Рішення

від 10.09.2018 по справі 826/14770/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2018 року № 826/14770/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

при секретарі судового засідання Хаюк К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БУДЛЕКС" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за участю представників:

- від позивача Касяненко О.В.; - від відповідача Лакомкіна С.А.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДЛЕКС" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкове повідомлення-рішення №0005721402 від 29.08.2017 року.

Позов мотивований тим, що контролюючим органом безпідставно поставлено під сумнів фінансово-господарські операції позивача з його контрагентом, оскільки вони були реальними, спрямованими на одержання економічного ефекту та підтверджені відповідними первинними документами, а отже згідно норм Податкового кодексу України позивачем правомірно сформовано податковий кредит і його виключення уповноваженими особами відповідача в акті перевірки, за яким винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та застосування штрафних санкцій, є протиправним.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, враховуючи доводи, пояснення та заперечення сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДЛЕКС" (код 34469874) (надалі - ТОВ "БУДЛЕКС") згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.09.2016 року за даними органів статистики про основний вид економічної діяльності юридичної особи, визначений на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності за рік займається будівництвом житлових і нежитлових будівель.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві) №6887 від 24.07.2017 року відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "БУДЛЕКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "СІАТЕЛ КОМПАНІ" (код 39646750) (надалі - ТОВ "СІАТЕЛ КОМПАНІ") за період з 01.08.2015 року по 30.09.2015 року та з 01.01.2016 року по 29.02.2016 року.

Зазначеною перевіркою, результати якої викладено в акті №300/26-15-14-02-03/34469874 від 04.08.2017 року, встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.08.2015 року по 30.09.2015 року та з 01.01.2016 року по 29.02.2016 року всього у сумі 176387,00 грн., в тому числі: серпень 2015 року на суму 37667,00 грн., вересень 2015 року на суму 37758,00 грн., січень 2016 року на суму 46791,00 грн., лютий 2016 року на суму 54171,00 грн., що є порушенням п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Вказані порушення, як убачається з узагальненого переліку документів, використаних при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "БУДЛЕКС", виявлено на підставі аналізу, зокрема: наказів про призначення директора/головного бухгалтера, договору суборенди нежитлових приміщень, декларації з ІС "Податковий блок", інформації, наявної в IC "Податковий блок", первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ "СІАТЕЛ КОМПАНІ", протоколу допиту директора ТОВ "СІАТЕЛ КОМПАНІ", інформації з ІС "Податковий блок" (картка СФП).

Також, як додатково зазначено відповідачем у запереченні на адміністративний позов позивача та при поданні додаткових доказів, згаданою вище перевіркою охоплювався аналіз і загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень.

Так, згідно наданих до перевірки документів, встановлено, що між ТОВ "БУДЛЕКС" та ТОВ "СІАТЕЛ КОМПАНІ" було укладено ряд договорів: №С.26/8-15 від 03.08.2015 року, №C.57/8-15 від 03.08.2015 року, №С.51/8-15 від 28.08.2015 року, №С.16/12 від 11.01.2016 року, №С.41/16 від 01.02.2016 року про виконання будівельних робіт.

Посилаючись на кримінальне провадження №32016060000000001, кримінальну справу №757/39976/15-к від 12.11.2015 року відповідач наголошував на тому, що в них згадується ТОВ "СІАТЕЛ КОМПАНІ" (код 39646750), а саме підприємство, згідно інформації ІС "СФП" (лист ГУ ДФС у м. Києві №3091/26-15-21-09 від 16.12.2016 року та заяви ОСОБА_3 щодо непричетності до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства) зареєстровано на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи.

