач ОСОБА_3 займаючи посаду директора ТОВ Пан Паркан з 07.07.2016 року не виконувала своїх обов'язків згідно пунктів 10.6, 10.4, 12.8, 12.9 статуту ТОВ Пан Паркан . Позивач жодного разу не звітувала йому як учаснику ТОВ Пан Паркан , а також не надавала на затвердження щорічний звіт щодо операцій ОСОБА_4 та баланс. Хоча займаючи посаду директора зобов'язана щонайменше 1 раз на рік надавати на затвердження річний звіт по діяльності ТОВ Пан Паркан . На посаді директора позивач ОСОБА_3 вже більше 2 років, тобто вона систематично не виконує свої обов'язки вже досить довгий час і повинна надати зазначену вище звітність на затвердження відповідачу як учаснику ОСОБА_4. На базі цієї звітності буде проходити аудит компанії та інші перевірки згідно пунктів статуту 11.1, 11.2, 11.3. Також, зазначає, що позивач відкрила схожу за назвою компанію ТОВ Пан-Паркан , що зареєстрована на ту ж саму адресу, що й ТОВ Пан Паркан і займається такою ж самою діяльністю. Вважає, що для уникнення відповідальності за свої вчинки, ігноруючи статут ТОВ Пан Паркан , позивач в судовому порядку намагається вийти з посади директора, бо після цього залучити її до відповідальності буде майже неможливо.

23 серпня 2018 року від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_9 до суду надійшла відповідь на відзив відповідача ОСОБА_10, в якій зазначено, що відзив відповідача є необґрунтованим з огляду на наступне. Жодного підтвердження того, що відповідач ОСОБА_10 вимагав, витребовував або виявляв намір ознайомитись зі звітністю ОСОБА_4, відповідачем не надано. Посилання відповідача на те, що позивач створила схожу за назвою фірму не мають жодного відношення до предмету розгляду даної справи.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, та просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти позову заперечував та просив суд відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан (код ЄДРПОУ 40401284) було створено засновниками: відповідачем ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_6 (прізвище змінено на Байбакова ) ОСОБА_7 та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що 06 квітня 2016 року у вищевказаному Реєстрі зроблено відповідний запис за № 1 224 102 0000 076329, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09 серпня 2018 року (а.с. 111-116).

З ОСОБА_11 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також вбачається, що 07 липня 2016 року позивача було обрано (призначено) керівником (директором) ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан (код ЄДРПОУ 40401284). Факт перебування позивача на посаді директора ТОВ Пан Паркан з 07 липня 2016 року визнавався обома сторонами, а тому доказуванню не підлягає.

Відповідно до п. 1.2 Статуту ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів учасників ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан № 20/11/2017 від 20 листопада 2017 року, учасниками вказаного товариства зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_3. У п. 3.4 вказаного Статуту зазначено, що частки Учасників у статутному капіталі ОСОБА_4 мають наступне співвідношення: ОСОБА_3 - 50%, ОСОБА_5 - 50 % (а.с. 91-110).

04 серпня 2017 року позивач по справі - ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_12 та змінила своє прізвище на Байбакова , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-КИ № 386893, виданим 04 серпня 2017 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 860 (а.с. 140).

20 березня 2018 року позивачем на адреси відповідачів було направлено заяву про звільнення з посади керівника (директора) ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан та лист-повідомлення (а.с. 138), що підтверджується накладними про поштове направлення № 207061 від 20 березня 2018 року (а.с. 4), № 207062 від 20 березня 2018 року (а.с. 5).

Крім того, 05 квітня 2018 року позивачем ОСОБА_3 було написано заяву про вихід зі складу учасників ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан , яка була посвідчена 05 квітня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрована в реєстрі за № 319 (а.с. 9), а також направлена 13 квітня 2018 року на поштові адреси відповідачів, що підтверджується описом поштового відправлення та квитанціями від 13 квітня 2018 року (а.с. 13).

З положень статті 41 Закону України Про господарські товариства № 1576-XII від 19 вересня 1991 року, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, вбачається, що утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства належить до виключної компетенції загальних зборів акціонерів товариства.

