Рішення

від 10.12.2009 по справі 2-602-09

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                               Справа № 2-602

                                                                                                                            2009 р.

             РІШЕННЯ

                                                                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    10 грудня 2009 року  Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі

      Головуючого   судді Франька М.Я.

      при секретарі             Соловйовій Л.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Олександрії справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, за участю третьої особи-комунального підприємства ЖЕК-1 м. Олександрії  та зустрічним позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_1 про визнання договору найму недійсним та виселення, за участю третьої особи –комунального підприємства ЖЕК-1 м.Олександрії, а також за позовом виконавчого комітету Олександрійської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_3, комунального підприємства ЖЕК-1  м.Олександрії про визнання договору найму недійсним  та виселення, за участю третьої особи ОСОБА_2,

встановив :

    ОСОБА_1 звернулась до суду  у вересні 2007 року  з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням - кімнатою площею 16,4 кв.м. в квартирі  № 20 в будинку 12 на бульварі  60 років СРСР у м. Олександрії, мотивуючи тим, що  вказана кімната знаходиться в її та неповнолітнього сина користуванні на підставі договору найму, а відповідач формально зареєстрований в кімнаті, але не проживає там понад шість місяців без поважної причини.

    23 жовтня 2007 року Олександрійським міськрайонним судом постановлено заочне рішення, яким позов задоволено, ОСОБА_2 було визнано таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням.

    07.04.2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду  з заявою про перегляд заочного рішення, мотивуючи тим, що не  з’явився в суд з поважної причини, та при повторному розгляді справи надасть докази , які мають істотне значення для правильного вирішення справи.  Заочне рішення судом скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

    При повторному розгляді справи відповідач ОСОБА_2 пред’явив зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання недійсним  договору найму житлового приміщення від 27.11.2002 року та виселення її з спірного житлового приміщення, мотивуючи тим, що ОСОБА_1  незаконно вселилась в кімнату, а в подальшому  незаконно уклала з ЖЕК-1м.Олександрії  договір найму житлового приміщення, в якому він зареєстрований з 1975 року, та в даний час перешкоджає йому в користуванні житловим приміщенням.

    Виконавчий комітет Олександрійської міської ради також пред’явив позов до          ОСОБА_1, ОСОБА_3 та комунального підприємства ЖЕК-1 м. Олександрії  про визнання недійсним договору найму житлового приміщення від 27 листопада 2002 року  та виселення без надання іншого жилого приміщення мотивуючи тим, що спірна квартира № 20 в будинку №12 на бульварі 60 років СРСР, не приватизована, перебуває у комунальній власності. Підставою для вселення в квартиру державного житлового фонду та укладення договору найму є ордер. Оскільки  відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виконавчим комітетом Олександрійської  міської ради ордер на кімнату площею 16,4 кв.м не видавався, вони не мали підстав для вселення, а комунальне підприємство - ЖЕК-1 м.Олександрії не мала підстав для укладення з відповідачами договору  найму жилого приміщення.

    ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вимоги зустрічного позову ОСОБА_2А .не визнали, позов виконавчого комітету Олександрійської міської ради  також не визнали.

    Заперечуючи вказані позовні вимоги, ОСОБА_1 пояснила, що 21.02.2002 року вона та її на той час неповнолітній син ОСОБА_4  були зареєстровані в спірній квартирі  як члени сім’ї наймача - ОСОБА_5, з яким вона 18.05.2002 року зареєструвала шлюб.

    12.11.2002 року ОСОБА_5 отримав ордер на нову двокімнатну  квартиру № 70 в буд.17 на вул. Героїв Сталінграду в м.Олександрії, куди вселився з  своїми неповнолітніми дочкою та сином від попереднього шлюбу.

Оскільки при виділенні квартири ОСОБА_5 вона та її син ОСОБА_3 не були враховані як члени його сім’ї, про що свідчить площа  виділеної квартири, вона з сином залишилась проживати в спірній кімнаті  16,4 кв.м. Друга кімната квартири площею 13,6 кв.м за рішенням суду знаходилась в користуванні батька відповідача – ОСОБА_6, який помер у квітні 2008 року.

    27.11.2002 року  КП ЖЕК-1 уклала з нею договір найму  жилого приміщення – кімнати 16,4 кв.м. .  В даний час шлюб з ОСОБА_5 вона розірвала.

