Постанова

від 13.09.2018 по справі 804/1362/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2018 рокусправа № 804/1362/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя:                    Дадим Ю.М.

           судді:                     Божко Л.А., Уханенко С.А.,

за участю секретаря судового засідання:          Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу приватного підприємства «Укравтодизель» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 року (суддя Голобутовський Р.З.) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до приватного підприємства «Укравтодизель» про підтвердження обґрунтованості умовного арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області звернулось до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Укравтодизель» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 року адміністративний позов було задоволено. Підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Приватного підприємства «Укравтодизель».

Приватне підприємство «Укравтодизель», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 року скасувати, та винести нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що чинне податкове законодавства містить імперативний припис, що обґрунтованість адміністративного арешту перевіряється судом протягом 96 годин з моменту його накладення рішенням керівника контролюючого органу (його заступника) і зазначений строк не може бути продовжений ні в адміністративному порядку, ні у випадку повернення судом такого подання, а тому звернення до суду із позовом після спливу передбачених законодавством 96 годин є безпідставним, оскільки у випадку пропуску строку, арешт вважається припиненим.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.01.2018 року на підставі п.19-1.1 ст.19-1, п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, контролюючим органом було прийнято наказ №295-п від 19.01.2018 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Укравтодизель» (код ЄДРПОУ 41013833).

29.01.2018 року на підставі зазначеного наказу та направлення на перевірку №359 від 19.01.2018 року посадовою особою контролюючого органу здійснено вихід за податковою адресою відповідача з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Укравтодизель».

Проте, директором ПП «Укравтодизель» 29.01.2018 року не було допущено посадову особу контролюючого органу до проведення перевірки, про що складено акт №3540/04-36-14-16/41013833.

На переконання податкового органу, наявність вказаних підстав свідчить про можливість застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки платник податків відмовився від допуску працівника ГУ ДФС у Дніпропетровській області до проведення перевірки, то він фактично перешкоджає здійсненню ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкового контролю, що свідчить про обґрунтованість накладення арешту на його майно.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно п.п. 94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується зокрема, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п.94.5 ст.94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

У відповідності до п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Приписами п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України визначено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном. Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Відповідно до п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 Податкового кодексу України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що адміністративний арешт майна платника податків, як винятковий спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, застосовується у випадках, встановлених Податковий кодексом України, зокрема якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Так, у разі наявності такої обставини, керівником контролюючого органу приймається рішення про накладення арешту на майна платника, обґрунтованість якого має бути перевірена судом протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку судового рішення, яке б встановлювало обґрунтованість накладення арешту на майно має наслідком припинення такого адміністративного арешту.

Як свідчать встановлені обставини справи, рішення про застосування адміністративного арешту майна ПП «Укравтодизель» було прийнято 30.01.2018 року в.о. заступника начальника ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Отже, виходячи з положень ст.94 Податкового кодексу України, починаючи з 30.01.2018 року почав обраховуватись 96-годинний строку на підтвердження обґрунтованості накладення арешту на майно Відповідача за вказаним рішенням.

31.01.2018 ГУ ДФС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з поданням до ПП «Укравтодизель» про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, застосованого на підставі рішення про застосування адміністративного арешту майна платників податків від 30.01.2018.

Проте ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 подання ГУ ДФС у Дніпропетровській області було без розгляду повернуто заявнику після залишення його без руху, у зв'язку з ненаданням доказів про сплату судового збору.           В свою чергу, з даним адміністративним позовом податковий орган звернувся до суду 21.02.2018 року, тобто після спливу 96 годинного строку на підтвердження обґрунтованості накладення арешту на майно Відповідача за рішенням від 30.01.2018 року.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Податковий кодекс України містить імперативну вимогу про те, що обґрунтованість адміністративного арешту перевіряється судом саме протягом 96 годин з моменту його накладення рішенням керівника контролюючого органу (його заступника). Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

При цьому, як вже зазначалось, відсутність протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 ПК України, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим має наслідком припинення адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, виходячи з зазначеного, станом на час звернення Позивача до суду з даним позовом, а саме 21.02.2018 року, адміністративний арешт майна Відповідача за рішенням від 30.01.2018 року був припинений, що в свою чергу має наслідком відсутність правових підстав для визнання його обґрунтованим.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 року було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про необхідність його скасування.

Керуючись ст. 243, ст.308, ст. 310, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Укравтодизель»– задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2018 року – скасувати.

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - відмовити.

          Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                Ю.М. Дадим

           Суддя:                                                                                Л.А. Божко

           Суддя:                                                                                С.А. Уханенко