Позивачем було ініційовано скликання позачергових загальних зборів учасників ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан .

Відповідно до положень ч.ч. 3, 5 ст. 61 Закону України Про господарські товариства , який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Отже, з викладеного вбачається, що позивачем з додержанням строків було повідомлено учасників ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан про скликання позачергових зборів з приводу її звільнення за власним бажанням.

Відповідно до п. 5.4 Статуту ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан (нова редакція), затвердженого протоколом загальних зборів учасників ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан № 20/11/2017 від 20 листопада 2017 року, Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 50 відсотками голосів.

З протоколу № 02-18 Загальних зборів учасників ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан (позачергових) від 20 квітня 2018 року (а.с. 10) вбачається, що на загальних зборах учасників була присутня лише учасник ОСОБА_3, а учасник ОСОБА_5 на загальні збори учасників не з'явився. Оскільки на загальних зборах учасників ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан був присутній лише учасник, який володіє 50 відсотками голосів, було констатовано, що кількість присутніх є недостатньою, а отже загальні збори учасників не можна вважати повноважними. Отже, розгляд питань порядку денного був неможливим у зв'язку з неповноважністю загальних зборів учасників ОСОБА_4. Справжність підпису ОСОБА_3 було посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 404.

Отже, з викладеного вбачається, що у зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_5 20 квітня 2018 року на позачергові загальні збори учасників ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан , збори так і не відбулись, питання про звільнення позивача ОСОБА_3 з посади керівника (директора) ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан розглянуто так і не було у зв'язку з неповноважністю загальних зборів учасників.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачі жодним чином не відреагували на заяву позивача про звільнення з посади керівника (директора) ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан .

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Водночас слід враховувати, що директор є найманим працівником, на якого поширюються норми КЗпП .

Так, згідно ст. 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Пунктом 4 частини 1 статті 36 КЗпП закріплено, що однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38 , 39 ).

Відповідно до п. 10.4 Статуту ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан директор у межах своєї компетенції приймає на роботу та звільняє з неї працівників ОСОБА_4.

У зв'язку з тим, що загальними зборами учасників ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан не було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_3 з посади керівника (директора) ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан , 20 квітня 2018 року позивачем як директором вказаного товариства, керуючись ст.ст. 38, 47, 116 КЗпП було видано наказ № 26 про її звільнення (складання повноважень) з посади директора ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан (а.с. 16).

Отже, з 20 квітня 2018 року позивач фактично припинила виконувати повноваження керівника (директора) ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан .

Однак, станом на день звернення позивача до суду в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис про позивача як керівника ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан .

За змістом положень статті 38 КЗпП та статей 58 , 60 , 62 Закону України Про господарські товариства , які діяли на час виникнення спірних правовідносин, а також положень Статуту ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок учасника товариства провести загальні збори учасників, розглянути заяву директора й відкликати його повноваження та призначити нового керівника (директора).

Конституційне право громадян на працю означає можливість кожного заробляти собі на життя працею, вільно вибирати професію чи спеціальність відповідно до своїх здібностей і бажань, реалізовувати свої бажання щодо зайняття працею за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності або самостійно забезпечувати себе роботою.

За змістом ст. 22 КЗпП України та відповідно до положень Конституції України вбачається, що будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачами порушене право позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч. 1 ст. 38 КЗпП України , оскільки невирішення зборами учасників ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан заяви про звільнення позивача з посади керівника (директора) є порушенням її права щодо вільного вибору праці.