    Відповідач в справі ОСОБА_2 за весь час її проживання в спірній квартирі не проживав  там  жодного дня, після строкової служби в армії з 1991 року поселився в селі Диківка Знам’янського ройону Кіровоградської області, постійно там мешкає, одружений, має двоє дітей, які навчаються в Диківській  ЗОШ., при цьому відповідач залишається  зареєстрованим в спірній кімнаті, наймачем якої вона являється, ця обставина складає для неї незручності в користуванні житлом та тягне додаткові витрати  за комунальні послуги, тому просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування  спірним жилим приміщенням. Вважає, що законних підстав для визнання недійсним договору найму жилого приміщення та виселення її  та сина з квартири, немає.

    ОСОБА_3  позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав, позови ОСОБА_2  та виконкому Олександрійської міської ради не визнав з тих же, що і ОСОБА_1 мотивів.

    Представник КП « Житлово-експлуатаційна контора -1» м.Олександрії  позов виконкому Олександрійської міської ради про визнання недійсним договору найму жилого приміщення, укладеного  з ОСОБА_1, та виселення, не визнав та пояснив, що переукладення договору найму жилого приміщення з членом сім’ї  вибувшого наймача було здійснено у відповідності до вимог  ЖК України.

    Заслухавши сторони, учасників розгляду справи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2  таким, що втратив  право користування жилим приміщенням підлягаючим задоволенню,  а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та позовні вимоги виконкому Олександрійської міської ради про визнання  договору найму недійсним та виселення не підлягаючими задоволенню, за наступних підстав.

    В обґрунтування позовних вимог про визнання договору найму недійсним та виселення як ОСОБА_2, так  і представник виконкому Олександрійської міської ради, посилаються на положення ст. 58 ЖК України, відповідно до якої  на підставі рішення про надання жилого приміщення  в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер , який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Оскільки ОСОБА_1 такий ордер не видавався, то її вселення в кімнату 16,4 кв.м , на їх думку, є незаконним, відповідно і договір найму жилого приміщення належить визнати недійсним.

    Суд вважає  обґрунтування  як таке, що не базується на вимогах закону, оскільки в тій же статті ЖК України вказано, що ордер може бути видано лише на вільне  жиле приміщення.

    В судовому засіданні  встановлено, що по крайній мірі з 1971 року квартира № 20 до даного часу не була  юридично та фактично вільним жилим приміщенням, тому правовідносини, які виникали щодо вказаного спірного жилого приміщення, регулюються ст.ст.64,65 ЖК України.

    З матеріалів справи вбачається, що у 1971 році двокімнатна квартира № 20 в буд. 12 на бульварі 60 років СРСР в м.Олександрії була виділена ОСОБА_6 на сім’ю в складі трьох осіб-дружину ОСОБА_7 та сина ОСОБА_2.

    Рішенням Олександрійського міського суду  від 26 грудня 1975 року за позовом ОСОБА_7 договір найму квартири було змінено, ОСОБА_7М .  з малолітнім сином  було виділено в користування кімнату площею 16,4 кв.м , а ОСОБА_6 – кімнату площею 13,6 кв.м. та зобов’язанням житлово-експлуатаційних органів укласти окремі договори найму жилих приміщень з користувачами.

    06.07.1983 року ОСОБА_7 прописала в займаній нею  кімнаті 16,4 кв.м. ОСОБА_5 , зареєструвавши з ним шлюб, та взявши прізвище ОСОБА_5. Від  цього шлюбу народилось двоє дітей- Боєвець  О.Є. та ОСОБА_8 15.10.1999 року ОСОБА_9 померла. Після її смерті  ОСОБА_5 уклав з ЖЕК-1 договір найму кімнати 16,4 кв.м  на своє ім’я.

    З 09.10.1986 року ОСОБА_5 перебував на квартирному обліку на поліпшення житлових умов як машиніст підземних установок шахти «Ведмежоярська».

    21.02.2002 року за згодою наймача ОСОБА_5, як його співмешканка, в кімнату була прописана ОСОБА_10 та її неповнолітній син ОСОБА_3

    18.05.2002 року ОСОБА_5 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб, ОСОБА_10 змінила прізвище на ОСОБА_5, тобто вона  та її неповнолітній син набули статус членів сім’ї наймача.

