Постанова

від 20.09.2018 по справі 646/7792/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року

м. Харків

справа № 646/7792/17

провадження № 22-ц/790/3612/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: судді Тичкової О.Ю.,

суддів: Піддубного Р.М., Сащенка І.С.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Комунальний заклад Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа № 9 Харківської міської ради ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа № 9 Харківської міської ради , на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова, ухвалене 19 квітня 2018 року о 15 годині 16 хвилин у складі судді Сорока О. П., -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, після уточнення якого просив поновити його на посаді тренера-викладача Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа № 9 Харківської міської ради (надалі КЗ КДЮСШ № 9 ), стягнути 20 797 грн. 20 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу і 2 000 гривень моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з вересня 2014 року позивач працював на посаді тренера - викладача з греко-римської боротьби КЗ КДЮСШ № 9 , звідки 12.10.2017 року був звільнений згідно п.4 ст.40 КЗпП України на підставі наказу № 35-к. Вказане звільнення позивач вважає незаконними, оскільки 09.10.2017 року він перебував на роботі.

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19 квітня 2018 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді тренера-викладача, стягнуто з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12.10.2017 року по 19.04.2018 року у розмірі 17 134 грн. 80 коп., 2 000 грн. моральної шкоди, 1 380 грн. витрат на правову допомогу. Стягнуто з КЗ КДЮСШ № 9 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

В поданій 24 травня 2018 року апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в інтересах КЗ КДЮСШ № 9 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини, які мають значенння для справи, і тому висновки суду не є обгрунтованими та не відповідають вимогам закону.

А саме, судом неправильно встановлено обставини щодо робочого місця позивача та щодо перенесення позивачем тренувань до зали КЗ КДЮСШ № 9 за адресою: м. Харків вул. Чугуївська, 35. Суд не врахував, що позивач змінив місце тренування в супереч вимог Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників (надалі Правила) та обов'язків, встановлених його посадовою інструкцією. Відповідно до п. 5.9. Правил та п. 3.5. Посадової інструкції тренер-викладач має право на зміну розкладу та місце проведення занять тільки з дозволу адміністрації школи. Суд не дав належної оцінки, тому факту, що локальними нормативними актами КЗ КДЮСШ № 9 за тренером викладачем ОСОБА_1 було закріплено спортивний зал, за адресою: м. Харків пров. Лиманський, 1. Адміністрація школи не надавала дозволу позивачу на заміну на занятті тимчасово відсутнього тренера та проведення тренування за іншою адресою. Суд не надав також належної оцінки тим фактам, що позивач сам визнав факт відсутності на роботі 09.10.2017 року за адресою: пров. Лиманський, 1 у м. Харків та систематично порушував трудову дисципліну. Одночасно з виконанням обов'язків тренера школи він є тренером та керівником громадської організації Харківський обласний осередок федерації греко - римської боротьби України секції із спортивної боротьби, що здійснює діяльність за адресою КЗ КДЮСШ № 9 . Таким чином замість виконання своїх службових обов'язків тренера школи, ОСОБА_1 проводив тренування як тренер та президент вищезазначеної громадської організації. Позивач не обґрунтував в чому полягала завдана йому моральна шкода та які додаткові зусилля він здійснив для організації свого життя, тому рішення суду про стягнення з відповідача 2 000 гривень на відшкодування завданої моральної шкоди є незаконним та необґрунтованим. Крім цього, суд безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача грошові кошти на відшкодування судових витрат у вигляді правової допомоги, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про оплату цих послуг з боку позивача.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно роз'яснень викладених у п.п. 22, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

При цьому, факт відсутності працівника на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня (прогул) має бути належним чином зафіксований власником або уповноваженим ним органом, щоб унеможливити порушення трудових прав працівника та його безпідставне притягнення до дисциплінарної відповідальності. З огляду на предмет позову, обов'язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Таким чином, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причин його відсутності. Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення.

За правилами ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Статтею 149 КЗпП України встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як установлено судовим розглядом і вбачається із матеріалів справи, з 01.09.2014 року ОСОБА_1 працював на посаді тренера-викладача відділення греко-римської боротьби КЗ КДЮСШ № 9 , що підтверджується копією наказу про прийняття на роботу від 01.09.2014 року № 30-к (т.1 а.с.105).

Суд дав належну оцінку локальним нормативним актам КЗ КДЮСШ № 9 , а саме Правилам, введеним в дію наказом № 43 від 18.05.2017 (т.1 а.с.84-93), розкладу занять відділення боротьби греко-римської з 01.09.2017 року по 31.08.2018 року, затвердженого директором КЗ КДЮСШ № 9 (т.1 а.с. 94), наказу № 72 від 05.09.2017 року Про закріплення спортивних залів КЗ КДЮСШ № 9 за тренерами викладачами на 2017/2018 навчальний рік (т.1 а.с. 95), посадовій інструкції тренера-викладача, затверджену директором школи 28.01.2017 року ( т.1 а.с. 98 - 102).

На підставі зазначених актів суд вірно встановив, що тренер-викладач ОСОБА_1 має наступний графік роботи: понеділок - п'ятниця з 14-30 по 17-40, субота - 11-00-14-30, за ним закріплено спортивний зал, розташований за адресою: пров. Лиманський, 1, м. Харків (а.с.95).

Крім цього, судом було встановлено, що 09.10.2017 року ОСОБА_1 за вищезазначеною адресою у встановлений час тренування не проводив. Зазначений факт не заперечував позивач та підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

11.10.2017 року ОСОБА_1 були надані пояснення, в яких він зазначив про свою відсутність на робочому місці 09.10.2017 року у зв'язку з проведенням спільних тренувань з греко-римської боротьби в ДЮСШ № 9 (т.1 а.с.115).

Наказом № 76 від 09.10.2017 створено комісію стосовно порушення тренером-викладачем ОСОБА_1 трудової дисципліни (т.1 а.с.112). За результатами роботи комісії за адресою: м. Харків, пров. Лиманський, 1, встановлено, що тренер-викладач ОСОБА_1 за адресою закріпленого за ним спортивного залу був відсутній з 14-30 по 17-40, тренування не проводяться, про що складено відповідний акт про відсутність працівника на робочому місці від 09.10.2017 року (т.1 а.с.113).

Згідно акту № 1 від 09.10.2017 року Про відмову від підписання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності , який було складено о 16-20 за адресою: м. Харків, вул. Чугуївська, 35, з його змістом ОСОБА_1 ознайомився за місцем складання зазначеного акту, тобто за адресою: м. Харків, вул. Чугуївська, 35 (т.1 а.с.109).

Факт проведення ОСОБА_1 09.10.2017 року тренування за адресою: м. Харків вул. Чугвївська, 35 підтверджено даними відеозапису, переглянутого у судовому засіданні та показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Наказом № 35-к від 12.10.2017 року ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин 09.10.2017 року (а.с.142).

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду щодо відсутності в діях позивача ознак прогулу, оскільки проведення ним тренування у іншому спортивному залі, що належить КЗ КДЮСШ № 9 не можна вважати відсутністю на роботі без поважних причин.

Допущені при цьому з боку позивача порушення вимог Правил, наказу № 72 від 05.09.2017 року Про закріплення спортивних залів КЗ КДЮСШ № 9 за тренерами викладачами на 2017/2018 навчальний рік та посадової інструкції тренера-викладача, затвердженої директором школи 28.01.2017 року, а саме, проведення тренування в іншому залі школи без дозволу адміністрації, не можна вважати дисциплінарним проступком у вигляді прогулу.

Доводи апелянта про систематичне порушення позивачем трудової дисципліни, а також не правомірне суміщення ОСОБА_1 роботи тренера КЗ КДЮСШ № 9 з роботою тренера та керівника громадської організації Харківський обласний осередок федерації греко - римської боротьби України , що здійснює діяльність за адресою КЗ КДЮСШ № 9 , могли бути самостійними підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і висновків суду не спростовують.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди є неспроможними, оскільки судом встановлена незаконність звільнення позивача, і колегія суддів погоджується із тим, що такими діями КЗ КДЮСШ № 9 йому завдана моральна шкода. Враховуючи принцип розумності та справедливості обґрунтованим є висновок суду про стягнення у зв'язку із цим 2 000 гривень.

Таким чином, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо безпідставності стягнення з нього витрат на правову допомогу. Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 в цій частині суд першої інстанції керувався ст. 137 ЦПК України та виходив із їх обґрунтованості.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд не врахував, що на підтвердження позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу ОСОБА_1 надав копію договору № 12/17 від 29 листопада 2017 року про надання йому ОСОБА_12 правової допомоги (т.1 а.с. 36) і розрахунок витрат з описом виконаних робіт (т.1 а.с. 209). При цьому позивач не довів сплати ним визначених розрахунком коштів, не надав чеку, квитанції чи ордеру, які б підтверджували факт передачі грошей.

Тому суд не погоджується із висновком суду про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення витрат на правову допомогу.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду належить змінити, скасувавши його в частині стягнення з КЗ КДЮСШ № 9 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу. У задоволенні позову в цій частині належить відмовити. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд -

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах Комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа № 9 Харківської міської ради , задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19 квітня 2018 року змінити, скасувавши його в частині задоволених позовних вимог про стягнення з комунального закладу Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа № 9 Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 1 380 гривень витрат на правову допомогу.

В задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 19 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає оскарженню в касаційному порядку у випадках, встановлених частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20 вересня 2018 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді Р.М. Піддубний

І.С. Сащенко