Посилання відповідача ОСОБА_5 як на підставу для відмови позивачу у задоволенні позову на те, що позивач відкрила схожу за назвою компанію - ТОВ Пан-Паркан і займається такою ж самою діяльністю, судом при вирішенні даної справи до уваги не беруться, оскільки вказані обставини не входять до предмета доказування по даній справі, та не мають будь-якого значення для вирішення заявлених позовних вимог по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Посилання відповідача ОСОБА_5 в обґрунтування заперечень проти позову на те, що позивач не виконувала обов'язків, визначених Статутом ТОВ Пан Паркан , щодо подання звітності відповідачу ОСОБА_5 як учаснику ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан , судом також до уваги не беруться, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідачем не надано, а згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, неналежне виконання працівником своїх обов'язків, не може бути підставою для відмови у розірванні трудового договору. Натомість, у більшості випадків, саме неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків є вагомою підставою для звільнення такого працівника з ініціативи роботодавця.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_3 в інший спосіб, окрім як звернутися до суду, не може захистити свої трудові права та ці права є порушеними, суд приходить до переконливого висновку, що вони підлягають судовому захисту.

Оскільки позивач ОСОБА_3 не бажаючи працювати на посаді керівника (директора) ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан не має можливості розірвати договір з незалежних від неї підстав, в порядку передбаченому зазначеними вище законодавчими актами, суд вважає заявлені позовні вимоги щодо визнання трудових відносин припиненими, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, які згідно розрахунку наведеного представником позивача у позовній заяві, складають 8 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, з аналізу статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката має стягуватись лише на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Судом встановлено, що інтереси позивача на підставі договору про надання правничої допомоги від 31 травня 2018 року у суді представляє адвокат ОСОБА_13 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 3324, видане 28 квітня 2017 року на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року № 74) (а.с. 49), а також на підставі довіреності від 14 травня 2018 року, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованої в реєстрі за № 614, - ОСОБА_1 та ОСОБА_13 (а.с. 52).

Наведений у позовній заяві представником позивача розрахунок витрат по справі не підписаний та не погоджений самим позивачем як особою, якій безпосередньо надавалася правнича допомога, що свідчило б про те, що вона згодна з відомостями, зазначеними у ньому.

Представником позивача не надано суду актів виконаних ним робіт з підписом позивача, що позбавляє суд можливості підтвердити отримання позивачем таких послуг.

У розрахунку зазначена сума за витрати пов'язані з явкою представника до суду, яка складається з транспортних витрат та суми за витрачені судодні. Однак, розрахунок не містить відомостей про час участі у судових засіданнях, а також він не підтверджений належними доказами, а саме довідкою суду про час проведених судових засідань та їх тривалість. Жодних доказів на підтвердження понесення представником позивача транспортних витрат суду також не надано.

Щодо послуг, які надавалися представником позивача безпосередньо позивачу поза межами залу судових засідань (таких як усні консультації і написання позовної заяви), то їх тривалість та час не зазначена у розрахунку, а також не погоджені та не підтверджені підписом самого позивача, а тому, суд приходить до переконливого висновку, що представником позивача не надано суду належних та беззаперечних доказів розміру та тривалості наданих послуг.

За таких обставин суд зазначає, що наданий представником позивача розрахунок суми витрат не є належним доказом, що в свою чергу є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно роз'яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 р. №10 визначено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, є також підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу по оплаті послуг адвоката, стороною позивача взагалі не надано суду жодних доказів. Так само не надано суду доказів на підтвердження факту здійснення оплати позивачем за надані йому послуги на користь його адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування, відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

За таких обставин суд зазначає, що відсутність підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу та здійснення їх оплати, відсутність належного розрахунку таких витрат погодженого з позивачем, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, суд вважає недоведеними належними та допустимими доказами вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн., у зв'язку з чим суд приходить до переконливого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання трудових відносин припиненими, то з відповідачів ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан та ОСОБА_5 на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 704,80 грн., тобто по 352,40 грн. з кожного відповідача (704,80 грн. / 2 = 352,40 грн.).

На підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 22, 38 КЗпП та керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 128, 133, 137, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан , ОСОБА_5 про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити частково.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан (код ЄДРПОУ 40401284) припиненими внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника за власним бажанням з 20 квітня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Пан Паркан (код ЄДРПОУ 40401284, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Робоча, 23-В) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1, яка проживає а за адресою: м. Дніпро, вул. Актюбінська, 13-А) судовий збір у розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні, 40 копійок).

Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_2, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) судовий збір у розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні, 40 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.Л. Черкез