    12.11.2002 року ОСОБА_5 отримав ордер на нову двокімнатну квартиру № 70 в буд. 17 на вул. Героїв Сталінграду у м.Олександрії, в яку вселився з двома дітьми від шлюбу з ОСОБА_9 В зв’язку з тим, що вся сім’я не мала можливості вселитись в нову квартиру через невідповідність її площі кількості членів сім’ї, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишились проживати  в кімнаті 16,4 кв.м., уклавши з ЖЕК-1 м.Олександрії  договір найму жилого приміщення від 27.11.2002 року  на її ім’я. Державна холдингова компанія «Олександріявугілля», що виділяла квартиру ОСОБА_5, та виконком Олександрійської міської ради як орган, що відповідно до ст. 15 ЖК України, обліковує та розподіляє вивільнене житло, що перебуває у комунальній власності, не заперечували проти такого способу вирішення  житлового питання сім’єю ОСОБА_5.

    Відповідно до ч.3 ст . 64 ЖК України, якщо особи, зазначені  в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім’ї наймача, але  продовжують проживати в займаному  жилому приміщенні , вони мають  такі  ж права і обов’язки , як наймач і члени його сім’ї.

    Відповідно до ч.2 ст. 65 ЖК України,  особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім’ї наймача , набувають рівного  з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім’ї , які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування  жилим приміщенням.

    Враховую викладене, суд приходить висновку про те, що позовні вимоги про визнання  недійсним договору  найму жилого приміщення ОСОБА_1 з КП  ЖЕК-1 м. Олександрії та виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з  кімнати 16,4 кв.м. є безпідставні та задоволенню не підлягають.

    Позовні  вимоги, ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2  таким,  що втратив право користування жилим приміщення  підлягають задоволенню за наступних підстав.

    Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести  місяців.

    Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору-судом.

    Позивач ОСОБА_1 та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_3 пояснили в суді, що за період їх проживання в спірній кімнаті, тобто з лютого 2002 року, і до цього часу ОСОБА_2 та члени його сім’ї  ніколи не проживали там, не намагались вселитись, їх особистих речей в кімнаті немає. Комунальні послуги вона оплачує самостійно.

    Пояснення ОСОБА_2 в суді про те, що ОСОБА_1 створювала для нього перешкоди в користуванні спірною кімнатою спростовуються поясненнями позивача, приведеними вище, показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_2 за час проживання в спірній квартирі  ОСОБА_1 ніколи не з’являвся там, ніяких конфліктів щодо перешкод для його вселення в кімнату, яку вона займає, не було.

    Свідок ОСОБА_5 показав, що після отримання ним квартири на вул. ОСОБА_14, деякий час він ще проживав  з ОСОБА_1 в спірній кімнаті, потім відносини стали погіршуватись, дружина почала сваритись з ним, доки не дійшло до розірвання шлюбу. Підтримуючи ОСОБА_2 як свого прийомного сина, хотів би, щоб спірна кімната 16,4 кв.м. дісталась йому, а не ОСОБА_1М .Допитані за клопотанням ОСОБА_2 свідки  ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 показали, що знають його сім’ю, співчували йому, коли батьки розійшлися, та коли померла мати. Вважають, що ОСОБА_1 шляхом обману вселилась в спірну кімнату та має бути виселена. Фактичні дані щодо предмету спору  їм невідомі.

     З  довідки Диківської сільської ради Знам’янського району Кіровоградської області від  18 березня  2009 року вбачається, що ОСОБА_2  з 1991 року   проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, має сім’ю - дружина ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_2, сини ОСОБА_20 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 Діти  навчаються в сільській загальноосвітній школі.

    Враховуючи викладене,  підстав для  продовження ОСОБА_2 строку  збереження за ним  жилого приміщення  суд не знаходить, тому позов про визнання його втративши право користування жилим приміщенням підлягає задоволенню.

    На підставі ст.ст. 5, 15, 51,58,61,65,71 ЖК України, керуючись ст.ст. 10,11,60-61, 209,212,214-215,218  ЦПК України, суд,-

                                                                      Вирішив:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

    Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням- кімнатою площею 16,4 кв.м в квартирі № 20 будинку № 12 на бульварі 60 років СРСР в м.Олександрії.

    В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору найму недійсним та виселення-відмовити.

    В позові виконавчого комітету Олександрійської  міської ради  до ОСОБА_1, ОСОБА_3, комунального підприємства ЖЕК-1 м.Олександрії про визнання договору найму недійсним та виселення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградськоїобласті шляхом подачі в десятиденний строк  з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти

днів  апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку  ч.4 ст. 295 ЦПК України.

                                           Головуючий   суддя                                         М.Я. Франько