Постанова

від 19.09.2018 по справі 825/2253/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. Київ №825/2253/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Кобаля М.І.,

Літвіної Н.М.,

за участю

секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року (прийняте в порядку спрощеного позовного провадження, суддя Заяць О.В.) у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігів Транс Ойл" про накладення арешту на кошти та інші цінності,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігів Транс Ойл", в якому просив накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ "Чернігів Транс Ойл" (код ЄДРПОУ 39922075) на суму 16300,00 грн., що знаходяться на відкритих рахунках у банках.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року у справі № 825/2253/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує податки до бюджету, а у зв'язку з відсутності у відповідача майна для погашення податкового боргу наявні підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності з метою погашення вказаного податкового боргу.

Від відповідача до Київського апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігів Транс Ойл" перебуває на обліку в Чернігівській ОДПІ з 17.07.2013 та станом на 29.05.2018 має податковий борг в розмірі 16300,00 грн., а саме: за платежем пальне в розмірі 15300,00 грн., податку на прибуток приватних підприємств в розмірі ш/с 1020,00 грн.

Пальне в розмірі 15300,00 грн. підтверджується: податковим повідомленням-рішенням від 05.07.2017 №0002074002 на суму 7140,00 грн. відповідно до акта перевірки від 26.06.2017 №162/40/3992207, податковим повідомленням-рішенням від 11.09.2017 №0003644002 на суму 2040,00 грн. відповідно до акта перевірки від 07.09.2017 від № 279/40/3992207, податковим повідомленням-рішенням від 30.11.2017 №0005804002 на суму 3060,00 грн. відповідно до акта перевірки від 22.11.2017 №458/40/3992207, податковим повідомленням-рішенням від 05.03.2018 №0000374002 на суму 3060,00 грн. відповідно до акта перевірки від 22.02.2018 №27/40/3992207.

Податок на прибуток приватних підприємств в розмірі ш/с 1020,00 грн. підтверджується: податковим повідомленням-рішенням від 11.12.2017 №0044741204 відповідно до акта перевірки від 24.10.2017 №386/25-01-12-04-24.

Так, на підставі пп.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було досліджено питання наявності чи відсутності іншого майна у відповідача, відмінного від земельних ділянок, нерухомого майна та транспортних засобів (різного роду устаткування, обладнання тощо), а тому листи, що були додані позивачем до позову про те, що за відповідачем транспортні засоби та техніка не зареєстровані, не можуть слугувати безумовним підтвердженням відсутності у відповідача майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу. Також суд зазначив, що наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними в пункті 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, а таких обставин позивач не вказав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Положеннями п. 89.5 ст. 89 ПК України встановлено, що у разі, якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Відповідно до 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Зі змісту наведених норм вбачається, що податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту повного погашення.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З аналізу наведеної норми вбачається, що вона підлягає застосуванню лише в тому разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, недостатньо майна для погашення такого боргу.

На підтвердження відсутності майна відповідача, позивачем до матеріалів справи додано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 11.01.2018, згідно якої відносно відповідача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні, у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості відсутні, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості відсутні, у Державному реєстру Іпотек відомості відсутні; лист Територіального сервісного центру № 7441 згідно якого за відповідачем транспортні засоби не зареєстровані (а.с. 28, 29).

Відповідно до частин першої статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (частина перша статті 179 Цивільного кодексу України). Речі у свою чергу поділяються на рухомі та нерухомі (стаття 181 Цивільного кодексу України).

На підставі наведено колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не було досліджено питання наявності чи відсутності іншого майна у відповідача, відмінного від земельних ділянок, нерухомого майна та транспортних засобів (різного роду устаткування, обладнання тощо), а тому наведені вище довідки не можуть слугувати безумовним підтвердженням відсутності у відповідача майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до положень п. 94.1, 94.2 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

- відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;

- платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 №632, відповідно до п.1 розділу ІІІ якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищевказаних причин.

Отже, адміністративний арешт застосовується лише за наявності однієї із наведених обставин.

Як зазначає суд першої інстанції, вищенаведені обставини для застосування адміністративного арешту позивачем не доведені, при цьому, наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст.94 ПК України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що реалізація права контролюючого органу звернутися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків, у разі відсутності майна, можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Як зазначає Верховний Суд в постановах від 30.01.2018 (справа № 2а/0570/3824/11), та від 25.05.2018 (справа № 2а/0470/13884/12) , за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п.20.1.17. п.20.1. ст.20 ПК України норма надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків, проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 ПК України.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2018 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді М.І. Кобаль

Н.М. Літвіна