Постанова

від 19.09.2018 по справі 805/1344/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року справа №805/1344/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегія суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Борисові А.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: не з'явився

відповідач: ОСОБА_2 (за довіренстю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя - Циганенко А.І.) від 29 травня 2018 року (повний текст рішення складено 08 червня 2018 року) у справі №805/1344/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агротехніка до Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2018 року №0000311412.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.01.2018 року №0000311412 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 152940,00 грн в тому числі за основним платежем 122 352,00 грн, за штрафними санкціями 30 588,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6, 198.3, 198.2, 198.1 статті 198 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "БК Карті".

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ БК Карті (код ЄДРПОУ 41377509) за липень вересень 2017 року , за результатами якої складений акт №819/05-99-14-12-32407334 від 12.12.2017р. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2018р. №0000311412 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 152940 грн., в тому числі за основним платежем 122352 грн., за штрафними санкціями 30588 грн.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 198.6, 198.3, 198.2, 198.1 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу Україні, внаслідок чого занижений податок на додану вартість на загальну суму 122365,00 грн., в тому числі за липень 2017 року у сумі 23647,00 грн., за вересень 2017 року у сумі 98705,00 грн.

Податковий орган дійшов висновку про безпідставне формування позивачем податкового кредиту за операцією з придбання товару в рамках господарських правовідносин з ТОВ "БК Карті" за договором №03-7/17 від 03.07.2017р. у зв'язку відсутністю реальності здійснення господарських операцій по ланцюгу придбання та реалізації товару.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

У п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон №996-ХІV) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як встановлено судом та підтверджено наявними матеріалами справи, між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Карті (Продавець) укладений договір купівлі-продажу від 03 липня 2017 року №03-7/17, за умовами якого продавець зобов'язався поставити у власність покупця товари непродовольчої групи, а останній прийняти товар та сплатити за нього.

На підтвердження виконання даних договорів позивач надав до матеріалів справи копії рахунок-фактура №0307/1 на суму 66360,00 грн.,видаткова накладна №1 на суму 66360,60 грн., податкова накладна №1 на суму 66360,60 грн., в тому числі ПДВ 11060,10 грн. рахунок-фактура від 1 липня 2017 року №1107/6 на суму 75520,80 грн., видаткова накладна від 1 липня 2017 року №400 на суму 75520,80 грн., податкова накладна від 1 липня 2017 року №400 на суму 75520,80 грн., в тому числі ПДВ 12586,80 грн.

Перевезення товару здійснювалось ФОП ОСОБА_3М на підставі договору від 16 січня 2017 року №16/01 на надання транспортних послуг, що підтверджується: рахунок-фактура №03/07 від 03 липня 2017 року на автотранспортні послуги за маршрутом м. Покровськ Костянтинівський район, с. Іванопілля на суму 900,00 грн., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо надання на автотранспортні послуги за маршрутом м. Покровськ Костянтинівський район, с. Іванопілля, на суму 900,00 грн., товарно-транспортною накладною №1 від 03 липня 2017 року, рахунок-фактура від 11 липня 2017 року №11/07 на автотранспортні послуги за маршрутом м. Часів Яр Костянтинівський район, с. Іванопілля, на суму 500,00 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11 липня 2017 року надання автотранспортні послуги за маршрутом м. Часів Яр Костянтинівський район, с. Іванопілля, на суму 500,00 грн.,товарно-транспортна накладна від 11 липня 2017р. №400.

Між позивачем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Карті (покупець) укладений договір купівлі-продажу від №26/07-2017, за умовами якого продавець зобовязується передати, а покупець прийняти вогнетривку продукцію на загальну суму 40000,00 грн.

На підтвердження виконання договору позивач надав до матеріалів справи копії видаткової накладної від 27 липня 2017 року №16 на суму 24909,12 грн., податкової накладної від 27 липня 2017 року №8 на суму 24909,12 грн., в тому числі ПДВ в сумі 4151,52 грн., рахунок-фактура від 05 вересня 2017 року №0509 на суму 40402,20 грн., накладна від 05 вересня 2017 року №202 на суму 40402,20 грн., №202 на суму 40402,20 грн., в тому числі ПДВ 6733,70 грн., накладна від 08 вересня 2017 року №351 на суму 432028,80 грн., рахунок-фактура від 08 вересня 2017 року №0809 на суму 432028,80 грн., податкова накладна від 08 вересня 2017 року №351 на суму 432028,80 грн., в тому числі ПДВ 72004,80 грн., накладна №704 на суму 16511,40 грн., рахунок-фактура від 15 вересня 2017 року №1509 на суму 16511,40 грн., податкова накладна №704 на суму 16511,40 грн., в тому числі ПДВ 2751,90 грн., накладна від 26 вересня 2017 року №1306 на суму 103285,80 грн., рахунок-фактура від 26 вересня 2017 року №2609 на суму 103285,80 грн., податкова накладна від 26 вересня 2017 року №1306 на суму 103285,80 грн., в тому числі ПДВ 17214,30 грн.

Перевезення товару здійснювалось ФОП ОСОБА_3М на підставі договору від 16 січня 2017 року №16/01 на надання транспортних послуг, що підтверджується: товарно-транспортна накладна №16 від 27.07.2017р., рахунок-фактура від 05 вересня 2017 року №11/07 на автотранспортні послуги за маршрутом м. Часів Яр Костянтинівський район, с. Іванопілля, на суму 1500,00 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо надання на автотранспортні послуги за маршрутом м. Покровськ Костянтинівський район, с. Іванопілля, на суму 1500,00 грн., товарно-транспортна накладна №202, рахунок-фактура №08/09 на автотранспортні послуги за маршрутом м. Дніпро Костянтинівський район, с. Іванопілля, на суму 3000,00 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг)від 08 вересня 2017 року щодо надання на автотранспортні послуги за маршрутом м. Дніпро Костянтинівський район, с.Іванопілля, на суму 3000,00 грн., товарно-транспортна накладна №351, рахунок-фактура №15/09 на автотранспортні послуги за маршрутом м. Часів Яр Костянтинівський район, с.Іванопілля, на суму 500,00 грн., акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15 вересня 2017 року щодо надання на автотранспортні послуги за маршрутом м. Часів Яр Костянтинівський район, с. Іванопілля, на суму 500,00 грн., товарно-транспортна накладна від 15 вересня 2017 року №704, рахунок-фактура від 26 вересня 2017 року №26/09 на автотранспортні послуги за маршрутом м. Покровськ Костянтинівський район, с. Іванопілля, на суму 1200,00 грн.,акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26 вересня 2017 року щодо надання на автотранспортні послуги за маршрутом м. Покровськ Костянтинівський район, с.Іванопілля, на суму 1200,00 грн., товарно-транспортна накладна від 26 вересня 2017 року №1306.

Оплата отриманої позивачем продукції підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких долучені до матеріалів справи.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та Податкового кодексу України, а від так, є належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності спірних господарських операцій. Висновок про безтоварність господарських операцій, які були досліджені у акті перевірки, податковим органом обґрунтована із посиланням на інформацію , що міститься у інформаційних базах ДФС України.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог 198.6, 198.3, 198.2, 198.1 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу Україні198.6, 198.3, 198.2, 198.1 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу Україні, а тому правомірно скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується реальність здійснення позивачем спірних господарських операцій. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного Управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у справі №805/1344/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у справі №805/1344/18-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 19 вересня 2018 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 20 вересня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 19 вересня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

ОСОБА_1