Окрім того, відповідно до акту перевірки №300/26-15-14-02-03/34469874 від 04.08.2017 року, в ході аналізу податкової звітності ТОВ "СІАТЕЛ КОМПАНІ" була відсутня інформація про наявність складських та виробничих приміщень, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Використовуючи інформацію з ІС "Податковий блок" та бази Єдиного реєстру податкових накладних, яка дозволяє прослідкувати рух товарно-матеріальних цінностей між контрагентами, які являються зареєстрованими платниками податку на додану вартість в момент реєстрації податкових накладних, встановлено відсутність у контрагента постачальника ТОВ "СІАТЕЛ КОМПАНІ" придбання послуг, зазначених в номенклатурі виписаних ним податкових накладних, які постачались на адресу ТОВ "БУДЛЕКС".

Таким чином, як звертає увагу на дані обставини відповідач у своєму відзиві на адміністративний позов позивача, прослідковується підміна номенклатури придбаних та реалізованих ТОВ "СІАТЕЛ КОМПАНІ" товарів.

У відповідності до поданого ТОВ "СІАТЕЛ КОМПАНІ" до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві звіту 1-ДФ за 2015 рік №9274473479 від 28.01.2016 року відповідач зазначає, що кількість працюючих за трудовим договором складає - 10 осіб, в тому числі за цивільно-правовими договорами - 0 осіб.

Надалі, відповідач робить висновок про відсутність у контрагента-постачальника ТОВ "СІАТЕЛ КОМПАНІ" необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, наявність яких являється обов'язковою для виконання покладених на себе зобов'язань перед контрагентом-покупцем ТОВ "БУДЛЕКС", для виконання яких необхідна відповідна кількість та кваліфікація трудового персоналу, наявність спеціалізованого обладнання, основних засобів.

Тобто, перевіркою встановлено невідповідність між наявним трудовим та технічним ресурсом ТОВ "СІАТЕЛ КОМПАНІ" та номенклатурою наданих послуг, визначених в податкових накладних, виписаних на адресу контрагента-покупця ТОВ "БУДЛЕКС".

Загалом вище наведене, на думку відповідача, свідчить про відсутність факту здійснення ТОВ "СІАТЕЛ КОМПАНІ" фінансово-господарських операцій за перевіряємий період та наслідком чого, як результат перевірки повноти нарахування ТОВ "БУДЛЕКС" податку на додану вартість, мало місце його заниження за період з 01.08.2015 року по 30.09.2015 року та з 01.01.2016 року по 29.02.2016 року на загальну суму 176387,00 грн., у тому числі по періодам: серпень 2015 року на суму 37667,00 грн., вересень 2015 року на суму 37758,00 грн., січень 2016 року на суму 46791,00 грн., лютий 2016 року на суму 54171,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства.

В підтвердження правомірності зроблених висновків, відповідач послався, зокрема на:

- правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові №826/7047/13-а (К/9901/436/18) від 23.01.2018 року, де колегія суду погодилась з висновками судів попередніх інстанцій зокрема про те, що факт порушення кримінальної справи (де зазначені прізвища осіб, що вказані у прийнятих до обліку податкових накладних з відповідними контрагентами) не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, але разом з тим, такі обставини підлягають врахуванню;

- правову позицію колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові №21-1359а15 від 22.09.2015 року в якій серед іншого зазначено, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої ст. 626 Цивільного кодеку України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання;

- правову позицію колегії суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі №К/800/25505/16 (805/3424/15-a) від 23.02.2017 року де акцентовано увагу на тому, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку;

- правову позицію колегії суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі №К/800/42298/13 (№826/6006/13-а) від 12.02.2014 року у якій зазначено, що якщо під час вирішення спору буде встановлено, що товар справді придбавався позивачем, але не в тієї особи що зазначена в первинних документах, то відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право Товариства на податковий кредит.

Також, у даній ухвалі вказано, що суди не з'ясували і обставин щодо прояву платником розумної обережності при укладенні договору зі спірним постачальником. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Окрім того, посилаючись на ухвали Вищого адміністративного суду №К/9991/26540/11, №К/9991/28864/11 від 26.03.2014 року та постанову №К/800/57548/14 від 21.10.2015 року відповідач звертає увагу на ту обставину, що згідно викладеній правовій позиції у наведених рішеннях для цілей оподаткування реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним постачальником; наведене зумовлює обов'язок платника належним чином довести реальне виконання господарської операції конкретним платником, що у даному разі позивачем не доведено.

