Рішення

від 13.09.2010 по справі 2-1204/10

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванківський районний суд Київської області

смт. Іванків, вул. Проскури, 14a, 07201, (04591) 5-16-52

Справа 2-1204 2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2010 року Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Слободян Н.П., при секретарі Ашуркіну Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванків цивільну справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов*язання здійснити проведення перерахунок доплати до пенсії, як дитині війни

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовними заявами до відповідача, в яких просили визнати протиправною бездіяльність відповідача по виплаті їм підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни , зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни , з урахуванням норм ч. 1 ст. 28 ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , починаючи відповідно з 01.01.2007 року.

В обґрунтування вимог вказують, що вони, як діти війни, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» мають право на отримання щомісячної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак, така допомога відповідачем виплачувалась у значно меншому розмірі.

Позивачами надано відповіді відповідача, де зазначено про відсутність коштів для такої виплати, так як не передбачена стаття видатків у бюджеті Пенсійного фонду України на покриття витрат по сплаті щомісячної допомоги дітям війни. Пенсійний фонд дії відповідно до бюджетного законодавства та постанов КМ України.

Позивачі у судове засідання не з*явилися, у позовах просили справу розглянути без їх участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, про що є підтвердження у матеріалах справи, у запереченні позовні вимоги не визнав повністю, просить справу розглянути без участі представника управління. Наполягали на застосуванні трирічного строку позовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступного.

Судом встановлено, що позивачі є дітьми війни в розумінні ст. 1 Закону України Про соціальний захист дітей війни , так як народилися: ОСОБА_3 - 03.11.1935 року, ОСОБА_1 - 26.01.1936 року, ОСОБА_2 - 10.06.1940 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни позивачі мають право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.)

Пунктом 12 ст. 71 Закону України Про державний бюджет на 2007 рік дію ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни було зупинено.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України Про соціальний захист дітей війни , державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Про Державний бюджет на 2007 рік . Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотньої дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Тому задоволенню підлягають вимоги позивачів лише з 25 серпня 2007 року (враховуючи трирічний строк позовної давності, на якому наполягає відповідач) по 31 грудня 2007 року.

Що стосується вимог позивачів про зобов'язання відповідача виплачувати їм в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Виходячи із системного аналізу норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачам доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачам доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Ноme Оffiсе (Саsе 41/74 vаn Duyn v. Ноme Оffiсе), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України Про соціальний захист дітей війни , оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. З ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення Про Пенсійний фонд України , здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається відповідними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає управління Пенсійного фонду України в Іванківському районі Київської області належним відповідачем по даній справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачів за період з 25 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, і починаючи з 22.05.2008 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та проводити відповідні виплати в подальшому відповідно до чинного законодавства.

Суд вважає за необхідне припинити знущання з дітей війни і провадження даних виплат провадити на весь період дії цього закону, що відповідає вимогам закону і є обов'язком суду.

Позивачі не наполягають на поверненні судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст. 1, 3, 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ст.ст. 5- 12, 197, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Дії відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 допомоги, як дитині війни, у розмірах, менших, ніж передбачено ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни визнати неправомірними.

Зобов'язати управління ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 здійснити перерахунок та стягнути перераховану суму підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 25 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22.05.2008 року з урахуванням вже виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Від сплати судового збору сторони звільнити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Іванківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: