Постанова

від 17.09.2018 по справі 819/743/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6154/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Глушка І.В.,

ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Тернопільське об'єднання Текстерно на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Шульгач М.П.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі о 10 год 39 хв. 25 червня 2018 року, повне судове рішення складено 27 червня 2018 року, у справі №819/743/18 за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області до Відкритого акціонерного товариства Тернопільське об'єднання Текстерно про стягнення страхових внесків, -

В С Т А Н О В И В:

24.04.2018 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області (далі - Управління) звернулось в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства Тернопільське об'єднання Текстерно (далі - Товариство), просило стягнути з Товариства на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області в особі Тернопільського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області недоїмку зі сплати страхових внесків у сумі 108 184,42 грн.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за Відкритим акціонерним товариством Тернопільське об'єднання Текстерно існує заборгованість зі сплати страхових внесків за 2-4 квартал 2010 року в сумі 108 184,42 грн., яка підтверджується звітами щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за ІІІ квартал 2011 року, І квартал 2013 року, ІІІ квартал 2013 року, ІІІ квартал 2014 року, ІІІ квартал 2015 року що подана та підписана страхувальником, де відповідач самостійно вказував дану суму заборгованості, тобто її повністю визнавав. Оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 108 184,42 грн. відповідачем добровільно непогашена то дана сума підлягає до стягнення у судовому порядку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відсутність за період з IV кварталу 2015 року по І квартал 2018 року Звітів щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України свідчить про відсутність заявленої до стягнення недоїмки. Скаржник вказує, що до спірних правовідносин, повинні застосовуватись виключно норми Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності в редакції до 2011 року. Також зазначає, що при зверненні до суду з предметом даного позову, потрібно було дотриматись строку звернення, який передбачений ст.99 КАС України. Крім того, скаржник вважає, що Фонд не є органом, у розумінні пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами , саме податковий орган здійснює передбачені законодавством заходи з погашення недоїмки, що судом першої інстанції не враховано. Також, скаржник вказує, на необхідність застосування положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом .

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, зазначивши, що невиконання Товариством як страхувальником обов'язку подавати Звіти щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до робочого органу виконавчої дирекції Фонду до повного погашення недоїмки не можуть бути доказом відсутності заявленої до стягнення недоїмки. Крім того, зазначає, що незастосування судом першої інстанції строків давності при стягненні недоїмки за платежами до Фонду відповідає як нормам матеріального та процесуального права, так і духу закону.

В судовому засіданні представник Товариства апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам ст.242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство Тернопільське об'єднання Текстерно зареєстроване як юридична особа 29.04.1996 та є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Відповідно до Розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2010 рік, поданої Товариством 25.01.2011, за Товариством рахувалась заборгованість по несплачених платежах (страхових внесках) за 2-4 квартали 2010 року в загальній сумі 125 344,39 грн., з яких: 108 184,42 грн. - недоїмка зі сплати страхових внесків; 2100,12 грн. - страхові внески, строк сплати яких не настав (поточна заборгованість); 15059,85 грн. - заборгованість зі сплати страхових внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати.

Після подання Розрахункової відомості за 2010 рік Товариство сплатило до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України: 2100,12 грн - страхових внесків, строк сплати яких не настав (поточна заборгованість); 15059,85 грн. - заборгованість зі сплати страхових внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати.

Листом від 01.11.2017 №22-01-14/774 Управління звернулось до Керуючого санацією ВАТ Тернопільське об'єднання Текстерно щодо перерахування заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 108 184,42 грн. (а.с.40).

Вказаний лист згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отриманий Товариством 02.11.2017, однак залишений без відповіді.

У зв'язку з несплатою Товариством недоїмки зі сплати страхових платежів у сумі 108184,42 грн., Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області звернулось із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Стаття 5 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23.09.1999 №1105-XIV, в редакції чинній на час виникнення заборгованості, (далі - Закон №1105-XIV) до основних принципів страхування від нещасного випадку відносить обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків.

Відповідно до п.2 та п.7 ч.2 ст.45 Закону №1105-XIV роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків; подавати звітність робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у строки, в порядку та за формою, що встановлені цим Фондом.

Порядок узяття на облік та набуття роботодавцями статусу страхувальників, обчислення і сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності, галузевої належності, фізичними особами-підприємцями, фізичними особами, які використовують працю найманих працівників, а також добровільно застрахованими особами, порядок обліку та витрачання страхових коштів, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності визначався чинною на час виникнення заборгованості Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 №36, чинною на момент виникнення заборгованості, (далі - Інструкція №36).

Згідно з п.5.1 Інструкції №36 не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до п.5.3 Інструкції №36 днем сплати страхових внесків уважається: а) при перерахуванні страхових внесків з рахунку страхувальника - день списання банком суми платежу з рахунка страхувальника незалежно від часу її зарахування на рахунок Фонду; б)при внесенні готівкою - день унесення готівки до банку чи підприємства зв'язку.

При стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються (п.5.8 Інструкції №36).

Відповідно до п.7.5 Інструкції юридичні особи - платники страхових внесків щокварталу у двох примірниках складають Розрахункову відомість, зазначену у пункті 3.10 цієї Інструкції, один примірник якої подається до робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцем обліку страхувальника в такі строки: до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня поточного року, до 25 січня року, наступного за звітним. Усі примірники Розрахункової відомості підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства, виконавцем та завіряються печаткою. Другий примірник звіту залишається в бухгалтерії платника.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 08.07.2010 №2464-VI, відповідно до абз.5 п.7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення якого стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.11.2010 №31 з 01.01.2011 визнано такою, що втратила чинність Інструкцію №36, однак постановлено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюються відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року №36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за №867/14134.

Страхувальники, які мають заборгованість зі сплати страхових внесків за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, подають до робочих органів виконавчої дирекції Фонду звітність до повного погашення заборгованості за формою, наведеною у додатку до постанови.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , в редакції чинній на час звернення із позовом до суду, строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

З матеріалів справи встановлено, що у поданих Товариством звітах щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за ІІІ квартал 2011 року, І квартал 2013 року, ІІІ квартал 2013 року, ІІІ квартал 2014 року, ІІІ квартал 2015 року, IV квартал 2015 року зазначена сума заборгованості (недоїмка) 108 184,42 грн. (а.с.20-25).

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником Товариства подано довідку від 14.09.2018 №01/315, видану за підписом керуючого санацією ВАТ Текстерно , в якій зазначено, що станом на 14.09.2018 заборгованість перед Управлінням за даними бухгалтерського обліку відсутня. Однак жодних належних та допустимих доказів на підтвердження сплати недоїмки у сумі 108184,42 грн. (наприклад, виписок по рахунках Товариства, квитанцій про сплату суми недоїмки) скаржником до матеріалів справи не долучено. Факт сплати недоїмки згідно пояснень, наданими представником скаржника, не підтверджено, судом апеляційної інстанції з матеріалів справи не встановлено, тоді як представником позивача заперечено та вказано, що жодних коштів від Товариства не надходило.

Разом з тим, на переконання суду апеляційної інстанції, не подання Товариством звітів після IV кварталу 2015 року не підтверджує відсутності такої заборгованості.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що звернення Управління до адміністративного суду з позов відповідає визначеному діючим законодавством механізму стягнення заборгованості із сплати страхових внесків не сплачених у період до 1 січня 2011 року.

При цьому, як норми Інструкції №36, чинної на час виникнення заборгованості, так і норми ст.17 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , чинній на час звернення до суду, не встановлюють строків давності при стягненні заборгованості зі сплати страхових внесків, що спростовує аргументи Товариства щодо необхідності застосування до спірних правовідносин шестимісячного строку звернення до суду, встановленого положеннями КАС України, які, в свою чергу, допускають встановлення інших строків для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень іншими законами.

Щодо покликання скаржника на положення Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 №2181-III, то суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до абз.3 преамбули вказаного Закону такий не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , крім того, вказаний нормативно-правовий акт втратив чинність 01.01.2011, а відтак не може застосовуватись до спірних правовідносин.

Водночас, нормами чинного законодавства повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків закріплено за Фондами соціального страхування.

Не є обґрунтованими й аргументи Товариства щодо підсудності даного спору господарському суду, а відтак і закриття провадження у справі, оскільки, як встановлено з матеріалів справи та не заперечено представником Товариства, справа про банкрутство Товариства порушена Господарським судом Тернопільської області 11.06.2003, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.01.2014 №1/Б-294 введено процедуру санації боржника - Відкритого акціонерного товариства Тернопільське об'єднання Текстерно та призначено керуючого санацією - керівника боржника, за підписом якого подано вищезазначені звіти щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що процедура санації є пріоритетною судовою процедурою, оскільки головним завданням є фінансове оздоровлення суб'єкта господарювання, а ліквідаційна процедура має місце у випадках неможливості відновлення платоспроможності боржника.

Доказів на підтвердження визнання Товариства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на час розгляду справи судами як першої, так і апеляційної інстанції, скаржником не надано.

При цьому, Управління при зверненні із позовом про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків діє як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.

Підсумовуючи вказане, оскільки Товариство у поданих звітах щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відобразило недоїмку в сумі 108 184,42 грн., наявність такої заборгованості жодним чином не спростована, сплата недоїмки скаржником не підтверджені, а також враховуючи, що строки давності при стягненні недоїмки за платежами до Фонду не застосовуються, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновок суду першої інстанції щодо підставності заявленого позову та задоволення такого.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви і підстави стягнення з відповідача недоїмки зі сплати страхових внесків та на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 229, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Тернопільське об'єднання Текстерно залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 червня 2018 року у справі №819/743/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_3 ОСОБА_2 Повне судове рішення складено 19.09.2018