Також, несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань і провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише з виконання господарсько-правових зобов'язань, а й у межах податкових правовідносин.

Як підсумок, відповідач наголосив на тому, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Заперечуючи проти доводів відповідача, а саме спростовуючи аргументацію останнього по наданню ТОВ "СІАТЕЛ КОМПАНІ" статусу фіктивного підприємства, зокрема стосовно посилання на відсутність у ТОВ "СІАТЕЛ КОМПАНІ" складських та виробничих приміщень, а також устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності, позивач у відповіді на відзив вказав на те, що виконання робіт працівниками підрядчика здійснювалось на будівельному майданчику замовника будівництва, а тому відсутність інформації про наявність складських чи виробничих приміщень не може бути підставою для визнання контрагента фіктивним чи відповідні операції - безтоварними.

Окрім того, позивач зазначив, що відповідачем не наведено доказів того факту, що ним здійснювалась перевірка на наявність у ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" складських та виробничих приміщень і устаткування, а також, щодо відсутності у ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" необхідної кількості кваліфікованого трудового персоналу - уповноваженими особами відповідача не зазначено жодного кількісного та/або якісного критерію стосовно трудового чи технічного ресурсу, який ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" було не дотримано.

Оскільки законодавством передбачена можливість оренди основних засобів то їх наявність у власності виконавця не є обов'язковою, у тому числі відсутність встановленої обов'язкової чисельності трудових ресурсів для виконання певного об'єму робіт, ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" мав право винаймати для виконання будівельних робіт підрядників, які в свою чергу не обов'язково є платниками податку на додану вартість, а отже вказане, згідно доводів позивача, є свідченням того, що беручи до уваги інформацію з IС "Податковий блок" та Єдиного реєстру податкових накладних, у яких відсутня інформація про взаємовідносини з неплатниками ПДВ, відповідачем зроблено безпідставні висновки про неправомірність нарахування ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" податкового зобов'язання з ПДВ при поставці придбаних у неплатників ПДВ товарів та послуг, яке ТОВ "БУДЛЕКС" включено до складу податкового кредиту.

Тобто, без проведення зустрічної звірки ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України, аналізуючи дані податкових баз та даних Єдиного реєстру судових рішень, контролюючим органом зроблено відповідні висновки, викладені в акті №300/26-15-14-02-03/34469874 від 04.08.2017 року, без дослідження суті здійснених операцій.

Стосовно розумності та обачності при виборі контрагента, позивач вказав на те, що ним, як належним платником податків, було докладено всіх зусиль для перевірки свого контрагента: отримано копію статуту, в якому визначено повноваження директора, протокол зборів учасників на призначення керівника, досліджено по відкритій базі Мін'юсту, чи не перебуває контрагент в процесі припинення, перевірено його реєстрацію платником податку на додану вартість та отримано копію витягу.

Так, згідно даних реєстру Мін'юсту ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" не перебувало в процесі припинення та згідно кодів КВЕД 41.10, 41.20, 43.29 за основним видом діяльності займалось організацією будівництва будівель, а також будівництвом житлових і нежитлових будівель та іншими будівельно-монтажними роботами.

Також, позивачем отримано від ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" копію ліцензії серії АЕ №639916 від 22.04.2015 року терміном дії до 30.03.2018 року та копію додатку до ліцензії з переліком робіт, які відповідали потребам ТОВ "БУДЛЕКС", на момент прийняття рішення про залучення підрядчика до виконання робіт.

Таким чином, за твердженнями позивача, не було жодних підстав вважати, що ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" має ознаки фіктивної компанії, зокрема у зв'язку з тим, що всі необхідні роботи були виконані та передані замовникам ТОВ " IBC ХОЛДИНГ" та ТОВ "БП-41", підтвердженням чого є, власне, самі висновки акту перевірки №300/26-15-14-02-03/34469874 від 04.08.2017 року.

В матеріалах справи наявна копія заяви до податкової міліції Оболонського району міста Києва від 22.10.2015 року за підписом ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яку відповідач надав як додаткові докази та зазначив, що згідно інформації IС "СФП" ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи, оскільки вказана особа є непричетною до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності даного підприємства.

Однак, зі змісту згаданої вище заяви не вбачається, що дана особа заперечує своє відношення до діяльності саме ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI", оскільки взагалі не містить будь-яких посилань на певні організації.

Повісткою від 27.06.2018 року ОСОБА_3 було викликано в суд для участі в судовому засіданні у якості свідка з метою надання відповідних пояснень, однак останній не прибув/повернувся конверт із закінченням терміну зберігання.

Утім, згідно наданої позивачем копії заяви ОСОБА_3 останній пояснює, що ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" було включено податкових органом до реєстру фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності з огляду на пояснення, які він нібито надавав працівникам податкового органу у 2015 році під час опитування.

Даний факт, а саме проведення опитування та надання відповідних пояснень, ОСОБА_3 заперечує та зазначає, що він був зареєстрований як особа-підприємець, а також в період з 19.06.2015 року та орієнтовно по жовтень-листопад 2015 року був керівником ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" (код ЄДРПОУ 39646750), яке здійснювало фінансово-господарську діяльність у відповідності до вимог законодавства.

Подання відповідної заяви до податкової міліції Оболонського району міста Києва у жовтні 2015 року не пов'язує з діяльністю та своїм відношенням до ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI".

Слід зазначити, що в аргументацію своїх доводів позивач послався, у тому числі, на:

- правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові №816/809/17 (№К/9901/1349/17) від 27.03.2018 року, згідно якої норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними;

- правову позицію колегії суддів Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі №803/2406/14 від 28.07.2015 року, відповідно до якої чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Так, посилаючись на висновки Європейського суду з прав людини у справі "Булвес АД проти Болгарії", в якій суд зазначив щодо неможливості покладення на платника податків відповідальності за невиконання її постачальником обов'язків щодо декларування ПДВ за умови відсутності доказів наявності шахрайської схеми щодо ПДВ, про яку компанія заявник була обізнана чи могла бути обізнана, позивач вказав, що вирішення податкових спорів із урахуванням принципу індивідуальної відповідальності платника податків цілковито узгоджується із наведеною практикою Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, наведені у ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Згідно п. 44.1 вказаної статті (тут і надалі - нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За частиною першою та другою ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно постанови Верховного Суду №К/9901/2030/17, №821/589/17 від 06.02.2018 року фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, згідно наведеного, до обов'язків платників податків відноситься ведення обліку тих показників податкової звітності, що пов'язані з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі документів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, забороняється формування таких показників на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Первинні документи, які підтверджують дані податкового обліку платника податків, повинні бути достовірними, тобто відображати дійсний зміст господарських операцій, які впливають на визначення об'єкта оподаткування.

В свою чергу, фактичне здійснення господарської операції повинно викликати зміни в структурі активів, зобов'язань та власному капіталі підприємства, а отже може слугувати її підтвердженням.

Відповідні первинні документи в підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ "БУДЛЕКС" з контрагентом ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI", у тому числі договори та акти приймання виконаних робіт, надано позивачем до матеріалів справи.

Окрім того, на виконання умов договорів позивача з вказаним вище контрагентом відбувались відповідні перерахування готівкових коштів, що підтверджується наданими позивачем копіями банківських виписок ПАТ "Укрсоцбанк" та ПАТ КБ "Євробанк".

Тобто, мало місце настання реальних змін майнового стану платника податку в підтвердження здійснення відповідних господарських операцій, відображених у сформованих первинних документах.

Суд звертає увагу, що у відповідності до постанови Верховного Суду у справі №816/809/17 від 27.03.2018 року аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Суд погоджується із твердженням позивача про наявність підприємницької мети при здійсненні фінансово-господарських операцій, які було поставлено під сумнів контролюючим органом, між ТОВ "БУДЛЕКС" і ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI", про що свідчить перевищення вартості отриманої винагороди від замовників над сумами сплаченими підряднику, оскільки необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської операції, передбачає наявність у кожній операції розумної економічної причини (ділової мети), самостійної від податкової економії.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Вказана позиція викладена колегією суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі №К/800/25505/16 (№805/3424/15-а) від 23.02.2017 року.

Також, суд погоджується з раніше наведеними доводами позивача стосовно неможливості ставлення в залежність визнання контрагента фіктивним чи відповідні операції безтоварними лише за відсутності інформації про наявність складських чи виробничих приміщень для ведення господарської діяльності, оскільки такі твердження узгоджуються, зокрема, з правовою позицією колегії суддів Верховного Суду викладеній у вже згаданій постанові №К/9901/2030/17, №821/589/17 від 06.02.2018 року, а саме що відсутність у покупців можливості придбання товарів, з урахуванням відсутності фактичних господарських ресурсів, які необхідні для провадження відповідної господарської діяльності підприємства, не доводять неможливості реального здійснення задекларованих операцій, з урахуванням того, що використання у виробничій діяльності транспортних засобів та інших фондів на підставі договорів оренди, позички чи використання власного транспорту чинним законодавством не заборонено.

Вкотре посилаючись на неодноразово згадану постанову Верховного Суду у справі №816/809/17 від 27.03.2018 року, суд звертає увагу на викладену правову думку колегії суддів, а саме зазначення тієї обставини, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

При цьому, суд також зауважив, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

У листі №20011/5/99-99-10-01-16 від 21.11.2016 року ДФС України зазначає, що висновок про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Оскільки позивачем в підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" було надано, у тому числі, відповідні копії договорів підряду, субпідряду, додаткових угод, актів приймання виконаних будівельних робіт, банківських виписок, а також в підтвердження статусу ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" копії податкових накладних останнього, у тому числі копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія ліцензії ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" серії АЕ №639916, копія витягу з статуту ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" та протоколу №18/16/2015 року загальних зборів його учасників, які відповідачем не були взяті до уваги, зокрема в якості первинних документів, що підтверджують дані податкового обліку у зв'язку з визнанням відповідних фінансово-господарських операцій ТОВ "БУДЛЕКС" з ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" безтоварними, а статусу останнього - фіктивним на підставі аналізу наявної податкової інформації та загальнодоступних джерел, суд вважає, що висновок посадових осіб контролюючого органу в акті перевірки №300/26-15-14-02-03/34469874 від 04.08.2017 року стосовно нереальності проведення господарських операцій ТОВ "БУДЛЕКС" із ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI" та, як наслідок, неможливість підтвердження достовірності формування податкового кредиту з ПДВ під час їх декларування, не знайшов свого підтвердження у зв'язку з наведеними вище обставинами.

Відповідно, контролюючий орган дійшов помилкових висновків стосовно неможливості здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ "БУДЛЕКС" із ТОВ "СIАТЕЛ КОМПАНI", а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0005721402 від 29.08.2017 року, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки №300/26-15-14-02-03/34469874 від 04.08.2017 року, та яким Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДЛЕКС" було збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 176387,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 44097,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0005721402 від 29.08.2017 року, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини першої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДЛЕКС" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві податкове повідомлення-рішення №0005721402 від 29.08.2017 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДЛЕКС" (код ЄДРПОУ 67769874, п/рахунок №26009011539483 в ПАТ "Укрсоцбанк", місто Київ, МФО 300023, адреса: 02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 3) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19) судові витрати у сумі 3307,27 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст рішення складено 19.09.2018.